Владленова І.В. Соціокультурний статус астрології. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04. – філософська антропологія, філософія культури. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. -Харків, 2006.
У дисертації обґрунтовується думка про те, що астрологія – складний культурний феномен зі своїм концептуальним апаратом, що має багатовікову традицію. Показано, що астрологія синтезує наукове й ненаукове знання, спираючись як на раціональні, так і на нераціональні форми мислення. Раціональні конструкції зближують астрологію з наукою. Виведена й обґрунтована структуруюча функція астрології. Показано, що функція знання в астрології істотно відрізняється від тієї, що прийнята в науці. У дисертації зроблено акцент на тому, що зловживання ідеями сциєнтизму приводить до обмеженості пізнання навколишнього світу й людини. Аналіз взаємовідносин науки й астрології здійснено в контексті вивчення їх як рівноправних традицій. З'ясовано, що важливий в астрологічній практиці символ Зодіак являє собою складну теоретичну конструкцію, що поєднує в собі елементи сакрального, релігійного й наукового світосприйняття. Виявлено об'єктивні причини, які спонукають людину вдаватися до астрологічної допомоги. Відсутність ідеалів і необхідного рецепта, який вказує, що й коли робити, відсутність поліфонії внутрішнього світу породжує прагнення звертатися до ретроспективних теорій, у тому числі й до астрології, що формує орієнтир, який веде до життєвої мети, пропонуючи свій «рецепт», котрий виступає програмою дії. Обґрунтовано, що астрологія також є частиною духовної культури. У дисертації зроблено акцент на тому, що астрологія – не короткочасний і випадковий культурний феномен, джерела її становлення йдуть у давнину, а саме вчення має тисячолітню історію.
Отримані результати дисертаційного дослідження дозволили дійти наступних висновків.
1. Показано, що в постнекласичній науці предмет пізнання часом не чітко визначений, його межі розмиті. Сучасна наука визнає роль позараціонального поряд з раціональним. Звернено увагу на те, що в сучасній культурі спостерігається втрата суспільного інтересу до науки, і як наслідок – звернення суспільної уваги до різних навколо наукових дисциплін; з іншого боку, наука все ще зберігає авторитет. Самовизначення астрології дуже залежить від її взаємовідносин з наукою – це необхідна умова її подальшого успіху (і популярності). Показано, що астрологія синтезує наукове й ненаукове знання, спираючись як на раціональні, так і на нераціональні форми мислення.
2. Віддалення цивілізованої людини від природи, відсутність відчуття духовного зв'язку з навколишнім світом – небезпечна тенденція в розвитку технократичного суспільства. Люди тягнуться до таких духовних практик, які, будучи формально визначені в наукоподібну форму (наука поки що користується авторитетом), мали б зв'язок із природою, гармонійно поєднували наукову раціональність і релігійну (сакральну) практику. Всі ці вимоги добре синтезує астрологія.
3. Простежено зв'язок астрології з іншими сферами людського знання. Здійснено акцент на практико-прагматичній орієнтації астрології. Показано, що в астрології відбувається акумуляція соціально значущих знань і досвіду: синтез й узагальнення інформації про навколишній світ з метою вирішення суперечностей, які виникають, і напруг, формування ціннісних орієнтацій, критеріїв оцінки явищ і подій за рівнями їхньої корисності й значущості. Астрологія – складний культурний феномен зі своїм концептуальним апаратом, що має багатовікову традицію.
4. Виведена й обґрунтована структуруюча функція астрології. Існують об'єктивні причини, які спонукують людину вдаватися до астрологічної допомоги. Це, насамперед, відсутність внутрішньої гармонії, бажання отримати готову програму дій. Астрологічні концепції претендують на пояснення реальних життєвих подій і на рішення певних завдань, пов'язаних практично з усіма аспектами життєдіяльності людини. Усвідомлення людиною того, що вона находиться в магічному колі небесних світил здатне створити інший світ. Астрологія може задовольнити людину в одній з найбільш суттєвих потреб, а саме: у прагненні до порядку. Причому, важливо відзначити, що математичний розрахунок гороскопу – це явна функція, вона усвідомлюється людиною, що звернулася до допомоги астролога. Латентна функція діє приховано, вона не усвідомлюється клієнтом, однак її дія проявляється в ефективності звертання до астрології, оскільки людина починає почувати себе спокійніше (знімається психологічна напруга), позбавляється від фрагментарності життєвих епізодів, отримує рецепт, за допомогою якого вона може впорядкувати своє життя. Досліджуючи астрологію в різних культурах, можна виявити її регулятивно-інтегруючу функцію.
5. Астрологія як інститут соціалізації особистості, визначає загальні знання про навколишній світ і залучає людину до різних видів соціальної практики. Основою для соціальної адекватності особистості є певний баланс між її соціальними амбіціями, реальними уявленнями щодо власної конкурентноздатності, культурної компетентності, тобто знанням про ієрархію цінностей у даному суспільстві. Астрологія може пізнавати навколишній світ і людину, породжувати ціннісні установки буття й актуалізувати ці цінності шляхом опредмечування їх в образах. Вивчення цих образів прояснює безліч філософських питань, пов'язаних з осмисленням людини та її відношення до навколишнього світу.
Публікації автора:
1.Владленова И.В. Астрономия и астрология в XXI в.: конкуренция традиций // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Теорія культури і філософія науки. – Випуск № 615. – Харків, 2004. – С.111-115.
2.Владленова И.В. Символическая интерпретация Зодиака // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Сер. Філософія. – Випуск № 2. – Харків, 2003. – С.77-78.
3.Владленова И.В. Отношение Канта к астрологии // Вісник Дніпропетровського національного університету. Сер. Соціальна філософія, психологія. – Випуск № 10. – Дніпропетровськ, 2004. – С.143-148.
4.Владленова І.В. Астрологія і наука: проблема демаркації знання // Наукові записки Харківського військового університету. Сер. Соціальна філософія, психологія. – Випуск № 3(21). – Харків, 2004. – С.180-186.
5.Владленова И.В. Социальное значение астрологии в Индии // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Філософські перипетії”. Сер. Філософія. – Випуск №. 638. – Харків, 2004. – С.238-242.
6.Владленова І.В. Професійне втілення астрології // Науковий вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Сер. Філософія. – Випуск № 18. – Харків, 2004. – С.92-97.
7.Владленова И.В. Астрология как сфера духовной культуры // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Наука і релігія: сьогодні і в майбутньому”. Сер. Теорія культури і філософія науки. – Випуск № 656. – Харків, 2005. – С.208-213.
8.Владленова І.В. Соціокультурний статус астрології // Наукові записки Харківського військового університету. Сер. Соціальна філософія, психологія. – Випуск № 2(3). – Харків, 2004. – С.168-174.
9.Владленова И.В. Символический язык астрологии // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Сер. Філософія. – Випуск № 8. – Харків, 2005. – С.59-63.
10.Владленова И.В. Астрологическая традиция в утопии Т. Кампанеллы “Город Солнца” // Матеріали міжнародних Сковородинівських читань “Філософия і література”. – Харків, 2004. – С.134-137.
11.Владленова И.В. Границы свободы в научном познании // Матеріали міжнародних Сковородинівських читань “Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії”. – Харків, 2003. – С.138-140.
12.Владленова И.В. Социальные роли в астрологической практике // Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції “Особистість у системі соціальних звязків”. – Харків, 2005. – С.134-137.
13.Владленова И.В. Астрология глазами философа // Матеріали міжнародної наукової конференції “Людина-Світ-Культура”. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.361-363.
