В результаті проведеного дослідження здобувач дійшов до таких положень роботи: 1. Підсумовуючи положення, які містяться в науковій літературі 1978–2007 років, а також враховуючи результати власних досліджень у цей період, автор дійшов висновку, що стосовно такого їх об'єкта, яким є сільська молодь, далеко не всі методологічні принципи та методичні прийоми, застосовувані радянською соціологією для аналізу молоді та процесів, що відбуваються в її середовищі, забезпечують розроблення науково обгрунтованих висновків, прогнозів і рекомендацій. Тим більше, фактично відсутні теоретико-методологічні та методичні основи, на підставі яких формувалася б модель сільської молоді. Понад те, за умов суспільства, що трансформується, виникає нагальна потреба визначення відносно нових, конкретніших і об'єктно сфокусованих концептуальних моделей різних груп, загонів і когорт молоді. 2. Характеризуючи місце і роль сільської молоді в соціальній структурі суспільства, слід брати до уваги, що їх визначають дві групи чинників: соціально-економічні та природно-історичні. Соціально-економічні чинники охоплюють тип соціально-економічної системи, стан і рівень її розвитку, співвідношення питомої ваги аграрного і промислового секторів народного господарства, тип політичної системи і загальний рівень розвитку культури суспільства. При цьому в межах однієї соціально-економічної системи характер рольових функцій молоді може істотно змінюватися. Так, за перехідних умов, а також за соціально-економічної нестабільності будь-яка система відводить молоді авангардну роль, спрямовану на здійснення соціально-економічних перетворень, політичні сили змагаються за прихильність і підтримку молоді й прагнуть повести її в потрібному їм напрямі. Утім, за умов стабільного суспільства роль молоді зводиться, головним чином, до засвоєння й відтворення соціального досвіду, нагромадженого попередніми поколіннями. Такі само критерії із певними корективами ми можемо застосувати до місця молоді і зокрема сільської в суспільстві. Внутрішньо нестабільне суспільство стимулює соціальні переміщення молоді, її міграції, незважаючи на спроби владних структур стабілізувати ситуацію (пригадаймо державні програми стосовно сільської молоді). По-іншому впливають на роль і місце сільської молоді природно-історичні чинники. Її вікова та поселенська належність особливим чином стабілізує динамічний процес вростання в трансформаційні економічні та соціальні відносини. Матеріал, наведений у дисертації, дає підстави стверджувати, що вікова і поселенська належність сільської молоді є найважливішою складовою її вихідної соціальної матриці, котра, поряд з іншими розглянутими вище чинниками, визначає роль і місце цієї групи в суспільстві. Отже, сільська молодь належить до соціальних утворень, що формуються й функціонують під впливом природно-історичних чинників інтеграційного характеру. Проте під впливом соціально-економічних умов макро- і мікрохарактеру складається її внутрішня соціальна стратифікованість. 3. Сільську молодь можна визначити як великий загін молоді певного суспільства, об’єднаний за ознаками поселенської належності. Вона є частиною відносно сталого сільського соціуму – носія традиційного типу розвитку, яка в процесі соціалізації та професіоналізації сприймає головні його суспільно-історичні й культурні риси, водночас збагачуючи їх новими особливостями, притаманними певному конкретному етапу розвитку суспільства. Сільська молодь, водночас, є важливою частиною селянства як суб’єкта аграрних відносин, яка саме забезпечує його відтворення та розвиток. 4. За своїми віковими характеристиками сільська молодь за сучасних умов в цілому ідентична молоді взагалі й містить у своєму складі головні вікові когорти з властивими їм особливостями етапів самовизначення. Але за якісними характеристиками процесів соціалізації та професіоналізації сільська молодь відрізняється від міської обмеженішими стартовими умовами соціальної та професійної мобільності; зазвичай більш раннім залученням до продуктивної виробничої діяльності, нижчим за якісними показниками рівнем освіти тощо. 5. Сільська молодь як складноорганізований об’єкт розподіляється також на підзагони за типом основної зайнятості (учнівська та працююча молодь) і професійні групи. 6. Ознаками, що надають сільській молоді якісної визначеності, зокрема, є: а) належність до сталої поселенської структури сільського типу, до сільського соціуму, які створюють умови формування специфічного, якісно визначеного способу життя; б) участь, безпосередня або потенційна, в особливому різновиді діяльності, який узагальнено визначається як “сільськогосподарське виробництво”, або в інших різновидах діяльності, що прямо чи опосередковано забезпечують процес виробництва сільськогосподарської продукції; в) включенiсть до системи економічних відносин, характерних для аграрного сектору економіки та його конкретних об’єктів; г) особливості процесів соціалізації та професіоналізації, і, таким чином, особливості набуття відповідного соціального статусу. 7. Автор заперечує штучне визначення жорстких вікових рамок, що їх встановлюють для молоді, оскільки вважає прийнятнішими для кожного її загону межі старту й фінішу його соціалізації та професіоналізації, набуття соціального, професійного, сімейного і поселенського статусу. Соціалізація при цьому розуміється як процес прийняття визначеного конкретним типом суспільства сукупного соціального досвіду, вибору соціальної ролі в суспільстві та входження в неї з метою виконання соціально зумовлених функцій і набуття відповідного соціального статусу. Важливим чинником соціалізації сільської молоді є сільський соціум. Професіоналізація ж являє собою процес включення в особистісно та соціально значиму професійну діяльність, що набуває завершеної форми чи то завдяки здобуттю освіти, чи то практичним шляхом. Традиційні засади сільського соціуму також впливають на процеси професіоналізації значної частини сільської молоді. 8. Важливим аспектом формування якісної визначенності сільської молоді є аспект поселенського самовизначення. Воно розпочинається із формування орієнтації на сільський тип поселення і завершується набуттям постійного поселенського статусу сільського жителя. 9. Репрезентуючи найбільш мобільну частину населення села, молодь об'єктивно залучена до процесу соціальних переміщень, який жорсткіше, ніж у місті, обмежений особливостями сільгоспвиробництва і соціальної інфраструктури села, а відтак доволі часто вихід за рамки цих обмежень є можливим у разі територіальних або поселенських переміщень. Через залученість до системи сільського способу життя, представники молодших вікових груп формують комплекс уявлень стосовно міста і життя в ньому. Чим більш незбалансованими є відносини міста і села, тим більшою є небезпека нерегульованих міграційних процесів серед сільської молоді. 10. Аналіз досліджень, здійснених серед мігрантів і молоді, що залишилася жити й працювати в селі, дає змогу вирізнити основні чинники, що зумовлюють відплив сільської молоді до міста. До них належать: а) несприятлива демографічна ситуація в селі, що склалася під впливом соціально-економічних процесів, які призводять до розбалансування системи “село–місто”; б) несприятливі умови праці в землеробстві й тваринництві, низький рівень оплати праці низки категорій трудівників села, особливо молоді; в) недостатній рівень розвитку соціальної інфраструктури села, першою чергою об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури і побутового обслуговування; г) слабка профорієнтаційна робота в сільських загальноосвітніх школах, відсутність належного зв'язку керівників шкіл і адміністрації областей, районів і господарств із питань планомірного формування необхідного резерву трудових ресурсів; д) незбалансованість системи підготовки кадрів масових професій для села через профтехосвіту за регіонами і спеціальностями; е) відсутність умов для підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників масових сільськогосподарських професій; ж) невідповідність потреби в кваліфікованих фахівцях з окремих спеціальностей та обсягу їх випуску відповідними навчальними закладами, збої у працевлаштуванні молодих спеціалістів; з) стихійність у формуванні поселенських орієнтацій певної частини сільської молоді, що призводить до гіпертрофованих уявлень про переваги міста. 11. За умов трансформаційного суспільства неминуче відбувається деформація ціннісних, соціально-професійних і поселенських орієнтацій молоді. Процес такої деформації має у міського і сільського загонів молоді істотні відмінності, насамперед у змісті й темпах зміни цих орієнтацій. 12. Суттєвий вплив на зміни соціального портрета сільської молоді справляє її економічне становище, зумовлене загальною соціально-економічною кризою суспільства. Так, соціально-професійні орієнтації молодших груп сільської молоді від акцентування соціальної значущості й змістового аспекту обраної професії деформуються до орієнтацій на суто “інструментальні”, тобто матеріальні можливості професії, а оцінювання місця роботи в розумінні молоді схиляється в бік “заробляння грошей”. Цей чинник спрацьовує й у плані поселенських орієнтацій. Якщо раніше сільська молодь орієнтувалась на місто з метою розширення діапазону застосування особистісних можливостей, то зараз місто розцінюється як осередок, в умовах якого легше вижити. 13. Нестабільний стан сільської молоді провокує й орієнтація на продовження освіти, яку формує загальноосвітня школа. 14. Невизначеність напрямків розвитку суспільства викликає у частини сільської молоді невіру в майбутнє, применшення ролі держави у формуванні системи соціальних відносин та забезпеченні нормальних умов життя. Найрадикальніші елементи молоді стають носіями девіантної поведінки, але найпоширенішою реакцією на політичні колізії є соціальна апатія. 15. Незважаючи на колізії, характерні для суспільства, що трансформується, сільське суспільство вводить сільську молодь у своєрідну, набагато більше, ніж у місті, персоніфіковану систему суспільних відносин. Сільський соціум виконує функції своєрідного соціокультурного мікроклімату, в якому відбувається формування ціннісних і соціально-професійних орієнтацій молоді. Сільська громада значною мірою виконує нормативно-контролювальні функції, визначаючи соціально прийнятні норми поведінки й мобільності молоді. Зрештою, сільська спільнота формує у молоді села доволі усталені навички життєвого укладу. 16. Аналіз соціальних наслідків аграрної реформи стосовно сільської молоді свідчить, що притаманні їй через брак розуміння самого предмета реформи вади зводять нанівець спроби штучного вбудовування сільської молоді в недосконалу й місцями безперспективну структуру нових відносин. При цьому забувають, що сільська молодь неоднорідна за шерегою об’єктивних і суб’єктивних ознак, а відтак заходи, що їх пропонували в розглянутих постановах і програмах, для однієї її частини непотрібні, а для іншої нездійсненні. 17. Здійснені дослідження доводять необхідність подальшої розробки теорії і практики вивчення сільської молоді як самостійного напрямку спеціальних та галузевих соціологій | 