У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи та сформульовано її основні результати. Запропоновано авторське визначення релігійної свідомості, яке акцентує на її субстанціональних ознаках та функціональному характері. Подальший перехід до операціоналізації поняття релігійної свідомості дає змогу розглядати її як єдність релігійної віри, знань про релігію, емоційного ставлення до неї та волі до реалізації її положень. Додержання принципу холізму у вивченні дає можливість вимірювання її загальних сутнісних та функціональних характеристик на противагу штучному розчленуванню цілісних за характером духовних процесів та явищ, які становлять цей духовний феномен. Застосування принципу цілісності до авторського розуміння релігійної свідомості зробило доцільним уведення до понятійно-категоріального апарату моделі соціологічного дослідження релігійної свідомості терміна “вимір”. Виходячи із твердження про те, що поєднання знань, емоцій та волі зумовлюють усі свідомісні процеси, отримано модель дослідження релігійної свідомості у вигляді тривимірного простору, у межах якого остання формується, функціонує і набуває певного значення. Основними вимірами у цьому випадку виступатимуть: теоретико-пізнавальний, емоційно-оціночний і діяльнісно-вольовий. Для визначення рівня розвитку та міри сформованості кожного з вказаних названих запропоновано критерії ієрархізації їх складників. Для когнітивного виміру застосовано критерій зростаючої раціоналізації, для афективного – міра емоційного навантаження, для конативного – посилення модальності та скерованості установок на релігійну діяльність. Як наслідок, усі виміри мають три градації, що характеризують висхідний характер розвитку та міру сформованості релігійної свідомості: когнітивний – як процес переведення накопичених у процесі повсякденної життєдіяльності релігійних знань у систематизовані релігійні знання, а далі формування гнучкої раціоналізованої системи релігійних знань; афективний – як перехід від релігійних настроїв через емоції до високих релігійних почуттів; конативний – як зміна соціальних установок, пов’язаних із релігійним життям, спрямованістю на дію, а згодом – релігійними ціннісними орієнтаціями як основним мотивом життєдіяльності. Запропонована модель дослідження релігійної свідомості дає змогу здійснити її структурування та досить повну типологізацію її можливих станів; усього їх нараховується 27, що зумовлено кількістю можливих комбінацій рівнів розвитку трьох вимірів релігійної свідомості відповідно до міри їх сформованості. На основі запропонованої типологізації можна робити висновки також про функціональну скерованість та значущість релігійної свідомості як для особи, так і для її оточення і суспільства в цілому. Апробація цієї дослідної моделі дає змогу зробити загальний висновок про те, що авторська модель соціологічного аналізу релігійної свідомості уможливлює адекватне визначення багатовимірного стану релігійної свідомості населення, виявлення її домінуючих типів, їх вагу та співвідношення, а також побудову характеристик кожного типу свідомості, виходячи з ознак, що притаманні кожному рівню розвитку вимірів моделі. За її допомогою видається можливим максимально об’єктивно визначити міру впливу певного типу релігійної свідомості на оточуюче середовище і стратегічну та повсякденну поведінку індивіда, з’ясувати фактори їх формування та функціонування, виявити специфіку носіїв кожного з них. |
