Анотація до роботи:

Литвин А.П. Соціоструктурні чинники електоральної поведінки українських виборців. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Захищається рукопис дисертації, присвяченої дослідженню соціоструктурних чинників і їх впливу на електоральну поведінку виборців України. Розкривається вплив виборів на продуктивне розв’язання соціальних конфліктів у конкретній історичній ситуації. Досліджуються основні чинники, що впливають на перебіг і результати електоральної взаємодії, загальне і відмінне між соціогруповою структурою суспільства і електоральними масивами, виявляється роль демократичних механізмів, суб’єктної структури і ресурсів електоральної взаємодії, виборчих технологій. На підставі виробленого підходу здійснюється конкретно-історичний аналіз українських виборів 1998 і 2002 роках.

Вибори є найбільш суттєвим виявом демократії, критерієм загальної зрілості і цивілізованості суспільства. Вони є показником здатності держави до формування і підтримання задовільного для основної маси народу соціального порядку. У деяких випадках, вибори є найбільш надійним механізмом вибору історичної перспективи.

Вибори цілком адекватні своїй внутрішній сутності. Це - передусім історичний вибір. Хоча при цьому відбувається тимчасове скасування соціального контракту: перерозподіл влади, ситуативна диференціація й консолідація, оновлення політичного режиму та пов’язана із цим нова інтеграція; розгортання і розв’язання соціальних конфліктів через політичну боротьбу тощо. Проте, будучи за своєю суттю історичним вибором, вибори характеризуються, боротьбою різних культурних моделей майбутнього та пов’язаних з ними альтернативних соціальних проектів щодо його досягнення. Тому:

- вибори є водночас особливою соціальною ситуацією суспільства, моментом історичного процесу, соціальним простором міжсуб’єктної соціальної взаємодії. Вони здатні сприяти як диференціації, так і консолідації суспільства, виступаючи політичним механізмом розв’язання соціальних конфліктів, у першу чергу пов’язаних із вибором суспільством власної історичної перспективи;

- найбільш вагомими групами у соціальній структурі є класи, етноси і конфесії; вони багаточисельні, консолідовані і здатні бути самостійним суб’єктом електоральної дії. З інших груп вагомими є також професійні, територіальні, поселенські, вікові і статеві групи;

- найвпливовішими серед соціальних організацій у виборчій кампанії є політичні партії і профспілки; із інститутів - держава і церква. Комбінація всіх цих чинників складає електоральну структуру суспільства;

- вибори є наслідком і передумовою подальшої демократизації суспільства, механізмом набуття народом постійної практики демократичної взаємодії із владою. Їх рівень визначається балансом розподілу влад, місцем і питомою вагою судової влади, характером конституційного устрою (як соціального контракту між народом і владою насамперед), незалежністю ЗМІ, освіченістю і політичною культурою основної маси населення, рівнем його соціальної активності (здатністю до соціальної роботи), характером панівного і підлеглого класів (їх “подвійної діалектики”), керівної еліти і державницької групи. Демократичність виборів залежить також від рівня “федералізації” суспільства (розподілу влади між центром і регіонами), економічного становища народної маси, яке визначає зміст, рівень і спрямованість протесту “протестного” електорату;

- взаємодія основних суб’єктів виборчого процесу має конкретно-історичний і ситуативний характер. Конкретно-історичний у тому розумінні, що кожне окремо взяте суспільство, має особливу модифікацію своєї соціогрупової структури, політичної системи (впорядкованої сукупності конкуруючих за владу політичних організацій), політичного режиму (рівня демократичності), загального інституційного порядку. Ситуативний в тому розумінні, що кожні окремо взяті вибори мають свою специфіку міжсуб’єктної електоральної взаємодії, яка повністю не накладається на іншу ситуацію. І фатально не визначає змісту і напрямку історичного процесу;

- домінуючим об’єктом соціологічного аналізу є виборчі технології, бо саме через вибори проявляється їх суть, внутрішня сутність чи латентна функція. У вітчизняній літературі виборчі технології розглядаються переважно з їх суто технічного, організаційно-маніпулятивного боку. Специфіка авторського підходу полягає в тому, щоб розглядати вибори як “технологію” історичного руху, соціотворчий процес, момент відносно усвідомлених і, певною мірою, контрольованих соціальних перетворень через контрольований перерозподіл влади як основного ресурсу перспективно орієнтованих історичних дій.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Гавриленко І., Литвин А. Вибори як суспільно-історична ситуація: теоретичні моделі виборчого процесу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.-2000.-№3.- С.119-129.

2. Литвин А. Маніпулятивні виборчі технології // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії і практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Вип.11.- К.: ДАКККіМ, 2001.- С.47-56.

3. Литвин А.П Соціальна структура і електоральні масиви // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.-Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.10. – 2001.- С.20-23.

4. Литвин А. Суб’єктна структура та електоральна взаємодія у виборчому процесі // Психологія і суспільство.- 2002.- №2. - С.83-92.

5. Литвин А. Поведінка електорату на виборах до Верховної Ради України у 1998 та 2002 роках // Психологія і суспільство.- 2003.- №1. - С.103-109.

Інші видання:

1. Литвин А. Теоретичні засади демократизації виборчого процесу // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. Львів: ЛФ УАДУ,2001.-Ч.1. - С.270-273.

2. Литвин А. Політична орієнтація керівників підприємницькиї структур м. Тернополя. (На основі соціологічних досліджень) // Генеза-Експрес.-1999.-Спецвипуск. - С.80 - 85.

3. Литвин А.П. Етно-культурна ідентифікація українських виборців (соціологічний аспект) // Збірник наукових праць. Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі. Випуск 2.- Тернопіль-Севостополь- Суми.-2002. - С.205-209.

4. Литвин А.П. Політичні погляди підприємців Тернопільщини напередодні Президентських виборів 1999 року (соціологічний аспект) // Вісник Академії народного господарства: філософія, політологія, історія.-2002.- №1. - С.78-84.

Особистий внесок здобувача. У публікації №1 дисертанту належить обгрунтування нового аспекту проблеми виборів (як моменту історичного процесу).