У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – споживання домогосподарств в перехідній економіці України, що виявляється у розробленні теоретичних засад дослідження впливу ринкової трансформації економіки на споживчу поведінку домогосподарств задля підвищення рівня добробуту населення. Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки: 1. Становлення економічної категорії споживання домогосподарств відбувалось упродовж усього періоду розвитку економічної науки. Однак лише після кейнсіанської революції споживання стає однією із ключових макроекономічних категорій. Особисте споживання як найсуттєвіший компонент сукупних видатків нині є важливою складовою аналізу короткострокових циклічних коливань та стабілізаційних заходів держави. Дослідження та пошук оптимального розподілу ресурсів між споживанням та інвестиціями дає змогу віднайти прийнятніші варіанти зростання економіки країни для забезпечення максимального рівня споживання населення у тривалій перспективі. 2. Кейнсіанська гіпотеза абсолютного доходу стала вихідним пунктом розвитку моделей поведінки споживача, у межах яких досліджувались основні детермінанти особистого споживання. Більшість економістів нині поділяють постулати стандартної моделі споживання, згідно з якою упродовж життєвого циклу раціональні споживачі намагаються вирівнювати граничну корисність споживчих видатків, а не конкретний їх обсяг. Стандартна модель споживання є концептуальним підходом, який дає змогу синтезувати численну сукупність емпіричних моделей, що пояснюють багато аспектів поведінки споживачів. Водночас сучасна стандартна модель заперечує виокремлення поточного доходу як визначального чинника особистого споживання. 3. В умовах адміністративно-командної економіки споживання домогосподарств характеризувалось дефіцитом споживчих благ та обмеженням їх асортименту, раціонуванням товарів, постійними чергами, множинністю споживчого ринку, значним відкладеним попитом тощо. Штучне заниження державних роздрібних цін на основні споживчі товари за рахунок субсидій з державного бюджету підривало дію нормувальної функції ціни та загострювало проблему дефіциту життєвих благ. На державному рівні проблема дефіциту розв’язувалась централізованим розподілом благ для певних соціально-професійних груп населення. Основним визначником споживання в адміністративно-командній економіці часто виступав не трудовий дохід, а соціальні чинники (посада, місце праці і проживання та ін.), які гарантували окремим категоріям споживачів відповідний рівень добробуту. 4. Непослідовність та млявість ринкової трансформації економіки України спричинила значне зниження обсягів реальних доходів і споживчих видатків населення та негативні зміни у їх структурі. Суттєве збільшення частки видатків домогосподарств на придбання продовольчих товарів супроводжувалось помітним зниженням споживання абсолютної більшості продуктів харчування. Однак з відновленням економічного зростання реальні доходи і споживчі видатки населення почали збільшуватися, поліпшується їх структура, простежується позитивна тенденція денатуралізації доходів та споживання домогосподарств. Хоча збільшення частки грошових доходів у сукупних ресурсах є суттєвішим для сільських сімей, однак зростання реальних показників їх споживчих видатків відстає від позитивної динаміки відповідних показників для міських домогосподарств, що означає збільшення розриву у добробуті сімей, які проживають у різних типах населених пунктів. 5. Натуралізація споживання, на думку дисертанта, дещо зменшує розшарування вітчизняних домогосподарств. Про це свідчать нижчі показники диференціації сукупних видатків порівняно з відповідними показниками нерівності у розподілі грошових видатків, які обчислює Держкомстат. Тіньові ж доходи спричиняють поглиблення розшарування населення. Розрахунок сукупних та грошових незадекларованих доходів відображає чітку тенденцію до їх зростання при переході від найнижчої до найвищої децильної групи. Однак упродовж 1999–2002 рр. відбувається помітне зниження відносних показників незадекларованих доходів, використаних на споживання. 6. Аналіз доходів і споживчих видатків домогосподарств у розрізі родинного розподілу доходів за 1991–2002 роки засвідчує подібність їх структури для переважної більшості децильних груп, що, очевидно, означає певну однотипність вибірки Держкомстату, яка не охоплює гранично бідні та дуже багаті домогосподарства, відображаючи лише середній прошарок населення. Проте останній є так званим протосереднім класом, який володіє потенційними ресурсами для входження до середнього класу західного зразка. Основні зусилля держави повинні спрямовуватися на створення сприятливих умов для реалізації цього потенціалу через комплексне реформування системи державного регулювання доходів населення. 7. Поточний використовуваний дохід, на думку дисертанта, не є єдиним визначником споживання домогосподарств у перехідній економіці України. На основі кореляційно-регресійного аналізу показників доходів і споживчих видатків населення, відображених у СНР та БГДВН за 1992–2001 рр., автором побудовано кейнсіанські функції споживання, однак динаміка середньої схильності до споживання домогосподарств упродовж зазначеного періоду здебільшого не узгоджується із другим постулатом кейнсіанської гіпотези абсолютного доходу. 8. Побудовані на підставі гіпотези постійного доходу функції споживання свідчать про те, що доходи та споживчі видатки у попередньому періоді є додатковими чинниками, які впливають на поточне споживання вітчизняних домогосподарств. Водночас, на думку дисертанта, іншим потоковим чинником зрівнювання споживання домогосподарств упродовж життєвого циклу є їхні натуральні доходи від особистого підсобного господарства. Заощадження та позики як основні інструменти раціонального міжчасового вибору споживача практично не використовувались у 1990-х роках вітчизняними домогосподарствами у зв’язку із значним зниженням їхніх доходів та економічною і політичною невизначеністю в країні. 9. З відновленням зростання вітчизняної економіки простежуються позитивні тенденції до збільшення заощаджень населення та обсягів споживчих кредитів, наданих банками фізичним особам. Запровадження й ефективне функціонування накопичувальної пенсійної системи, на думку дисертанта, розширить можливості переміщення поточних фінансових ресурсів домогосподарств на користь майбутнього споживання у пенсійному періоді життєвого циклу. Подальше збільшення доходів домогосподарств поряд із створенням сприятливих політико-економічних умов для використання основних інструментів зрівнювання споживання у часі не лише максимізуватиме загальну корисність споживання вітчизняних домогосподарств, а й індукуватиме внутрішні інвестиційні ресурси для усталення економічного зростання. | 