На основі системного вивчення процесів щодо стабілізації ринку зерна та зернопродукції встановлено ряд закономірностей, які визначають основні напрями розвитку аграрного сектору та хлібопродовольчого підкомплексу держави, а також фінансово-господарський стан учасників інтеграції. 1. На сучасному етапі розвитку в досліджуваних галузях постійно виникають деструктивні явища, які негативно впливають на ефективність виробництва зерна, його експорт, наявність надлишків під час зберігання у сховищах товаровиробників і трейдерів. Мають місце порушення паритетності у взаємовідносинах між товаровиробниками й зернотрейдерами як в урожайні, так і в неврожайні роки. Для досягнення ефективного розвитку хлібопродуктового підкомплексу необхідно застосовувати методи системного аналізу зернопродуктового підкомплексу та прогнозування його розвитку, з урахуванням тенденцій внутрішнього продовольчого споживання, потреби зерна на кормові цілі й експортного потенціалу. Інформаційне забезпечення методів системного аналізу гарантується запровадженням на рівні держави моніторингу із складанням щомісячних балансів зерна, введенням в обіг складських документів на зерно, порядку декларування зерна всіма суб’єктами його зберігання тощо. 2. В умовах кризи галузі тваринництва сільськогосподарський потенціал України значно перевищує внутрішні потреби в продовольчому та фуражному зерні. Нестабільність виробництва зерна за роками, непрогнозований його рух, а також нерозвиненість торговельної інфраструктури не дає змоги укладати довгострокові угоди, внаслідок чого цінові втрати при експорті в розрахунку на 1 т досягають 20-30 дол. США. Недостатньо розвинуті ринкові відносини створюють комерційним структурам сприятливі умови для цінового впливу на продукцію сільськогосподарських товаровиробників. 3. За останні 20 років спостерігається стійка тенденція до збільшення рентабельності при зростанні розмірів землекористування підприємств і концентрації виробництва зерна від 200 т (рівень збитковості 18-25 %) на 1 господарство до 5000 т (рівень рентабельності 28-38 %) незалежно від форм власності та господарювання. Через низьку технічну забезпеченість і велику заборгованість інвесторам сільськогосподарські товаровиробники не в змозі одержати кредити на посівну та збиральну кампанії. Збитковість аграрного сектору зумовлена також нееквівалентним обміном між сільським господарством та іншими галузями економіки, що технологічно пов’язані з агропромисловим комплексом. Аграрний сектор економіки потребує як державної підтримки (в першу чергу – шляхом регулювання продовольчого ринку), так і удосконалення міжгалузевих відносин. 4. Хліб та хлібобулочні вироби у споживчому кошику населення України займають 18-20 % його вартості. На одну особу витрачається хліба й хлібобулочних виробів у перерахунку на зерно на 20-30 % більше від фізіологічної норми. Одночасно, за умови зменшення поголів’я худоби майже удвічі, зростання площ посіву зернових розвиток зернопродуктового підкомплексу залежить від обсягів експорту сільськогосподарської продукції. 5. Результати експортної діяльності України є нестабільними, оскільки значною мірою залежать від коливань позиції на світових ринках зерна традиційних експортерів (США, Австралія, Канада, Аргентина та ЄС), що пов’язані з несприятливими погодними умовами. Одночасно експортна кампанія окреслила особливо слабкі місця ринку – нерозвиненість портової інфраструктури проблеми логістики вантажів монопольне становище залізничного транспорту зародковий стан аграрних бірж тощо. 6. Згідно з прогнозом до 2010 р. залежно від сукупних доходів домогосподарств країни потреба у продовольчому зерні становитиме 10,6 млн. тонн, у тому числі 6 млн. тонн пшениці. З урахуванням прогнозних обсягів експорту (7,3 млн. тонн пшениці, 4 млн. тонн ячменю і 1,6 млн. тонн кукурудзи) і потреби на насіння та корми загальний обсяг виробництва зерна становитиме близько 47 млн. тонн. Річна потреба пшениці складатиме 19,3 млн. тонн, жита – 2,6 млн., ячменю – 11,3 млн., кукурудзи – 7,5 млн., гороху – 2,6 млн. і сої – 2,2 млн. тонн. 7. Одним із важливих чинників досягнення рівноваги на ринку зерна є стабілізація його виробництва за роками та стабілізація щомісячних запасів у сховищах. За допомогою теорії гри – математичних моделей прийняття рішень в умовах невизначеності й конфліктності оптимізована структура посівних площ, внаслідок чого удвічі знизився коефіцієнт варіації виробництва зернових. За меншої варіації виробництва зерна проблема інтервенції на продовольчому ринку розв’язується значно меншими втратами для державного бюджету. За допомогою моделі управління щомісячними запасами продовольчої пшениці з урахуванням витрат на її зберігання у сховищах, потреб для продовольчих цілей, на насіння, змін цін експортно-імпортних операцій розроблена оптимальна схема руху продовольчої пшениці упродовж маркетингового року (реалізація товаровиробниками на внутрішньому ринку, експорт, імпорт, задоволення продовольчих та насіннєвих потреб тощо). 8. Модель міжгалузевого балансу зернопродуктового підкомплексу дозволяє здійснювати розрахунки можливих наслідків функціонування галузі, а також передбачити бажані структурні зміни в роботі її підприємств для досягнення сталих результатів у забезпеченні населення хлібопродуктами, а комбікормових заводів – сировиною в достатніх обсягах. При 25,2 % рентабельності – загальній по хлібопродуктовому підкомплексу – кожна із галузей матиме паритетний рівень рентабельності, а саме: сільськогосподарські підприємства, елеватори, транспорт і торгівля – 39,2 %, млини – 6-8,5, хлібозаводи – 22,5-23,5, комбікормові заводи –
7-11 %. |
