Анотація до роботи:

Лерчук І.Ю. Стан йонного транспорту у хворих на судинну деменцію та хворобу Альцгеймера. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2005.

Дисертація присвячена вирішенню актуальної наукової задачі – дослідженню особливостей йонного транспорту в еритроцитах і їх змін в процесі лікування традиційними та новітніми медикаментами.

В дисертації наведено докази важливості овабаїн-чутливого та овабаїн-резистентних механізмів транспорту моновалентних йонів в підтриманні оптимальної для функціонування клітин концентрації внутрішньоеритроцитного Na⁺, здатного до обміну. Показано, що в еритроцитах у хворих на судинну деменцію та хворобу Альцгеймера існує декілька типів відхилень способів транслокації цього йону, особливо з боку Na,K,Cl-котранспортування та Na/Li-протитранспортування. Дані про зміни Na-транспортувальних механізмів вказують на порушення їх фізико-хімічних властивостей, що зумовлює розвиток мембранних дефектів, характерних для захворювань, позначених як “йонні мембранопатії”.

Встановлення співвідношень між йонним метаболізмом еритроцитів та динамікою клінічних змін дозволяє обґрунтувати доцільність включення в схему лікування хворих на деменції новітніх засобів, що здатні чинити вплив на Na-транспортувальні функції плазматичної мембрани.

1. У дисертації наведено узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі: обґрунтування оптимізації лікування хворих на судинну деменцію та хворобу Альцгеймера через встановлення в еритроцитах характеру функціонування Na-транспортувальних механізмів, а також чутливості параметрів йонного обміну до впливу фармакологічних середників у зазначеного контингенту за допомогою комплексного дослідження.

2. У хворих на судинну деменцію амнестичої та лакунарної форм концентрація внутрішньоеритроцитного Na⁺ є підвищеною в середньому на 25%, а концентрація цього елементу в плазмі крові – зниженою такою ж мірою стосовно величин у соматично здорових осіб молодого та похилого віку. Це проявляється вірогідним зменшенням індексу Na⁺_е/Na⁺_і. Концентрація К⁺ в плазмі є вірогідно підвищеною, а величини індексу К⁺_і/К⁺_е - вірогідно зниженими у хворих на судинну деменцію лише лакунарної форми. Вірогідних відмінностей параметрів йонного обміну за ступенем важкості вказаного захворювання не встановлено.

3. У хворих на судинну деменцію величини швидкостей овабаїн-чутливої екструзії Na⁺ та Na,K,Cl-котранспортування характеризуються стабільністю, а швидкість Na/Li-протитранспорту у 3-10 разів перевершує таку стосовно контрольних значень. Активація механізмів Na/Li-протитранспортування в еритроцитах є недостатньою для подолання надмірного накопичення внутрішньоеритроцитного Na⁺ .

4. В еритроцитах осіб, що страждають на хворобу Альцгеймера з раннім початком, концентрація Na⁺ є підвищеною на третину на тлі вірогідного зниження концентрації цього йону в плазмі, що зумовлює зменшення величин індексу Na⁺_е/Na⁺_і в середньому на 25%.

5. В еритроцитах хворих на хворобу Альцгеймера з раннім початком спостерігається активація механізмів Na/Li-протитранспортування (в 2,5 рази). Швидкість транслокації йонів, що здійснюється шляхом Na,K,Cl-котранспортування за хвороби Альцгеймера з раннім початком є вірогідно зниженою, а за хвороби Альцгеймера з пізнім початком - вірогідно збільшеною. За хвороби Альцгеймера з пізнім початком виявлено ознаки пригнічення механізмів, що здійснюють овабаїн-чутливу екструзію Na⁺, про що засвідчує гальмування активності Na,K-АТФази наполовину та зменшення величин індексу К⁺_і /Na⁺_і - на четвертину.

6. При лікуванні хворих на судинну деменцію амнестичної форми за традиційними методами вдається усунути аномальне зменшення концентрації Na⁺ в плазмі та повернути у фізіологічний діапазон величини співвідношення К⁺_і/К⁺_е, а також сповільнити на третину швидкість процесу транслокації йонів Na⁺, що здійснюється механізмами Na/Li-протитранспортування. Включення в традиційну схему лікування таких хворих стугерону-форте проявляється зменшенням концентрації йонів К⁺ в плазмі. Вірогідних змін механізмів транслокації моновалентних йонів впродовж курсу зазначеної терапії, за винятком різкого зменшення на його завершальному етапі активності Na,K-АТФази, не зареєстровано.

7. Лікування хворих на судинну деменцію лакунарної форми традиційними методами сприяє збільшенню концентрації позаеритроцитного Na⁺, яка, проте, залишається в межах підфізіологічного діапазону. Швидкість обміну йонів шляхом Na/Li-протитранспортування хоча і зменшується удвічі, однак продовжує залишатись надмірно високою. Вірогідних змін з боку Na,K,Cl-котранспортування та овабаїн-чутливої екструзії Na⁺ стосовно величин на початку курсу терапії, не виявлено. Додаткове введення в традиційний курс лікування хворих на судинну деменцію лакунарної форми стугерону-форте сприяло нормалізації величин індексу К⁺_і /К⁺_е та відновленню до рівня фізіологічних величин активності Na,K-АТФази еритроцитів.

8. Проведення у обстежених на хворобу Альцгеймера з раннім початком курсу традиційної терапії не відбивається на йонограмі крові та інтенсивності транслокації йонів Na⁺ та К⁺ крізь еритроцитну мембрану. За умови включення в зазначену схему лікування донепезилу у хворих всі аналізовані параметри продовжують залишатися в межах, зареєстрованих перед початком курсу терапії. Для часткового подолання дисфункцій Na-транспортувальних механізмів в еритроцитах за хвороби Альцгеймера з раннім початком необхідно додаткове призначення ще одного високоактивного препарату – інстенону, що сприяє зменшенню надмірної швидкості Na/Li-протитранспортування та активації процесів Na,K,Cl-котранспортування.

9. При лікуванні пацієнтів на хворобу Альцгеймера з пізнім початком традиційними методами з боку жодного з аналізованих параметрів йонного обміну не виявлено вірогідних змін ні стосовно контролю, ні стосовно величин, зареєстрованих перед початком курсу. За додаткового поєднаного застосування донепезилу та інстенону стає можливим посилення активного транспортування Na⁺ за одночасового наближення швидкості Na/Li-протитранспорту до рівня фізіологічного діапазону.

10. Незважаючи на чітко виражену клінічну ефективність стугерону-форте, донепезилу та інстенону в процесі терапії хворих на судинну деменцію та хворобу Альцгеймера з раннім та пізнім початками, їхній вплив на функціонування Na-транспортувальних механізмів в основному не проявляє ознак специфічності і лише певною мірою відтворює характер патологічних процесів за вказаних захворювань.