1. Продовольчий ринок є сферою взаємодії суб’єктів ринку щодо забезпечення виробництва і вільного руху продовольчих товарів. Специфіка функціонування ринку продовольчих товарів полягає в уповільнених темпах обігу капіталу сільськогосподарської галузі, значному терміні окупності капіталовкладень; недостатній мобільності й вузькій спеціалізації робочої сили, низькій нормі прибутків на капітал, авансований у виробничу діяльність; у наявності довершеної конкуренції між виробниками сільськогосподарської продукції, що дає ринкові переваги підприємствам I та III сфер агропромислового комплексу; у низькій еластичності попиту на продовольство; у необхідності фітосанітарного та зооветеринарного контролю якості продукції; у потребі підвищення купівельної спроможності населення. 2. У дослідженні ринку продовольчих товарів доцільно застосовувати як традиційні, так і нетрадиційні методи: метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалювання, метод експертних оцінок, методи моделювання економічних процесів за допомогою кореляційно-регресійного, трендового аналізу, інтервального прогнозу, методу сценаріїв. Застосування комплексу методів дозволить ліквідувати недоліки й обмеження у використанні окремих з них. Повний і системний аналіз стану ринку продовольчих товарів повинен включати дослідження типології ринку, сталості його розвитку, виробників, споживачів, реалізації, масштабів ринку і його потенціалу, товарної кон’юнктури, конкуренції, рівня продовольчої безпеки, ділової активності, ризиків, впливу механізмів державного регулювання. 3. Комплексну оцінку продовольчої безпеки регіону пропонуємо проводити за допомогою індикаторів: рівень і динаміка споживання основних продуктів харчування на душу населення; відповідність обсягів фактичного споживання раціональним фізіологічним нормам; самозабезпеченість регіону основними продуктами харчування; сальдо зовнішньоторговельного балансу продовольства; питома вага імпорту в загальному обсязі споживання продовольства; вага експорту в загальному обсязі виробництва продовольства; рівень інфляції на продовольство. 4. Непропорційне зростання цін на аграрну і промислову продукцію є загальносвітовою тенденцією. Запропонована формула оцінки диспаритету цін на аграрну продукцію, товари й послуги, що складають елементи витрат для її виробництва, дозволить виявити наскільки дисбаланс цін може бути зменшеним за рахунок оптимізації структури витрат, зменшенні частки некваліфікованої праці, впровадженні комплексної механізації (що є типовим для розвинутих західних країн). 5. Наслідком проведення аграрних реформ стали істотні зміни складу виробників сільськогосподарської продукції. Лише 9,8% аграрних підприємств Криму є державними, а їх внесок у створення валової продукції сільського господарства знизився до 6,8%. Обсяги виробництва продукції всіма категоріями господарств за 1990-2003 р.р. зменшилися у 2,5 рази. Зростання виручки в досліджуваному періоді зумовлене виключно збільшенням цін у 2,4 рази, яке відбувається на фоні скорочення натуральних обсягів реалізації. Рентабельним для господарств залишається виробництво зерна, соняшника, плодів (у сприятливі роки) і винограду. Усі види продукції тваринництва є збитковими, що зумовлює різке скорочення його виробництва. На фоні тривалого спаду виробництва в сільськогосподарських підприємствах, для господарств населення характерна відносна стабільність, їх частка у виробленій валовій продукції сільського господарства досягла 48,1%. Діагностика фінансово-економічного стану й імовірності банкрутства відображає, що в останні два роки намітилася позитивна тенденція покращення платоспроможності й ліквідності аграрних підприємств АРК. 6. Платоспроможний попит населення Кримського регіону на м’ясо і
м’ясопродукти забезпечений власним виробництвом на 115,9%; молоко і молочні продукти – на 113,9%; яйця – на 110,8%; картоплю – на 88,8%; овочі – на 84,7%; плоди, ягоди і виноград – на 187,5%. Проте, попит на продовольство задовольняється не за рахунок збільшення виробництва продукції, а формується в умовах низької платоспроможності населення. У складі продуктів харчування населення Криму переважають хліб, картопля, овочі й олія. Інші продукти споживаються в кількості, що значно нижча рекомендованих норм: м’яса і м’ясопродуктів – тільки 48,8% від раціональних норм харчування, молока – 39,6%, яєць – 73,0%, овочів – 47,0%, плодів – 28%. З 25-ти регіонів країни Крим за споживанням м’яса займає 21-е місце, за споживанням молока – 24-е, овочів – 24-е; цукру – 20-е; картоплі – 25-е. 7. Згідно з встановленим пріоритетним рядом механізмів державної підтримки суб’єктів агропродовольчого ринку найбільш впливовими і дієвими заходами є пільгове оподаткування, цінове та митне регулювання, контроль процесу приватизації земель і їх цільового використання. Проте оцінка, що проведена по 10-бальній шкалі за допомогою методу парного порівняння на основі багатомірного шкалювання, свідчить, що у 2003 р. ефективність заходів державної підтримки становила лише 4,5 бали (в 1991 р. цей показник становив 6,6 бали, в 1997 р. – 5,4). 8. Прогноз попиту на основні види продовольства базується на економетричних моделях, які враховують вплив коливання цін, середнього рівня заробітної плати в регіоні, ринкову частку споживачів, що переважно купують даний вид продовольства, динаміку чисельності постійного населення Криму і рекреантів. Відповідно до розробленого прогнозу до 2007 року очікується збільшення платоспроможного попиту населення Криму на м’ясо та м’ясопродукти до 85,65 тис. т, на овочі та баштанні культури – до 144,2 тис.т. Одночасно відбудеться зменшення попиту на хліб і хлібопродукти до 272,3 тис. т, яйця курячі – до 477,1 тис. шт. Головна причина, що зумовила зміни у структурі споживчого попиту – зростання реальних прибутків населення і зменшення інфляційних процесів в економіці. |
