1. Фундаментальні зміни в економічній системі нашої країни, які відбулися за останні десять років, вимагають критичного перегляду теорії економічної ефективності. Цілий ряд критеріїв і показників економічної ефективності використовуваних при оцінці результатів господарювання, не відповідають економічним законам, не віддзеркалюють об’єктивну направленість економіки в сучасних умовах.. Йдеться про пошук нових підходів до визначення ефективності окремих галузей сільського господарства. 2. Ефективність як соціально-економічна категорія, охоплює всі стадії відтворювального процесу – виробництво, розподіл, обмін, споживання. Концептуальним у розумінні сутності ефективності є поняття критерію. Оскільки всі витрати в кінцевому підсумку матеріалізуються в суспільних затратах праці вважаємо, що критерієм ефективності є максимум економії живої і уречевленої праці в розрахунку на одиницю матеріальних благ. В умовах становлення ринкових відносин в нашій країні пропонуємо використовувати показник середньої норми прибутку як відношення суми прибутку до вартості фондів, оплати праці та рентного доходу (3% від вартості землі). 3. Світові тенденції розвитку скотарства свідчать про те, що у всіх країнах триває процес концентрації виробництва та переробки продукції скотарства. Паралельно розвиваються як великотоварні, спеціалізовані комерційні ферми, так і ферми з невеликими стадами поголів’я ВРХ, які за ефективністю виробництва не поступаються великим. Домінуючою формою організації бізнесу у скотарстві залишаються кооперативи. Скотарство в Україні охоплює великомасштабну капіталомістку виробничу систему, яка забезпечує 70% всієї робочої сили у сільському господарстві. При реструктуризації сільськогосподарських підприємств скотарство більш чітко розділилося на суспільне та приватне. Проведене нами групування виробництва молока по п’ятьох регіонах України показало, що в найбільшій мірі воно зосереджене в західноукраїнській зоні ( у дев’яти областях - 37,8% виробництва молока ), а також у п’яти областях центрально-української зони (22,6%). У той же час в найбільш урбанізованих чотирьох областях Донбасу та Нижньопридніпрів’я, де питома вага міського населення складає 85,5% зосереджено лише 13,2% виробництва молока, а рівень споживання молока на душу населення найнижчий - 125,7 кг. Все це є свідченням необгрунтованого розміщення молочного скотарства на території України та необхідності поглиблення спеціалізації з виробництва молока в більш урбанізованих областях. 4. Молочно-м’ясне скотарство в Харківській області є провідною галуззю тваринництва. У 2001 р. негативну тенденцію зниження виробництва молока у суспільному секторі вдалося призупинити. Все більша кількість господарств області досягає рівня рентабельного ведення галузі. В області успішно функціонує молочний комплекс з безприв’язним утриманням корів “Кутузівка” Інституту тваринництва УААН, в якому освоєно енергозберігаючу технологію виробництва молока. Нами запропоновано методику визначення кормової площі для молочно-м’ясного скотарства при різних рівнях продуктивності корів і молодняка ВРХ. 5. Одним із найважливіших шляхів підвищення прибутковості галузі є приведення в дію противитратного механізму виробництва, тобто скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Вважаємо, що поліпшення планування як елемента противитратного механізму повинно грунтуватися на переході від принципу “за досягнутим” до принципу “від можливого”, в основі якого лежить нормативно-ресурсний потенціал планування. Недоліком методик нормування ресурсів є те, що вони передбачають виділення ресурсів не під кінцеву продукцію, а на проміжний результат, що орієнтує господарства на виконання гіпертрофованих обсягів робіт та енергомісткі технології. Нормування праці та матеріальних ресурсів має бути спрямованим на досягнення не проміжних, а кінцевих результатів, тобто ресурси слід виділяти на кінцеву продукцію. Ця робота виконана нами на прикладі Балаклійського району Харківської області. 6.Однією із складових технології та організації виробництва у скотарстві є відтворення стада. Встановлено, що при 15% введенні в структуру основного стада нетелів або першотелиць, перевірених за продуктивністю на другому – третьому місяцях лактації, при продуктивності 70% від середнього показника по стаду надій збільшується на 2,22% без додаткових капітальних вкладень. При більш високих показниках продуктивності ремонтного молодняку економічно вигідно на 25-30% вводити його в структуру стада. 7. Виявлено найбільш ефективні технологічні рішення у скотарстві на прикладі дослідного господарства “Кутузівка” Харківського району, ВСАТ “Слобожанський” Чугуївського району, ПАОП “Зоря” Красноградського району, ПСП “Маяк” Валківського району, САТ “Обрій” Полтавської області та 13-ти господарств Балаклійського району Харківської області. Встановлено, що найбільш ефективною є потоково- цехова система виробництва молока, а також інтенсивна технологія виробництва молока з безприв’язним утриманням корів на глибокій солом’яній підстилці. 8. Для впровадження в практику противитратного механізму господарювання запропоновано формувати ціни на продукцію скотарства, виходячи з роздрібної ціни, сформованої під впливом попиту та пропозиції, і прямуючи до ціни сировинних матеріалів ( до собівартості продукції молока та живої ваги ВРХ), на противагу затратній схемі ціноутворення (від собівартості виробництва до роздрібної ціни). За допомогою витратно-цінового аналізу, на основі функціонально-технологічної структуризації витрат, з використанням методу “витрати-обсяг-прибуток” (break-even-point) вперше виконано класифікацію витрат у молочному скотарстві та факторний аналіз прибутковості з використанням міжнародних стандартів у системі “директ-костінг”. Для господарств Балаклійського району Харківської області обгрунтовано та рекомендовано для використання укрупнені нормативи витрат для молочного і м’ясного скотарства за новою класифікацією витрат і запропоновано варіант математичного моделювання витрат у тваринництві. 9. Виконано глибоке наукове коригування перспектив розвитку галузі на період 2005, 2010 рр. на основі прогнозування змін у чисельності населення області, в тому числі сільського, і визначено не тільки параметри розвитку галузі для повного забезпечення населення області продукцією скотарства, використання потужностей м’ясо-молочної промисловості, а й можливі ринкові фонди продукції. Встановлено, що на 22-х молокопереробних підприємствах області у 2000 р. обсяг переробки молока збільшився порівняно з 1999 р. на 21,3%, а рівень використання потужностей склав лише 20,5%. Недозавантаженими виявились і потужні м’ясопереробні підприємства області. 10. Згідно із завданням керівництва області про необхідність оптимізації галузевої структури виробництва в нових агроформуваннях, виконано наукове обгрунтування і розроблено програму оптимізації з допомогою ЕММ і ПЕОМ на прикладі СВК “Червоний партизан” Харківського району на період до 2005 р., що дало змогу визначити оптимальну структуру посівних площ, чисельність поголів’я тварин і розрахувати очікуваний бізнесовий прибуток. 11. Для підвищення рівня споживання продукції скотарства та наближення його до фізіологічної норми необхідно на якісно новій основі відродити роль спеціалізованих господарств, особливо в найбільш урбанізованих областях України, в тому числі в Харківській області, шляхом створення об’єднань (асоціацій), до яких входили б сільські товаровиробники (на правах головних), переробні підприємства, торгівельні організації та банки. За допомогою середньої норми прибутку необхідно забезпечити вирівнювання розміру прибутку як у сировинних, так і в переробних підприємствах, не допускаючи одержання надприбутків у м’ясо-молочних підприємствах. |