Анотація до роботи:

Ульянов В.О. Стан тіол-дисульфідної системи та її значення у структурних зрушеннях печінки виводку, отриманого від опромінених щурів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04. – патологічна фізіологія – Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2002.

Проведене дослідження стану тіол-дисульфідної системи у тканинах печінки та сироватці крові виводку опромінених перед спарюванням у дозі 0,75 Гр та 1,0 Гр самців і самок. Досліджено значення у розвитку структурних змін паренхіми печінки зсувів у тіол-дисульфідній системі .

Встановлено, що за фізіологічних умов тіол-дисульфідна система тканин печінки та сироватки крові відрізняється у самців і самок. Тривале g-опромінення викликає виснаження білкової і небілкової ланок тіолзалежних систем неспецифічної резистентності, причому у самців у більшій мірі. Тривале тотальне g-опроміненя самців і самок перед спарюванням викликає значні морфофункціональні зрушення печінки їх нащадків, на всіх досліджуваних етапах онтогенезу. Ступінь цих зрушень залежить від статі тварин та дози опромінення попередників. У самців фенотипічне проявлення радіаційноіндукованих ушкоджень геному більш виражене ніж у самок. Із зростанням дози і тривалості опромінення попередників більш вираженими були зрушення тіол-дисульфідної системи тканин печінки та сироватки крові їх нащадків.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми успадкованих наслідків тривалого впливу на організм ссавців іонізуючого випромінення у малих дозах, що виявляється у з’ясуванні закономірностей змін у ТДС тканин печінки та СК у пізньому ембріогенезі та постнатальному онтогенезі щурів – нащадків опромінених попередників, та визначенні їх ролі у структурних зрушеннях тканин печінки. Отримані результати дослідження можуть бути використані для розробки методів корекції негативних проявів радіаційноіндукованих ушкоджень геному в організмі нащадків, опромінених попередників.

1. За фізіологічних умов ТДС тканин печінки характеризується високим вмістом білкових і небілкових сульфгідрильних груп, високим редокс-потенціалом білкових молекул. Адаптація до нових умов оточуючого середовища у новонароджених інтактних щурят супроводжується активацією тіолзалежних систем неспецифічної резистентності.

2. У інтактних тварин до 45 доби постнатального розвитку відбувається поступове зниження вмісту у тканинах печінки білкових і небілкових SH-груп, надалі їх вміст збільшується і зберігається на певному рівні на протязі більшої частини життя. Кількість білкових SS-груп на всіх досліджуваних етапах онтогенезу у тканинах печінки практично не змінюється. З початком періоду статевого дозрівання вміст сіркомістких функціональних груп у тканинах печінки і СК самців і самок суттєво відрізняється, що свідчить про статеву диференціацію ТДС. Самцям притаманний більш високий вміст білкових SH-груп, самкам – білкових SS-груп у печінці і СК. Наведене свідчить про більш високу функціональну активність тіолзалежніх систем, але менші їх функціональні резерви у самців.

3. На 12-добу, по завершенні опромінення, у тканинах печінки відбувається виснаження тіолзалежних систем неспецифічної резистентності, причому в більшій мірі при опроміненні у дозі 1,0 Гр, ніж 0,75 Гр. За направленістю у СК зміни співпадають з такими у тканинах печінки. Глибина зрушень у тканинах печінки і СК самців більша, ніж у самок, не дивлячись на те, що у самців за фізіологічних умов функціональна активність тіолзалежних систем неспецифічної резистентності порівняно висока. У сукупності це свідчить про більшу радіорезистентність самок порівняно з самцями.

4. У зародків опромінених тварин буферна ємкість тіолзалежних систем неспецифічної резистентності менша, ніж у інтактних зародків. У новонароджених щурят – нащадків опромінених тварин пристосування до нових умов оточуючого середовища супроводжується різким зміщенням у бік окислених продуктів реакцій тіол-дисульфідного обміну і виснаженням тіолзалежних систем неспецифічної резистентності. Більш глибокі і стійкі зрушення виявлені у нащадків тварин, які були опромінені в сумарній дозі 1,0 Гр.

5. В онтогенезі тварин, отриманих від самців і самок, що зазнали тривалого впливу тотального g-опромінення у сумарній дозі 0,75 і 1,0 Гр, направленість вікових змін білкових SH-груп співпадає з такими у інтактних тварин, але вони є меншими за амплітудою. При цьому, практично в усіх досліджуваних групах тварин, тканини печінки містили більше SS-груп і мали нижчий редокс-потенціал. У сукупності виявлені зрушення вказують на більшу інертність білкової ланки ТДС і меншу буферну ємкість тіолзалежних систем неспецифічної резистентності щурів, отриманих від опромінених тварин. Виявлено, що ТДС тканин печінки і СК взаємопов’язані. Зміни стану ТДС тканин печінки супроводжуються реактивними змінами ТДС СК.

6. Виснаження білкової і небілкової ланок тіолзалежних систем неспецифічної резистентності самців і самок щурів супроводжується ушкодженням морфологічної структури тканин печінки. Збільшення тривалості і дози g-опромінення викликає більш виразні зрушення структури тканин печінки. Тривале тотальне g-опромінення щурів перед спарюванням обумовлює структурнофункціональні порушення у паренхимі печінки щурят першого їх покоління, які зберігаються на всіх досліджуваних етапах онтогенезу. Збільшення дози і тривалості опромінення попередників призводить до більш глибоких зрушень морфофункціональних властивостей тканин печінки їх потомства. Глибина структурних зрушень у тканинах печінки нащадків опромінених щурів залежить від стану ТДС організму останніх. Більш глибокі зрушення у ТДС самців супроводжуються значно виразнішими змінами морфофункціональних властивостей тканин печінки порівняно з самками.

Публікації автора:

1. Ульянов В.О., Напханюк В.К. Вплив фракціонованого g-опромінення у низькій дозі на вміст сульфгідрильних та дисульфідних груп у сироватці крові щурів // Вісник проблем біології і медицини. – 2001.- № 2.- С. 26 – 30.

2. Ульянов В.О., Напханюк В.К. Особливості тіол-дисульфідного обміну в пізньому ембріогенезі та ранньому постнатальному періоді у печінці покоління отриманого від g-опромінених щурів // Вісник морської медицини. – 2001. – № 3. – С. 184 – 188.

3. Ульянов В.О., Напханюк В.К. Особливості тіол-дисульфідного обміну у печінці щурят, отриманих від опромінених попередників // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2001. – № 2. – С. 361–364.

4. Ульянов В.О., Напханюк В.К. Тіол-дисульфідний обмін у печінці щурів за умов хронічного g-опромінення низькими дозами // Одеський медичний журнал. – 2001. – № 5. – С. 4 – 6.

5. Ульянов В.О., Напханюк В.К., Мойсеєв І.М. Особливості морфофункціональних зрушень у печінці щурят, отриманих від опромінених попередників // Вісник морфології. – 2001. – № 2. – С. 198 – 200.

6. Ульянов В.О., Напханюк В.К. Роль тіолів в адаптації організму щурів до дії хронічного g-опромінення у низьких дозах // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини”. – Одеса: Одес. держ. мед. ун-т. – 2000. – С. 255 – 256.

7. Ульянов В.О. Вміст сульфгідрильних та дисульфідних груп у сироватці крові поколінь, отриманих від опромінених щурів // Матеріали ювілейної 70-тої наукової конференції студентів і молодих учених, присвяченої 10-річчю незалежності України. – Одеса: Одес. держ. мед. ун-т. – 2001. – С. 98.

8. Ульянов В.О., Напханюк В.К. Роль тіолових сполук у молекулярних механізмах неспецифічної реакції організму на дію g-опромінення // Матеріали VIІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини”. – Одеса: Одес. держ. мед. ун-т. – 2001. – С. 198 – 199.