У дисертації наведено теоретичне узагальнення виконаних клініко-лабораторних досліджень і нове рішення актуального наукового завдання, пов’язаного з підвищенням ефективності стоматологічного ортопедичного лікування хворих на олігофренію шляхом розробки нової конструкції зубного протезу та застосування препарату «Пелодекс». 1. Згідно даних стоматологічного обстеження психічно хворих встановлено, що поширеність дефектів зубних рядів у даної категорії хворих становить 98,8 %, що на 11,1 % вище, ніж у групі психічно здорових пацієнтів. При цьому у них превалюють малі і середні дефекти зубних рядів, що складають 36,5 % всіх обстежених хворих, які потребують ортопедичної стоматологічної допомоги, що на 11,5 % вище, ніж у групі психічно здорових осіб. Кількість ж осіб з відсутністю дефектів зубних рядів вкрай незначна і становить всього 1,12 %. 2. Доведено, що надання ортопедичної допомоги хворим на олігофренію знаходиться на недостатньому рівні. Так, кількість якісно виготовлених зубних протезів досить незначна, тільки 4,48 % протезів відповідають медико-технологічним вимогам до їх клінічного застосування. 3. Встановлені порушення гомеостазу і мікробіоценозу порожнини рота у хворих на олігофренію. Спостерігається зворотнє співвідношення проміжних і поверхневих епітеліоцитів слизової оболонки протезного поля у порівнянні з аналогічними показниками у психічно здорових осіб, що свідчить про розвиток атрофії й деструкції тканин пародонта. Рівень обсіменіння грибами р. Candіda слизової оболонки порожнини рота хворих на олігофренію знаходиться на рівні 27,5 м.кл. проти 5,8 м.кл. у здорових пацієнтів. 4. Розроблена методика ортопедичного лікування хворих на олігофренію з малими й середніми дефектами зубних рядів із застосуванням суцільнолитих шин-протезів власної конструкції дозволила значно поліпшити стан тканин пародонта і слизової оболонки порожнини рота, про що свідчить зниження інтенсивності міграції лейкоцитів на 5 % (з 395 тис. лейкоцитів в 1 мл ротового змиву у контрольній групі до 374,2 тис.) і зниження процесу злущування епітелію на 41,5 % (з 41,9 клітин у контрольній групі до 24,5 клітин відповідно). 5. Клінічне застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу підвищує функціональну активність слинних залоз, що виражається в підвищенні рівня салівації в 1,3 рази, і надає значну протизапальну дію на тканини пародонту (зниження показників проби Шиллера-Пісарєва – з 2,73 у контролі до 2,08), а також у підвищенні стійкості судинної стінки (збільшується стійкість капілярів з 45,4 сек. у контролі до показника 131,9 сек.). При цьому ступінь прогресування атрофічних процесів у беззубих ділянках альвеолярних відростків щелеп у психічних хворих знижувалася на 48,5 % у ранні і на 24,7 %, у віддалені терміни. |