1. Відносини власності складають каркас економічних відносин і безпосередньо або опосередковано проявляються у всіх економічних явищах та процесах. На певному етапі розвитку людського суспільства виникла приватна власність на засоби й результати праці. За умови поєднання власності і праці в контексті рівня мотивації людини до сумлінного і творчого ставлення до праці, ефективного господарювання приватні власницько-господарські відносини і засновані на їх засадах приватні форми підприємств переважають усі інші. Однак їм притаманна обмеженість щодо використання переваг великих господарств. Саме намагання їх використати, і зумовило появу приватно-спільних і спільних форм власності й адекватних їм форм господарювання. 2. Приватно-спільним аграрним підприємствам, як і всяким іншим, притаманні як позитивні ознаки, так і проблеми. В них у певній мірі “розмиваються” матеріальна зацікавленість і відповідальність щодо результатів господарської діяльності, мають місце неспівпадання інтересів окремого власника і асоціації по тим чи іншим питанням господарювання, ускладнюється процес управління виробничою й комерційною діяльністю. І в цьому відношенні вони поступаються індивідуально-приватним. Водночас більшість останніх не мають можливості використовувати ефекти від масштабу виробництва. Численний емпіричний вітчизняний і зарубіжний досвід дає підстави стверджувати, що в міру розвитку продуктивних сил у сільському господарстві чинник індивідуальної приватної власності (самоособиста заінтересованість і відповідальність) поступово і відносно втрачає своє колишнє значення, а все більше економічне значення набувають чинники розмірів господарства і його техніко-технологічна оснащеність. Саме цим і пояснюється тенденція до посилення “усуспільнення” і “корпоратизації” в аграрному виробництві розвинених країн. 3. Головним результатом проведених аграрних реформ в Україні є становлення великотоварних сільськогосподарських підприємств ринкового типу, заснованих на приватній власності та спільному використанні землі і майна. В 2003 році приватне землеволодіння Дніпропетровщини становило 95,2% загальної площі сільськогосподарських угідь, що на 16,8% більше, ніж в середньому по Україні. Серед нових агровиробничих формувань найбільшу питому вагу займають сільськогосподарські товариства, яких в звітному році налічувалося 650, у тому числі товариств з обмеженою відповідальністю – 611. В області функціонує також 257 приватних підприємств та 42 виробничих сільськогосподарських кооперативи. В середньому на господарське товариство в області припадає 2837 га сільськогосподарських угідь, на приватне підприємство – 2388 га, а на виробничий сільськогосподарський кооператив – 2000 га. Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, становить відповідно 88, 68 і 95 чоловік, а середньорічна вартість основних виробничих засобів на одного працівника – 26,3, 19,4 та 26,9 тис. грн. Питома вага орендованих земель у сільськогосподарських підприємствах трьох наведених організаційно-правових формувань перевищує 94%. 4. Групування господарських товариств Покровського району за рівнем концентрації основних виробничих засобів свідчить, що на результати фінансово-господарської діяльності підприємств суттєвий вплив має галузева структура та напрямок їх виробничої спеціалізації, а також наявність достатнього обсягу виробничих запасів та обігових коштів. Виявлені в процесі досліджень тенденції підтверджуються проведеним кореляційним аналізом. 5. Економічна ефективність новостворених агроформувань значною мірою залежить від оптимальної структури та спеціалізації виробництва. За оптимальним рішенням прибуток ТОВ “Відродження” Покровського району Дніпропетровської області порівняно з середніми даними за 2001-2003 роки з 3,4 млн. грн. досягне 5,4 млн., або зросте на 56,9%, тоді як витрати на товарну продукцію та товарна продукція в цінах реалізації збільшаться відповідно на 3,6 та 15,6%. Як наслідок рівень рентабельності зросте на 15,0% і за оптимальним планом становитиме 44,1%. 6. Застосування сучасних методик визначення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності в аграрній сфері, які ґрунтуються на фундаментальній концепції сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей у часі, дозволяють розрахувати прогнозні значення найбільш песимістичної, найбільш імовірної та оптимістичної оцінки чистого грошового потоку сільськогосподарського підприємства. На основі динаміки фінансових результатів розраховано прогнозні значення найбільш песимістичної – 642,6 тис. грн., найбільш імовірної – 658,7 тис. грн., оптимістичної – 691,0 тис. грн. та середньозваженої – 661,4 тис. грн. оцінки чистого грошового потоку господарського товариства. 7. Встановлено, що при виборі селянами організаційно-правової форми господарювання на селі визначальними є наступні соціально-економічні чинники: співвідношення між колективістськими та приватновласницькими інтересами селян; наявність вираженого лідера або сильних особистостей; фінансовий стан господарства на момент його реформування; стан матеріально-технічної бази реформованого підприємства; місце розташування села відносно великих населених пунктів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури; чисельність осіб, які бажають розширити особисте підсобне господарство або створити фермерське господарство. |
