Анотація до роботи:

Никифорук О. І. Становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена питанням становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Поглиблено теоретико-методологічні засади створення і функціонування ТЛІ. Узагальнено методичні підходи щодо визначення ефективності розвитку і функціонування транспортної інфраструктури. Запропоновано удосконалений методичний підхід визначення пріоритетності розвитку і розміщення об’єктів ТЛІ, зокрема транспортно-логістичних центрів в регіонах України. Конкретизовано основні умови, фактори та критерії, що впливають на можливості розбудови сучасної удосконаленої транспортно-логістичної інфраструктури. Відповідно до отриманих результатів, обґрунтовано конкретні заходи та перспективні напрями транспортної стратегії на найближчу перспективу в Україні в контексті інтеграційних процесів.

У дисертації розроблено теоретико-методичні засади оцінки процесу становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури, визначено основні пріоритети державної транспортної політики стосовно розвитку транспортно-логістичної інфраструктури країни.

Результати даного дослідження дозволили дисертанту дійти наступних висновків:

1. В економічній літературі відсутній єдиний теоретико-методологічний підхід до визначення та класифікації інфраструктури, й тим більше транспортно-логістичної інфраструктури. Проте існуючі підходи до визначення ефективності функціонування транспортної інфраструктури дозволяють визначити, що розвиток навіть мінімально необхідних її елементів потребує чималих інвестицій, а вдосконалення інфраструктури розглядається як фактор економічного зростання країни.

2. Фундаментальною базою дослідження стали зроблені автором узагальнення теоретико-методологічного змісту, які дозволили поглибити сутність категорії „інфраструктура”, обґрунтувати виділення транспорту в якості галузі матеріально-речової (виробничої) інфраструктури на основі функціонально-компонентного класифікаційного підходу. Використання логістичної теоретико-прикладної методології, за допомогою якої здійснюється регулювання регіональних ринків товарів і послуг, дозволило обгрунтувати нове визначення транспортно-логістичної інфраструктури.

3. Автором запропоноване оригінальне визначення міжнародного транспортного коридору як наукового терміну, який трактується автором як складна динамічна система, структурними елементами якої є по-перше, магістралі, які представлені транспортними лініями різних видів транспорту (полімагістралі), що проходять паралельно, орієнтовані в одному напрямку і можуть простягатись у смузі шириною в сотні кілометрів, й які забезпечують перевезення пасажирів і вантажів при внутрідержавному, міжрегіональному й міжнародному сполученні, по-друге, інформаційно-логістичні та транспортно-логістичні системи, які є консолідуючими центрами на напрямках найбільшої концентрації вантажо- та пасажиропотоків.

4. Удосконалений автором методичний підхід до визначення пріоритетності розвитку об’єктів транспортної інфраструктури в регіонах дозволяє обґрунтувати раціональне розміщення і розвиток її елементів по регіонах, від чого залежатиме ефективність функціонування всієї транспортно-логістичної системи. Запропонований підхід заснований на побудові інтегрального показника, який є результатом згортки багатофакторних первинних індикаторів: соціально-економічних показників (чисельність населення по регіонах, ВДВ на душу населення, капіталовкладення на душу населення, зовнішній товарооборот на душу населення), й транспортні показники (основні інфраструктурні об’єкти в регіоні (кількість мостів, шляхопроводів, портів, тощо), рівень вантажних та пасажирських потоків на пріоритетних транспортних напрямках; щільність транспортної мережі регіонів).

5. Здійснена автором оцінка пріоритетності розвитку транспортно-логістичних центрів в регіонах України на основі інтегрального показника засвідчила що, за підсумковою бальною оцінкою (сума показників по п’яти групах індикаторів) регіоном-лідером виявилася Київська область (112,3 бали). До другої групи з сумою балів 50-100 увійшли області-переслідувачі з наступним рейтингом – Одеська (86,9), Дніпропетровська (77,2), АР Крим (66,7), Донецька (59,2). До третьої групи належать області (їх переважна кількість) з сумою балів 20-50. Лідерами в цій групі є Запорізька, Полтавська, Чернігівська (30-40 балів). Від 25 до 30 балів мають Харківська, Миколаївська, Львівська, Херсонська, Івано-Франківська області; від 20 до 25 балів – Житомирська, Закарпатська, Черкаська, Луганська області. До четвертої групи увійшли області з сумою балів менше 20 балів: це Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Сумська, Волинська, Кіровоградська, Тернопільська й Чернівецька області.

6. Відповідно до проведеного аналізу автором були уточнені передумови та фактори, які впливають на подальше становлення і розвиток транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Найбільш значними з них є геополітичні (розпад системи країн Ради економічної взаємодопомоги, СРСР, трансформаційні процеси в економіці країн Східної Європи, створення ГУУАМ на противагу Євроазіатському союзу, перші спроби створення ЄЕП на просторі країн СНД тощо), соціально-економічні (зниження показників роботи транспорту, зниження життєвого рівня населення; вивільнення провізних та пропускних спроможностей транспортної мережі), техніко-технологічні (швидкість доставки вантажів, технологія організації руху транспортних засобів (інтермодальна, мономодальна, мультимодальна), процеси контейнеризації, наявність та пропускна спроможність магістралей країни та інші), правові, природнокліматичні фактори.

7. Аналіз становлення і розвитку транспортно-логістичної інфраструктури показує, що активно формується національна система міжнародних транспортних коридорів, що дає підстави визначити, що для перевезення вантажопотоків в Україні використовуються в основному три найважливіші напрями, які співпадають з маршрутами міжнародних транспортних коридорів “Європа – Азія”, МТК №9 та МТК “ЧЕС”. Хоча формування мережі транспортно-логістичних центрів поки знаходиться на концептуальному рівні, розвиток пунктових об’єктів ТЛІ в Україні є одним з головних напрямів підвищення ефективності та якості транспортного обслуговування і, в першу чергу, в міжнародному сполученні.

8. Комплексна оцінка транспортних вузлів заснована на бальній оцінці пропускної спроможності шляхів сполучення показує що, серед прикордонних транспортних вузлів, виділених в Концепції програми формування мережі логістичних центрів в системі міжнародних транспортних коридорів України, найвищу оцінку мають такі транспортні вузли: у першу чергу – Харків, Донецьк, Чоп (10-20 балів), у другу чергу –Чернігів, Луганськ, Ковель (5-10 балів), у третю – Мостиська, Рава-Руська (< 5 балів). У внутрішніх транспортних вузлах комплексна оцінка показала, що першочергово необхідно приділити увагу розбудові ТЛЦ у таких транспортних вузлах: Києві, Львові та Дніпропетровську (15-30 балів), при чому найвищу оцінку з явним відривом від інших міст має місто Київ (29,9 балів). У другу чергу – у таких регіональних центрах як Тернопіль, Сімферополь, Рівне, Житомир, Хмельницький (10-15 балів); й у третю чергу – Вінниця, Полтава, Мелітополь, Івано-Франківськ, Кіровоград, Черкаси (< 10 балів). Серед водних опорних центрів найвищу оцінку отримують такі вузли: Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя (10-25 балів), далі – Ізмаїл, Маріуполь. Далі за пріоритетністю виділяються: Рені, Севастополь, Керч, Бердянськ, Євпаторія, Південний, Іллічівськ (5-10 балів). На наступному місці за комплексною бальною оцінкою слід виділити такі портові транспортні вузли: Феодосія, Ялта, Білгород-Дністровський, Скадовськ, Усть-Дунайськ, Октябрський.

9. Оптимізація структури органів виконавчої влади, які здійснюють реалізацію державної транспортної політики в галузі розвитку логістики, передбачає створення окремого органу управління як складової частини Міністерства транспорту і зв’язку – “Національного центру логістики” й логістичних центрів у складі державних департаментів різних видів транспорту. Територіальними органами управління, які можуть здійснювати тактичне й оперативне управління процесом транспортного перевезення, повинні стати міжнародні та регіональні транспортно-логістичні центри залізничного, водного, автомобільного транспорту (водні, прикордонні, внутрішні) у межах міжнародних транспортних коридорів.

10. Вимагає системного підходу удосконалення нормативно-правової бази регулювання транспортно-логістичної діяльності, першочерговими завданнями у цій царині є розробка концепції та державної програми розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні; створення національного центру (ради) з питань логістики, вступ України до Європейської логістичної асоціації; законодавче визначення статусу, прав та обов'язків оператора змішаних (комбінованих) перевезень та мультимодальних вантажних центрів – як логістичних операторів; розробка і прийняття Державної програми "Термінал" та інших важливих законопроектів.

11. Конкретними практичними заходами щодо розвитку транспортно-логістичної інфраструктури є необхідність створення та розвиток термінальної структури МТК; розробка та експериментальне впровадження комплексного проекту логістичного обслуговування міжнародних перевезень на одному із міжнародних транспортних коридорів з використанням ТЛЦ; оптимізація функціонування транспортно-експедиційних і логістичних фірм при обробці транзиту; розробка ефективної системи автосервісу для вітчизняних та зарубіжних перевізників, створення оптово-роздрібних структур, баз і складів запасних частин, які наближені до основних магістралей МТК; створення при регіональних ЛЦ центрів сертифікації послуг транспортних та логістичних фірм; розширення підготовки спеціалістів у сфері менеджменту і транспортної логістики, розвиток наукових досліджень з логістичного обслуговування перевезень на транспортної мережі України.

Публікації автора:

Монографії

1. Пащенко Ю.Є., Потапенко Л.Ю., Шестак О.І. Транспортна забезпеченість економічних районів України. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 150 с. (Особистий внесок: обґрунтовано роль системи міжнародних транспортних коридорів для функціонування економіки регіонів України.)

Брошури

2. Пащенко Ю.Є., Шестак О.І. Розвиток транспортно-економічних зв’язків між Україною та Угорщиною. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 68 с. (Особистий внесок: розроблено концепцію спільного використання об’єктів транспортної інфраструктури на кордоні Україна-Угорщина.)

Статті у наукових фахових виданнях

3. Шестак О.І. Розбудова системи міжнародних транспортних коридорів як пріоритет державної політики України. // Вісник соціально-економічних досліджень. – Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ. – 2001. – Вип. 8 – Ч. 2. – С. 25–30.

4. Шестак О.І. Проблеми залучення транзиту з європейських країн до системи міжнародних транспортних коридорів в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. – Львів-Луцьк: ”Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2001. – Вип. ХХІХ. – Т.2. – С. 260–267.

5. Кранц Й.М., Пащенко Ю.Є., Шестак О.І. Функціонування залізничних переходів на кордоні між Україною та Угорщиною // Залізничний транспорт України. – 2002. – №2. – С. 36–38. (Особистий внесок: здійснено аналіз та розроблено прогноз вантажних і пасажирських перевезень залізничним транспортом між країнами)

6. Шестак О.І. Виробнича інфраструктура: суть, класифікація, специфічні риси у нових умовах господарювання // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 190–196.

Статті в інших виданнях

7. Шестак О.І. Транспорт // Економічна енциклопедія. – К.: Академія, 2002. – Т.3. – С.679–681.

8. Пащенко Ю.Є., Букін В.І., Чернявський Ю.І., Пилипчук В.О., Шестак О.І, Потапенко Л.Ю. Транспорт і зв’язок // Концепція і стратегія розвитку і розміщення продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 179–193. (Особистий внесок: виявлено перспективи розвитку транспортно-логістичних центрів в системі міжнародних транспортних коридорів як важливого елементу транспортної стратегії України.)

9. Шестак Е.И. Внешнеэкономическая деятельность Украины в сфере транспорта: взаимоотношения со странами СНГ // Региональная наука. – М.: СОПС. – 2004. – Т. 2. – С. 127–136.

Тези доповідей на наукових конференціях

10. Шестак О.І. Міжнародні транспортні коридори України як фактор міжнародної економічної інтеграції // Труди Всеукр. наук. конф. студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Ч. 1. – Донецьк: ДонНУ. – 2000. – С. 82–84.

11. Шестак О.І. Проблеми залучення транзиту в систему міжнародних транспортних коридорів України // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичної конф. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил“. – К.: Ніка-Центр. – 2001. – С. 96–97.

12. Шестак О.І. Транспорт і сталий розвиток Закарпаття // Матеріали міжнародної конференції “Гори і люди (у контексті сталого розвитку)”. – Рахів. – 2002. – С. 215–219.

13. Шестак О.І. Теоретичні основи вивчення інфраструктури міжнародних транспортних коридорів // Матеріали науково-практичної конференції “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил“. – Ч. 2. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 150–154.

14. Шестак О.І. Інфраструктура міжнародних транспортних коридорів // Тези доп. першої наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління“. – К.:КУЕТТ. – 2003. – С. 125.

15. Шестак Е.И. Прогнозирование работы транспорта на примере морских торговых портов Украины // Тезисы конференции “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития“. – Минск. – 2004. – С. 230–232 .