Отримані в процесі дослідження результати дають змогу дійти таких висновків: Митна охорона кордонів – один із елементів державності, що існувала на території України з давніх часів. Суспільно-політичні події, які відбувалися на українських землях, пов’язані з різними державними режимами. Однак за будь-якої влади митна справа існувала і її можна поділити на декілька періодів: 1) ІХ-ХVІІ ст., коли митна справа і митне законодавство лише формувалися і не мали цілісного характеру. В цей період митні відносини пройшли від умов становлення державності за часів Київської Русі через існування Галицько-Волинського князівства та Речі Посполитої до умов Гетьманщини; 2) ХVІІ ст. – 1917 р. – митна справа і митне законодавство розвивалися від проведення незалежної митної політики Б. Хмельницьким – до скасування 1754 р. права українським урядом проводити власні митні відносини; 3) 1917-1922 рр. – митні відносини розвивалися в умовах формування української державності за часів УНР, Гетьманату, Директорії та ЗУНР. У цей період через надзвичайні революційні та військові умови, митні відносини мали фрагментарний і непостійний характер, 4) 1922-1991 рр. – митна справа та митне законодавство розвивалися в умовах існування Радянської держави, коли митна система переважно, мала лише монополію на зовнішньоекономічні відносини; 5) 1991-2004 рр. – формувалися митна справа та митне законодавство від проголошення незалежної України і дотепер.
Для виникнення митних відносин і митного законодавства існували відповідні передумови. Економічною передумовою був розвиток товарного господарства з метою обміну, потреба у поповненні багатства спочатку окремих людей, котрі стягували митні збори, а пізніше – у поповненні державного бюджету. Дещо пізніше саме за допомогою митних зборів окремі держави почали здійснювати протекціоністську політику з метою захисту вітчизняного виробника. Політичною передумовою появи митних зборів і митного законодавства було формування і створення держави, яка для утворення державного апарату стягувала різні податки та збори, в тому числі й торгівлі та провозу товарів. Це сприяло поступовому визначенню, оформленню та захисту митної території і державних кордонів. Основними пам’ятками митного законодавства на території України у перший період з ІХ до ХVІІ ст. були “Руська Правда”, Раффельштеттенський митний статут 906 р., Остроганський митний статут, Універсал Б. Хмельницького 28 квітня 1654 р., Новоторговельний статут 1667 р. тощо. Всі ці документи зробили свій внесок у становленні та виробленні основних понять та норм регулювання митних відносин. З ХVІІ ст. митні відносини в Україні були повністю підконтрольні російському уряду та розвивалися на підставі російського митного законодавства. І тільки з 1917 р. разом із відродженням національної державності за часів УНР, Гетьманату, Директорії та ЗУНР почала відновлюватися власна митна політика і митне законодавство. В радянський період митне законодавство було направлене, насамперед, на забезпечення монополії на зовнішньоекономічні відносини. Розвиток митного законодавства повністю залежав від конкретного суспільно-політичного становища у державі. Зокрема, коли держава намагалася накопичити у державній скарбниці якнайбільше золота і валюти, вона через митнотарифну політику запроваджувала меркантилізм. Коли ж держава намагалася захищати інтереси власного виробника, вона запроваджувала політику протекціоналізму. Ці фінансово-економічні засоби формувалися і були зосереджені у митному законодавстві, але це не дозволило сформувати власної митної системи України. Після проголошення незалежності України як митна система України, так і митне законодавство розвивалися й удосконалювалися. Митне законодавство з 1991 р. у більшості випадків дублювалося, зокрема відомчі документи. Крім Митного кодексу, діяли десятки інших законодавчих актів та підзаконних актів з митних питань. Все це значно ускладнювало роботу митників. Для вдосконалення митного регулювання необхідно врахувати у національному законодавстві досвід інших держав, положень, зафіксованих у статутах і рішеннях міжнародних організацій. Вивчення досвіду зарубіжних країн засвідчує, що успіх ринкових перетворень значною мірою залежить від виваженої митної політики й ефективної її реалізації в системі національних органів регулювання. Сформульовано наступні пропозиції щодо удосконалення митного законодавства: Необхідно внести доповнення у п.2.1.б. Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України” 12.07.2000 р. № 283 про затримання валюти України, що ввозиться без підстав; Пропонується внести зміни до наказу Держмитслужби України від 07.10.2003 р. “Про затвердження положення про склади тимчасового зберігання” щодо спрощення можливостей відкриття складів тимчасового зберігання відкритого типу в міжнародних аеропортах без наявності у державних підприємств-резидентів, що здійснюють прийняття, навантаження, вивантаження та видачу товарів, переміщуваних через державний кордон України, ліцензій на проведення посередницької діяльності митного брокера. Пропонується внести зміни в абз. 2 ст. 15 та ст. 135 Митного кодексу України, а саме замінити: термін “товари” на “товари й інші предмети”. Пропонується абз. 2 п. 21 постанови Кабінету Міністрів України 03.08.2000 р. № 1203 привести відповідно до вимог абз. 2 ст. 137 МК України, подавши його у такій редакції: “Згідно із типовою технологічною схемою керівниками служб і підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску та керівниками митного органу і органу охорони державного кордону України, затверджуються відповідні технологічні схеми для конкретних пунктів пропуску”.
7. До проекту Закону України „Про митну справу України” необхідно включити положення щодо митного адміністрування, зокрема: - моніторинг та систематизований облік нормативно-правової бази; - законодавча ініціатива, створення та супровід нормативно-правових актів, спрямованих на уніфікацію митного законодавства; - системний підхід до правового захисту державних інтересів; - проведення роз’яснювальної роботи, надання консультаційних послуг із питань митного законодавства. 8. Для належної реалізації повноважень митних органів необхідно удосконалити митне законодавство з урахуванням передового досвіду та міжнародних стандартів боротьби з контрабандою й іншими порушеннями митних правил та надати митним органам України статусу правоохоронних, що дозволить митним органам використовувати повноваження, надані законодавством органам МВС, СБУ, прикордонних військ, особливо ті, що пов’язані зі здійсненням оперативно-розшукових заходів. Крім того, основи митного законодавства держав-учасниць СНД 10 лютого 1995 р. (ст. 225) передбачають здійснення оперативно-розшукової діяльності їх митними органами відповідно до національного законодавства. |
