Анотація до роботи:

Гончаренко В.В. Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.

Виявлена специфіка принципів побудови базових моделей та систем сільської і міської кредитної кооперації в різних країнах світу, визначені особливості, закономірності та тенденції розвитку кредитної кооперації в країнах, що мають різні типи економіки. На основі цього виявлені системні проблеми розвитку кредитної кооперації в Україні, намічені стратегічні напрямки їх вирішення. Крім цього, теоретично обґрунтована необхідність створення системи об'єднань кредитних кооперативів, їх можливі види та функції, методологічні підходи щодо побудови перспективних моделей кредитної кооперації для умов перехідної економіки.

Запропоновано класифікацію та систематизацію різноманітних механізмів мобілізації та використання фінансових ресурсів кредитних кооперативів, концептуальні підходи щодо формування стабілізаційного фонду та центрального резерву ліквідних коштів системи кредитних спілок України, методологія зниження кредитного ризику діяльності кооперативних фінансово-кредитних установ за системою "позикових кіл" на основі використання принципів сільської кредитної кооперації Ф.Райфайзена.

Обґрунтована необхідність державного регулювання і підтримки розвитку кооперативного сектора та визначені напрямки вдосконалення законодавства України в сфері кредитної кооперації. Крім цього, визначені концептуальні засади стратегічного розвитку національної системи кредитних спілок та методологічні підходи до формування в Україні системи аграрних кооперативних банків, що базуються на основі виявлених особливостей, закономірностей та тенденцій розвитку світової системи кредитної кооперації.

Теоретичне узагальнення багатогранного досвіду формування світової системи кредитної кооперації дозволило вирішити важливу наукову та прикладну проблему – виявлення фундаментальних принципів, закономірностей і тенденцій світового розвитку кредитної кооперації та створення на цій основі необхідної теоретико-методологічної бази для успішного відродження в Україні ефективної системи кредитних спілок і кооперативних банків.

Найважливішими висновками дисертаційного дослідження можна вважати наступні теоретичні, методологічні та практичні положення:

1. Кооперативні організації є унікальною формою економічної самодопомоги сільського і міського населення, що базується на демократичних принципах управління та неприбутковому механізмі господарської діяльності. Втілюючи в життя ідею самозабезпечення широких верств населення необхідними послугами, кооперативи мали суттєвий вплив на процес формування ринкових економічних систем багатьох країн світу. Кооперативний сектор робить ринкову економіку більш ефективною та соціально орієнтованою.

2. Найбільш поширеним видом кооперативних організацій у світовому господарстві є кредитні кооперативи. Кредитна кооперація вперше виникла в середині ХІХ ст. в Німеччині у вигляді сільських кооперативних кас Ф.Райфайзена та міських народних банків Г.Шульце-Деліча. Кожна з цих двох моделей була пристосованою до певного соціального середовища і базувалась на специфічних принципах, в основі яких лежала ідея фінансової взаємодопомоги на кооперативних засадах. З Німеччини ці моделі поширились в інші країни світу, набуваючи в кожній з них специфічних рис, які залежали від національних умов. В одних країнах кредитні кооперативи надавали своїм членам лише фінансові послуги, в інших – додатково здійснювати й товарні операції, в третіх – створювались як універсальні кооперативи з фінансовими функціями.

3. Успішний розвиток кредитних кооперативів в більшості країн світу став можливим завдяки їхній співпраці і створення об’єднань різних рівнів (місцевих, регіональних, національних, міжнародних), що дозволило окремим автономним організаціям сформувати єдину кооперативну фінансово-кредитну систему, спрямовану на забезпечення ефективного розвитку установ кооперативного кредиту. Серед об’єднань кредитних кооперативів можна виділити три основних типи - фінансові, нефінансові та змішані. Фінансові об’єднання сприяють більш ефективному управлінню фінансовими ресурсами, нефінансові – створюють сприятливі організаційно-професійні умови для розвитку кредитних кооперативів. Змішані об’єднання одночасно поєднують вказані вище функції. В окремих країнах кредитні кооперативи об’єднуються не тільки між собою, а й з іншими видами кооперативних організацій.

4. У багатьох країнах світу становлення та розвиток національних систем кредитної кооперації відбувалось за активної державної підтримки у вигляді створення сприятливого податкового та законодавчого середовища, умов для самоорганізації на місцевому, регіональному і національному рівнях, надання фінансової підтримки, спрямування державної допомоги окремим секторам та соціальним групам через кооперативні установи тощо.

5. Кооперативні фінансово-кредитні установи сьогодні є вагомим елементом фінансових систем розвинутих країн світу. Вони охоплюють суттєву частину фінансового ринку, надають майже повний перелік банківських послуг, мають потужну розвинуту інфраструктуру та доскональні технології фінансової діяльності. В багатьох країнах національні кооперативні об»єднання отримали від держави право на саморегулювання та нагляд за організаціями-членами. При цьому, вони створили багато-ступеневі системи захисту вкладів своїх членів. Досвід побудови кредитно-кооперативних систем інших країн може бути успішно використаний в Україні.

6. Глобалізація має негативний вплив на розвиток світового кооперативного руху. В умовах посилення конкуренції багато кооперативів прагне підвищити свою ефективність шляхом збільшення території та обсягів діяльності. В результаті цього, часто відбувається втрата зв’язків із членами та низовими організаціями і відхід від кооперативних принципів, що є певною ознакою переродження кооперативів в розвинутих країнах в нові квазікооперативні форми.

7. Становлення кредитної кооперації в багатьох країнах з перехідною економікою здійснювалось, як правило, завдяки проектам технічної допомоги з боку міжнародних кооперативних організацій, особливо Всесвітньої Ради кредитних спілок. Ці проекти сприяють виникненню чи відродженню кооперативних фінансово-кредитних установ, однак не завжди враховують національні умови та інтереси. Крім цього, пропоновані моделі та механізми їх діяльності потребують адаптації до існуючих в кожній країні умов. Тому, важливо здійснювати моніторинг діяльності подібних проектів в Україні та оцінювати їх з позиції відповідності національним інтересам.

8. Відродження в Україні кредитних спілок відбувається складно, безсистемно і хаотично. Недосконалість нормативно-правової бази та відсутність системи регулювання та нагляду з боку держави сприяли виникненню в Україні кредитних спілок різних типів, частину з яких можна віднести до різновидів псевдокооперативних організацій. В зв’язку з цим, існує реальна загроза дискредитації кредитно-кооперативного руху в Україні. Враховуючи світовий досвід, важливо створити прозору систему нагляду за діяльністю кредитних спілок і встановити чіткі організаційні та фінансові правила і нормативи їх діяльності. При цьому, на початковому етапі необхідно державне сприяння становленню цих організацій і підтримка їх розвитку.

9. Система українських кредитних спілок потребує суттєвого вдосконалення на основі світового досвіду функціонування подібних систем. Перш за все, це стосується формування регіонального рівня системи у вигляді обласних об’єднань кредитних спілок та налагодження системи взаємокредитування між спілками. Наступним напрямком має стати створення механізмів захисту заощаджень членів кредитних спілок – стабілізаційного фонду, фонду гарантування вкладів тощо. Для цього необхідно створити дієву систему моніторингу фінансових показників, які доцільно аналізувати за допомогою розробленої на основі зарубіжних аналітичних систем CAMEL та PEARLS класифікаційної системи, що включає як фінансові показники, так і показники дотримання нефінансових (управлінських) стандартів та кооперативних принципів. Ця система також може бути використана для виявлення псевдоспілок, діяльність яких може дискредитувати кредитно-кооперативний рух. Крім цього, важливими напрямками розвитку системи кредитних спілок має стати формування необхідної обслуговуючої інфраструктури, яка б забезпечувала надання спілкам та їх членам широкого спектру страхових, розрахункових, навчально-методичних, рекламних, інвестиційних та інших послуг.

10. Зважаючи на значні напрацювання Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) в напрямку структурної розбудови системи, держава може уповноважити її виконувати функції саморегулівної організації, здійснювати нагляд за діяльності кредитних спілок в межах системи НАКСУ і відповідати перед державою за фінансовий стан та діяльність своїх членів. Нагляд за іншими спілками, що не будуть входити до системи НАКСУ, має здійснюватись уповноваженим державним органом.

11. Банківська система України сьогодні не є повноцінною із-за відсутності в ній кооперативних банків, відродження яких дозволить остаточно і досить ефективно вирішити проблему фінансово-кредитного обслуговування аграрного сектора національної економіки. Систему аграрних кооперативних банків доцільно будувати на базі майна банку «Україна», що дозволить одночасно вирішити проблеми, пов’язані із здійсненням процедури його банкрутства. Сільгоспвиробників, що були клієнтами банку «Україна», доцільно зробити власниками його майна. Таким чином, значна частина клієнтів банку «Україна» із кредиторів перетвориться на власників його активів, які можуть бути внесені в якості пайового капіталу 25 обласних та одного центрального кооперативних банків, що знаходитимуться у власності своїх клієнтів. Важливою є державна підтримка цього процесу шляхом внесення частини статутного капіталу кооперативних банків на умовах її наступного викупу сільгоспвиробниками. Пропонований підхід не вимагає виділення додаткових коштів з державного бюджету. Достатньо перерозподілити на цю ціль частину коштів, що виділяються для компенсації відсоткових ставок за кредитами комерційних банків.

12. Допущені у минулі роки деформації в розвитку кооперативного сектора української економіки потребують термінового виправлення і активної участі держави в цьому процесі. Без розвитку кооперації неможливо побудувати соціально-орієнтовану ринкову економіку. В зв’язку з цим, відродження кооперативного руху має стати державною політикою, підсиленою взаємодією на різних рівнях між існуючими кооперативними організаціями. З цією метою доцільно прийняти державну програму розвитку кооперативного сектора економіки та об’єднати зусилля різних видів кооперації в напрямку відродження руху кооперативної самодопомоги населення.

Публікації автора:

Монографії та брошури