Березівська Оксана Йосипівна. Становлення та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм : Дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Львівський держ. аграрний ун-т. — Л., 2005. — 245арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 198-217.
Анотація до роботи:
Березівська О.Й. Становлення та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Державний агроекологічний університет, Житомир, 2005.
Досліджено і розроблено теоретичні основи і методичні підходи щодо становлення та ефективного розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання, а також обґрунтовано перспективи їх розвитку та шляхи підвищення ефективності функціонування.
У роботі набули подальшого розвитку теоретичні і методичні основи формування і розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі на основі рівноправного існування форм власності, описано механізм становлення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм у Львівській області, виокремлено особливості їх формування. Проведено аналіз розвитку сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання і висвітлено ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, серед яких: шляхи формування нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств; розроблено систему економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами; запропоновано шляхи вдосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин і забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств.
Різноукладність економіки передбачає функціонування різноманітних форм господарювання, кожна з яких повинна мати сприятливі умови для максимального використання свого ресурсного потенціалу при обов’язковій рівноправності вільного вибору партнерів з ринку і реалізації продукції, розпоряджання одержаним доходом. Форми господарювання та економічні відносини в різноукладній економіці будуть відрізнятися за правовим статусом (фізичні чи юридичні), регіонами поширення, організаційно-правовими формами, масштабами виробництва, функціональною діяльністю та галузевою спрямованістю.
Особливостями становлення сільськогосподарських виробничих структур у Львівській області є те, що в процесі реструктуризації і реформування аграрного сектора економіки на матеріально-технічній базі існуючих раніше колективних сільськогосподарських підприємств створювались нові аграрні підприємства на засадах приватної власності. У результаті збільшились земельні наділи у власності громадян (колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств), які за їх рахунок збільшили розміри своїх особистих підсобних господарств, створивши на їх базі особисті селянські господарства, а також різко збільшились розміри фермерських господарств за рахунок залучення цих земельних наділів до них.
Реформування аграрного сектора економіки, формування нових організаційно-правових структур на засадах приватної власності на землю і майно, збільшення розмірів особистих селянських господарств внаслідок виходу селян із реформованих сільськогосподарських підприємств привели до перерозподілу обсягів виробництва валової продукції між сільськогосподарськими підприємствами, включаючи фермерські господарства, та особистими селянськими господарствами на користь останніх. Основними виробниками сільськогосподарської продукції стали особисті селянські господарства, що має надзвичайно великий вплив на процеси формування ринків сільськогосподарської продукції.
Найбільш ефективно у Львівській області здійснюють виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські виробничі кооперативи, господарські товариства і приватні підприємства (включаючи фермерські господарства). Виробництво зерна за 2001-2003 р. р. найбільш рентабельне у сільськогосподарських виробничих кооперативах, приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і господарських товариствах. Виробництво картоплі й овочів відкритого ґрунту високорентабельне у приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і господарських товариствах. Виробництво молока рентабельне у приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і сільськогосподарських виробничих кооперативах. Решта видів продукції у всіх сільськогосподарських виробничих структурах різних організаційно-правових форм господарювання є збитковою.
Формування нових сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання на базі особистих селянських господарств слід проводити шляхом здійснення їх трансформації, об’єднання та інтеграції: особисті селянські господарства можуть трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства, об’єднуватися в асоціації, кооперативи (виробничі і обслуговуючі), інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт.
Економічні відносини між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими та особистими селянськими господарствами необхідно здійснювати наступним чином. Сільськогосподарські підприємства, а також частково фермерські господарства повинні надавати різноманітні послуги, з яких найпоширеніші – виконання технікою підприємств окремих агротехнічних робіт, зооветеринарне обслуговування поголів’я худоби. Крім того, сільське населення використовує транспортні засоби сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств для здійснення вантажоперевезень, послуги підсобних виробництв (млин, пилорама тощо). Сільськогосподарськими підприємствами здійснюється постачання частини кормів особистим селянським господарствам у формі плати за оренду земельних паїв підприємствами. У цих умовах, також збільшуватимуться масштаби залучення осіб, які не є постійними працівниками сільськогосподарських підприємств, на виконання сезонних робіт у сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства. Розвиток трудових відносин сільськогосподарських підприємств із сезонними працівниками є однією з форм їх співпраці з особистими селянськими господарствами. Досконалішою формою відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами є їх кооперування для виробництва продукції, її переробки та збуту.
Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства слід розглядати як систему організаційних, технологічних, економічних та екологічних важелів, методів управління якістю продукції (галузі), які в процесі взаємодії і взаємозв’язку забезпечують сукупність високих споживчих властивостей сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки і попит на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво й достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення галузей і підприємства в цілому у ринкових умовах.
В умовах ринкової економіки створюються передумови впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств, яка передбачає формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим. Такий виробничо-збутовий модуль перетворює виробничі ланки в один структурний товарний підрозділ, який стає оператором відкритого ринку, відповідає за всі економічні дії на шляху до кінцевого споживача і за беззбитковість виробництва.
У системі регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарському підприємстві необхідно застосовувати трансфертні та ринкові ціни у виробничих підрозділах різних обсягів і характерів відповідальності. При цьому центри витрат виробляють певну продукцію (роботи, послуги) і передають адміністрації або іншим підрозділам за її вказівкою. Передану продукцію оцінюють у трансфертних (внутрішніх розрахункових) цінах. Центри виручки (грошових надходжень) одержують для реалізації вироблену іншими підрозділами продукцію в оцінці за трансфертними цінами і реалізують її на відкритому ринку за ринковими цінами, одержуючи в своє розпорядження частку ринкової ціни для покриття вартості отриманої продукції й власних витрат, які можна вважати збутовими. Центри прибутку застосовують трансфертні ціни для використовуваних у виробництві власних ресурсів та ринкові – для купованих, а продукцію реалізують за ринковими цінами. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи функціонують на організаційно-правових засадах центрів витрат.
Існування відповідних форм власності є основою формування різних організаційно-правових структур в аграрному секторі. Найбільш ефективними на сучасному етапі будуть формування, побудовані на приватній власності на землю та майно і колективних формах організації праці, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від розміру вкладеного у загальне виробництво капіталу і праці. При цьому повинні широко застосовуватись й орендні відносини. Поряд з цим, в аграрному секторі функціонуватимуть фермерські та особисті селянські господарства.
Публікації автора:
У наукових фахових виданнях:
Березівська О.Й. Оцінка механізму формування різних форм господарювання в аграрному секторі Львівської області // Агроінком. – 2005. – №1-2. – С.56- 58. (0,4 друк.арк.).
Березівська О.Й. Ефективність функціонування сільськогосподарських формувань у Львівській області // Економіка АПК. – 2005. – №4. – С.55-61. (0,6 друк.арк.).
Березівська О.Й. Розвиток та ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств усіх форм власності Львівської області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2002.-№9.-С.360-366. (0,5 друк.арк.).
Березівська О.Й. До питання оцінки виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств населення // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2003.-№10(2).-С.257-262. (0,4 друк.арк.).
Березівська О.Й. Особливості розвитку форм господарювання в аграрному секторі Львівської області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2004.-№11(2).-С.374-379. (0,4 друк.арк.).
Березівська О.Й. Моделювання фінансових результатів аграрного підприємства // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2005.-№12.-С.165-172. (0,4 друк.арк.).
В інших виданнях:
Березівська О.Й. Форми власності і господарювання в умовах ринкової трансформації у Львівській області // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: ЛНУ ім.І.Франка, 2003. -С.18-19. (0,1 друк.арк.).
Березівська О.Й. Перспективи розвитку особистих селянських господарств як організаційної форми господарювання на селі Львівщини в пореформенний період // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол.монографія у 4-х ч. / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. – Частина 2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва – К.: ІАЕ, 2002. – С.36-39. (0,2 друк.арк.).
Березівська О.Й. Порівняльна оцінка виробничої діяльності реформованих агроформувань // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів: У 2-х т. – Т.1. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С.258-259. (0,1 друк.арк.).
