1. Становлення та ефективний розвиток ринку аграрної продукції, як сукупність товарно-грошових відносин між товаровиробниками і споживачами потребує забезпечення вільного вибору партнерів, посилення конкуренції, встановлення необхідних пропорцій в процесі виробництва, спрямованого на формування і функціонування економічної системи господарювання, кінцевою метою якої є задоволення попиту споживачів. Внаслідок здійснення трансформації колективних сільсько-господарських підприємств в регіоні створена мережа нових організаційно-правових структур ринкового типу на засадах приватної власності на землю і майно. Основними виробниками продовольчих ресурсів та сільськогосподарської сировини стали господарські товариства, приватно-орендні підприємства та господарства населення. Проте допущені суттєві недоліки в період здійснення аграрної реформи, розвиток деструктивних процесів, різке послаблення державного управління агропромисловим виробництвом при посиленні диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію призвели до руйнації матеріально-ресурсного потенціалу, зниження економічної заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у розвитку суспільного виробництва. Це стало наслідком значного зниження в країні виробництва продуктів харчування та їх постачання населенню. 2. Провідними видами товарної продукції рослинництв на Миколаївщині в сучасних умовах є зерно, зокрема пшениця і ячмінь, та соняшник. Їх питома вага у загальній структурі грошових надходжень сільськогосподарських підприємств становить близько 70%. У тваринницьких галузях традиційно виробляється молоко, м’ясо великої рогатої худоби, свиней, птиці та яєць. Слід відмітити, що внаслідок посилення кризової ситуації в аграрній сфері різко скоротилось поголів’я тварин, знизилась продуктивність худоби, що зумовило різкий спад виробництва продукції та зниження його ефективності. Протягом тривалого періоду всі тваринницькі галузі, за винятком виробництва яєць, в області залишаються збитковими. 3. Формування обсягів ринкової аграрної продукції здійснюється під впливом двох організаційно-економічних факторів – обсягів виробництва та виділення необхідних обсягів сільськогосподарської продукції на внутрішньогосподарські потреби – створення насінних фондів, поповнення кормової бази для розвитку тваринництва, для видачі населення в рахунок оплати та в рахунок орендної плати за землю і майнові паї, а також у фонд громадського харчування. Потреба аграрної продукції для покриття внутрішньогосподарського споживання здебільшого стабільна. Тому збільшення виділення на ринок обсягів продовольчих ресурсів і сировини для переробної промисловості залежить від нарощування їх валового виробництва. Аналіз свідчить, що зосередження основних обсягів – понад 90% виробництва молока у господарствах населення створює складнощі щодо нарощування продукції скотарства, її конкурентоспроможності та організації розвитку ринку у цій галузі. 4. В процесі дослідження кон’юнктури ринку доведена доцільність застосування показників еластичності попиту та пропозиції, а також їх збалансованості на основі запропонованої автором методики їх обчислення з урахуванням внутрішньогосподарського споживання продукції. Для оцінки ефективності маркетингової діяльності необхідно використовувати розроблену в дисертації систему показників, здійснюючи оцінку конкурентоспроможності підприємства за допомогою таких показників як рівень рентабельності, загальна рентабельність, рентабельність продажу та ін. Для аналізу конкурентоспроможності окремих видів продукції слід застосовувати такі показники як обсяги їх продажу з якісними характеристиками, ціна, собівартість та витрати на просування продукції на ринок. 5. У зміні показників економічної ефективності виробництва рослинницької і тваринницької продукції в регіоні єдиної закономірності не виявлено Урожайність більшості сільськогосподарських культур (крім зернових) по аграрних підприємствах за 2003-2004 рр. була дещо вищою, ніж у попередні роки. Позитивні зміни відбулись і в рівнях продуктивності худоби та птиці. Темпи зміни пропозиції за період з 2000 року з більшості видів аграрної продукції були вищими, ніж попиту. Останній в основному задовольняється, але це зумовлено обмеженістю доходів населення. Цінове задоволення попиту є еластичним: в 2001 і 2004 рр. по плодах та яйцю; в 2002 р. – по плодах; у 2003 р. – по яйцю. Однак практично з окремих видів продукції підвищення цін призвело до зменшення попиту. Для запобігання такого стану в майбутньому необхідно застосовувати заходи щодо забезпечення збалансованості між попитом і пропозицією. 6. Ураховуючи традиційну спеціалізацію сільськогосподарських підприємств області на вирощуванні зерна і насіння соняшнику, які характеризуються вищою прибутковістю, виробництво цієї продукції має бути провідним і в майбутньому, раціонально поєднуючи з іншими видами аграрної продукції. На частку зернових має відводитись не більше 55%, а соняшнику – не більше 10-12% загальної посівної площі. У структурі посівів зернових доцільно розширити площі твердих і сильних сортів пшениці, пивоварного ячменю та зернобобових. Частину посівів соняшнику слід скоротити і розширити посіви ріпаку. 7. При створенні агропромислових формувань можна розвивати переробку зерна, соняшника та томатів в окремих сільгосппідприємствах, а молока, м’яса, цукрових буряків доцільно зосередити на діючих великих заводах. Розроблений в дисертації бізнес-план для дослідного господарства Миколаївського державного аграрного університету „Сонячне” по виробництву томатної пасти дозволить вже в перший рік його функціонування одержати понад 85 тис. грн. прибутку, що свідчить про можливості широкого застосування в інших виробничих структурах. У дисертації доведено доцільність створення на корпоративних засадах цукрово-бурякового, м’ясо-молочного і олієжирового об’єднань у цих підкомплексах Миколаївської області, інтеграторами яких можуть бути Засільський цукровий завод, Вознесенський м’ясокомбінат і ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”. 8. Для забезпечення стабільного і ефективного розвитку ринку до участі в біржових торгах доцільно залучити більшу кількість товаровиробників. Головним змістом біржових операцій мають стати хеджування з ф’ючерсними контрактами, а також укладання форвардних угод. В регіоні доцільно створити Асоціацію експортерів аграрної продукції, склад та функції якої висвітлені в роботі. При здійсненні маркетингової діяльності в Україні слід ураховувати висвітлений в дисертації досвід США щодо побудови Служби сільськогосподарського маркетингу. У великих міцних господарствах необхідно створювати власні маркетингові служби, а малим та середнім за розміром підприємствам надавати можливість користуватись послугами відповідних спеціалізованих структур. 9. Необхідно розвивати державну протекціоністську політику щодо підтримки сільськогосподарських підприємств. З цією метою слід сформувати Фонд державної підтримки цін і доходів, передбачивши відповідні кошти в державному і місцевих бюджетах. Дотації і компенсації доцільно виплачувати з розрахунку на гектар посівної площі та голову худоби. В Україні необхідно створити спеціальний Фонд кредитної підтримки сільгосптоваровиробників. Існуючі ставки по кредитах для останніх доцільно знизити до 5-6%. Водночас держава покликана стимулювати довгострокове банківське кредитування, побудувати належну податкову систему. 10. Слід посилити кооперування господарств населення у виробництві молока, створюючи молочно-пасовищні кооперативи на основі об’єднання їх пайових ділянок природних кормових угідь, організації кооперативних культурних пасовищ із системою зрошення, періодичним підсівом травосто насінням злакових і бобових трав, що забезпечить значно ефективніше використання земельних угідь. 11. В Україні необхідно запровадити ефективний, соціально та екологічно спрямований механізм регулювання й обмеження оренди сільськогосподарських земель неаграрними комерційними структурами. Потребує підвищення і встановлений Урядом відсоток орендної плати за землю. При визначенні розміру останньої доцільно ураховувати спеціалізацію і ефективність роботи підприємства. Запровадження в практику запропонованих в роботі рекомендацій сприятиме становленню та подальшому ефективному розвитку ринку аграрної продукції як Миколаївського регіону, так і України в цілому. | 