У дисертації зроблені теоретичне узагальнення і спроба нового вирішення наукової проблеми, що виявляється у з”ясуванні та аналізі факторів становлення, сутності та особливостей політичної думки доби Хмельниччини. Головний зміст політичної думки напередодні та у згадану добу полягає в тому, що при всій різноманітності, вона виступила ідеологічною основою Української національної революції, доби Хмельниччини в цілому. Застосування досягнень сучасної вітчизняної та зарубіжної методології до аналізу документальної спадщини, політичних ідей, концепцій та політичних процесів цього періоду в їх органічній взаємодії, наукової літератури стосовно поставлених у дослідженні задач дозволило поглибити розуміння внутрішніх процесів, які привели до Хмельниччини, визначили особливості її політичної думки, сутність яких розкривається в одержаних основних наукових результатах: 1. Опрацювання аналітичного і фактичного матеріалу, який міститься в документах, працях вітчизняних і зарубіжних авторів, підтвердило відсутність спеціального комплексного дослідження, присвяченого становленню та особливостям політичної думки доби Хмельниччини. Дана праця має певною мірою компенсувати цю прогалину. 2. Дістало подальший розвиток положення про те, що Українська національна революція ХVІІ ст., політична практика доби Хмельниччини мала серйозне світоглядне, політико-ідеологічне підгрунтя у світоглядних орієнтаціях, менталітеті українського народу, ідеях історичної та полемічної літератури, творах діячів українського Відродження, Гуманізму та Реформації, козацькій ідеології та “Руській ідеї”, традиціях української державності та козацького і громадського самоврядування. 3. Підтверджено, що соціальний розвиток українського суспільства після Київської Русі відбувався у висхідному напрямку становлення української нації, розвитку національної свідомості і політичних орієнтацій, спрямованих на досягнення власної суверенної державності. 4. Доведено, що українська еліта та шляхта відіграли в основному позитивну, хоч і суперечливу роль, забезпечивши збереження та розвиток українського народу в етнічно-національному, релігійному, духовному, економічному та територіальному плані. 5. Аргументовано, що основними чинниками формування політичної думки, політичної орієнтації і політичної свідомості українського народу доби Хмельниччини, основними домінантами виступали перш за все фактори власного соціально-політичного та історично-культурного буття. 6. Засвідчено, що деякі архетипи ментальності та риси національного характеру негативно вплинули на становлення політичної свідомості, розвиток політичного життя та українського державотворення в добу Хмельниччини і в наступні часи. Враховуючи їх велику стійкість, аргументовано необхідність їх врахування і в сучасних умовах розбудови Української держави. 7. Узагальнено матеріали, які засвідчують наявність напередодні Хмельниччини цілого ряду політичних ідей та державотворчих концепцій, розкрито їх сутність та особливості. 8. Показано значний вплив на українську політичну думку та політичну практику “руської ідеї”, яка аж до вироблення Б.Хмельницьким української національної та держаної ідеї була найвищим досягненням політичної думки. 9. Доведено, що козацький світогляд та державотворча практика забезпечили політичній думці реальність та прагматизм, стали основою становлення нового менталітету українського народу. 10. Аргументовано, що Богдан Хмельницький був найвидатнішим виразником української політичної думки. Він був противником охлократії та анархії, прихильником монархізму, в зовнішній політиці виходив з принципу, що Україна не має постійних друзів та ворогів, вона має постійні інтереси. 11. Релігійне гасло в період Хмельниччини інтегрувало й репрезентувало увесь комплекс соціально-політичних та культурно-національних ідеалів, потреб, прагнень та цілей; релігійне питання постійно присутнє в політичних деклараціях та вимогах лідерів визвольної боротьби. 12. Українська національна революція виразно розмежувала поляків і українців, шляхетську Річ Посполиту та козацьку Україну, які зовсім відрізнялися в політиці, релігії, соціальній структурі та ідентичності. Хмельниччина також провела різницю, як об”єктивно, так і суб”єктивно, між білорусами й українцями на рівні іншому, аніж просто діалектичні відмінності, тим самим сприяючи еволюції двох модерних націй. 13. Досягнуті наукові результати можуть бути використані для подальшого наукового аналізу політичної свідомості, політичної думки та політичних процесів в українському суспільстві, послужити методологічним джерелом у вирішенні політичних проблем, пов”язаних з ефективним розвитком національної державності, утвердженням української національної ідеї. Концептуальні положення дослідження, теоретичні узагальнення і фактичний матеріал стане в нагоді при вивченні курсів політології, історії політичних учень, історії України, українознавства, спецкурсу з історії української політичної думки ХІV - ХVІІ ст. та інших суспільствознавчих дисциплін на філософських, історичних та юридичних факультетах вищих навчальних закладів. |
