Проведене наукове дослідження дозволяє зробити такі висновки: 1. Виконане дослідження дозволяє визначити венчурний капітал як: а) якісно нову систему економічних відносин, що виникла на основі діалектичного поєднання інтелектуального, людського та фінансового капіталу; б) феномен функціонування, що пов’язаний з наявністю більш високого сукупного ризику, у порівнянні з іншими формами функціонування капіталу, що зумовлено як безпосередньою реалізацією науково-технічних проектів, так і з високим ступенем невизначеності в сукупності споживчих властивостей майбутнього товару (продукту, послуги, процесу), а отже, більш високим рівнем невизначеності щодо передбачення ринкового попиту; в) такої соціально-економічної системи, що характеризує відносини, які виникають між суб'єктами венчурного фінансування з приводу створення у процесі інтелектуального виробництва вартості і додаткової вартості та привласнення останньої на засадах максимально повного усунення експлуатації та відчуження інтелектуальної праці; 2. Аналіз сутності, особливостей і функцій венчурного капіталу у порівнянні з економічним змістом капіталу взагалі, дозволяє охарактеризувати його економічну сутність як особливого ресурсу, що являє собою інтегровану єдність фінансового, інтелектуального і людського капіталів. Сформований в результаті діалектичного ускладнення процесу відтворення в економіці, венчурний капітал є такою інтеграцією зазначених відносин, якій притаманний синергетичний ефект впливу на ділову активність у господарських системах шляхом розвитку в них інноваційної діяльності. Все це дає підстави розглядати венчурний капітал в якості особливого фактору інноваційного економічного зростання, переводу господарських систем різного рівня на інноваційний тип розвитку, ефективного структурного оновлення економіки. 3. Венчурний капітал характеризує відносини, які виникають між суб'єктами венчурного фінансування з приводу створення у процесі інтелектуального виробництва вартості і додаткової вартості та привласнення останньої на засадах максимально повного усунення експлуатації та відчуження інтелектуальної праці; 4. На основі здійсненого аналізу виділено три чинники, що зумовлюють особливий інноваційний потенціал венчурного капіталу: а) зв'язок з особливою інтелектуальною працею в тих відтворювальних процесах, де він відіграє роль одного з провідних ресурсів; б) зв'язок з підприємницькою працею, для якої є притаманним новаторство, винахідництво, готовність до ризику та ін.; в) рух венчурного капіталу, увесь його життєвий цикл супроводжується особливою організацією, контролем, менеджментом та якісно вищим рівнем інформаційного забезпечення з використанням новітніх технотронних технологій; 5. Ринок венчурного капіталу, особливості його функціонування та сукупний вплив на інноваційні впровадження найбільш широко характеризується через визначення його функцій. У ході дослідження виявлено, що найважливішими є: а) акумуляція грошових заощаджень фірм, кредитно-фінансових установ та домогосподарств, у венчурних фондах та спеціалізованих квазівенчурних структурах; б) трансформація грошових коштів венчурних фондів безпосередньо у продуктивний капітал і використання його у вигляді інвестицій в інноваційному процесі; в) створення ефективної інфраструктури для використання венчурного капіталу; г) реалізація вартості інноваційного продукту венчурних фірм шляхом розміщення цінних паперів цих фірм на фондовому ринку. 6. На основі аналізу проблеми ризиків при венчурному фінансуванні встановлено, що ризики передаються з інноваційної фірми до компанії венчурного капіталу. Це зумовлене безповоротністю даного процесу. Відтак, важливим специфічним ефектом впливу венчурного капіталу на економіку є зниження ступеня ризиків в інноваційних підприємницьких фірмах і підвищення на цій основі їх економічної стійкості. Ефективний перерозподіл щодо права власності та функцій прийняття рішень у певних організаційно-правових формах венчурних підприємств дозволяє використовувати ефективні інструменти мінімізації ризиків. Важливим засобом мінімізації ризиків у венчурному фінансуванні є використання принципу стадійності фінансування високоспеціалізованими венчурними інвесторами різних етапів інноваційного процесу. 7. Одним з важливих результатів впливу венчурного капіталу на розвиток економіки є ефект структурної перебудови існуючих великих корпорацій і якісної зміни їх сукупності. В сучасних умовах венчурний капітал виступає засновником значного числа нових корпорацій, особливо в наукомістких галузях економіки. Водночас він спонукує великі корпорації до зміни типу їхнього розвитку, до активізації науково-технічної й інноваційної діяльності. Новостворені інноваційні підприємницькі фірми часто стають піонерами в технічно перспективних галузях і сферах діяльності, і виступають джерелом інновацій для великих корпорацій, інерційність і бюрократизм яких не дозволяють їм притаманними для них методами досягти подібних науково-технологічних результатів. 8. Особливості й функції венчурного капіталу, поєднання в ньому можливостей фінансового, людського та інтелектуального капіталів виділяють його із всієї сукупності ресурсних факторів економічного зростання й спонукають до формування особливого механізму, що являє собою сукупність форм і методів, владних та управлінських структур, а також ринкових інструментів, важелів, стимулів та заходів, що використовуються при формуванні, розвитку й використанні даного ресурсного фактору в економічному розвитку, та його формування й використання в перетворенні господарських систем. 9. У зв'язку з тим, що венчурний капітал є органічною складовою капіталу взагалі й виступає у формі фіктивного, фінансового, грошового капіталів, а також інвестицій, можна, дійти висновку, що механізм використання венчурного капіталу є складовою механізму інвестиційної політики. А у зв'язку з тим, що він націлений на активізацію науково-технічної й інноваційної діяльності і як особливий інвестиційний фактор сприяє науково-технологічному відновленню виробництва й ринку товарів і послуг можна вважати, що механізм венчурного капіталу є також і частиною механізму реалізації науково-технічної й інноваційної політики. Відтак, даний механізм є складним економічним інструментом, який зв’язує, узгоджує та координує інші механізми. Жодна законодавча система країн з ринковою економікою не містить окремого закону про венчурну діяльність. Проте регулювання даного виду діяльності насамперед здійснюється згідно з основними положеннями й актами про форми і правила корпоративної та інвестиційної діяльності й стимулює та мотивує розвиток венчурингу. Світовий досвід засвідчує, що державна політика сприяння та розвитку венчурного бізнесу в Україні повинна здійснюватись на загальноприйнятих принципах економічної ефективності та законодавчої стабільності. Відтак, об’єктивна потреба у правовій визначеності щодо венчурного підприємництва вимагає створення серії спеціальних законів та законодавчих актів з питань його становлення і функціонування. |
