На основі проведеного дослідження й узагальнення його результатів зроблено низку висновків та запропоновано рекомендації, які мають теоретичне і практичне значення. Отримані наукові результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а реалізована мета й завдання в сукупності дають змогу розглядати наукові проблеми, що мають важливе значення для державного управління. 1. Аналіз історико-теоретичних та методологічних підходів у дослідженнях управлінських механізмів багаторівневої євроінтеграційної політики показав, що в науковій галузі державного управління практично відсутні ґрунтовні дослідження регіональних інтеграційних процесів як принципово нового явища європейської політики. Узагальнення наукових підходів у дослідженні базових засад формування вітчизняних регіональних механізмів інтеграційного процесу в результаті порівняння з процесами формування та функціонування аналогічних механізмів Європейського Союзу свідчить про недостатню розробленість науково-теоретичних засад державного управління інтеграційними процесами на рівні регіонів України. Визначені в результаті дослідження джерельної бази сучасні чинники та основні напрями вдосконалення механізмів державного управління на регіональному рівні дали змогу запропонувати авторський методологічний інструментарій щодо аналізу формування інтеграційного курсу національної стратегії модернізації економіки в контексті світових процесів глобалізації та інтернаціоналізації виробництва. 2. У процесі розкриття базових історичних та інституціональних основ реалізації інтеграційних стратегій Європейського Союзу на наднаціональному, національному та регіональному рівнях співробітництва та концептуально-теоретичних чинників, якісних ознак і пріоритетів європейської регіональної політики, аналізу їх впливу на становлення регіональної євроінтеграції України визначено, що в сучасних умовах інтернаціоналізації господарських відносин інтеграційний процес визначається насамперед економічними чинниками, механізмами й пріоритетами. Разом з тим пріоритетом співпраці, побудованої за стандартами Євросоюзу, є провідна роль регіональних політико-правових та управлінських механізмів у досягненні загальноєвропейської мети - формуванні європейського співтовариства без внутрішніх кордонів. 3. Виявленню сутності та функціональних особливостей становлення політичної євроінтеграційної стратегії України сприяв аналіз зарубіжного досвіду гармонізації національних та наднаціональних інтересів у сфері зовнішньої політики, який засвідчив, що формування євроінтеграційної політики будь-якої країни, яка бажає вступити до Європейського Союзу, потребує ґрунтовного дослідження процесу державного розвитку, пріоритетів зовнішньополітичної діяльності й розроблення механізму узгодження національних інтересів та цілей з принципами інтеграційної політики Євросоюзу. У зв’язку із цим важливо наголосити на необхідності посилення регіонального рівня управління шляхом стимулювання розвитку внутрішнього потенціалу регіонів, на відміну від практики перерозподілу ресурсів, що застосовується нині на національному рівні або під час імітації інтеграційних процесів. Також пропонується акцентувати увагу на формуванні принципово нової схеми регіональних механізмів управління процесами суспільного розвитку, що поєднує регіональні політико-правові, економічні й соціальні складові. Саме в такому поєднанні, що базується на посиленні ролі субсидіарного підходу та дієвому місцевому самоврядуванні, може бути ефективно розв’язана проблема розвитку територій. 4. Дослідження процесів становлення багаторівневих стратегій та інституціоналізації механізмів регіональної євроінтеграції України спиралося на аналіз напрацьованого Європейським Союзом досвіду формування механізмів управління інтеграційними процесами на наднаціональному, національному й регіональному рівнях, який доводить актуальність законодавчого визначення й закріплення в національних та міжнародних правових актах України принципів, критеріїв, системних характеристик інноваційної державної регіональної політики з метою інтенсифікації набуття Україною членства в Євросоюзі. 5. На основі уточнення понятійно-категоріального апарату регіональної євроінтеграційної політики як засобу дослідження інтеграційних можливостей України відповідно до завдань комплексних розробок у науковій галузі державного управління проведено системний аналіз змісту та функціональних особливостей євроінтеграційної політики та її складових концепцій: наднаціоналізму, регіоналізації, національних інтересів із залученням зарубіжних та вітчизняних наукових джерел. На підставі такого аналізу доведено необхідність формування і застосування принципово нового підходу до розгляду інтеграційних процесів, що спирається на комплекс наукових методів дослідження, поєднує компаративну, проблемну й прогностичну складові згаданого аналізу, обґрунтовує доцільність інновацій, передусім в управлінні інтеграційними процесами та перенесенні акценту євроінтеграційної політики з національного на регіональний рівень. 6. З метою визначення стану інституціоналізації та перспектив раціоналізації функціонування управлінських механізмів у сфері регіональної євроінтеграційної політики України досліджено ефективність та вплив регіональних механізмів управління на стан реалізації євроінтеграційної політики України, яке стало можливим завдяки окресленню комплексу завдань центральних та регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з напрацювання базових засад національної концепції управління інтеграційними процесами. Інтегративний аналіз становлення різнорівневих механізмів управління в межах Євросоюзу дав змогу визначити ступінь взаємного впливу базових елементів інтеграційної системи, екстраполювати результати на український грунт й довести, що вдосконалити інтеграційну політику держави можливо й доцільно шляхом зосередження зусиль саме на регіональних інтеграційних механізмах. Це, в свою чергу, потребує розробки та впровадження відповідних заходів щодо моделювання та оптимізації системи інститутів регіонального управління, поглиблення методології всієї системи державного управління. 7. Узагальнення базових напрямів державної евроінтеграційної політики, насамперед становлення й розвитку регіональних політико-правових, економічних та соціальних стратегій і механізмів європейської інтеграції України, стану та перспектив їх подальшої інституціоналізації, дає змогу сформулювати низку практичних пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного управління в цій сфері, а саме: - у сфері зовнішньоекономічної діяльності на рівні законодавчо-нормативного регулювання необхідно забезпечити перехід до державного стратегічного планування регіонального розвитку, залучення до розробки стратегії розвитку регіону органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вдосконалення механізмів загальнодержавного і регіонального прогнозування та планування зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на соціально-економічний розвиток та зміцнення європейського міжрегіонального й транскордонного співробітництва; - у політичній сфері з метою ефективного формування національних та регіональних євроінтеграційних стратегій в контексті гармонійного розвитку інфраструктури регіонів України доцільне створення урядового та парламентського координаційних органів, приміром Міністерства регіональної політики України та Ради регіонів при Верховній Раді України. На регіональному рівні має сенс створення аналогічних вищезазначеним органів, в тому числі з повноваженнями у сфері розвитку транскордонного співробітництва за участю представників органів державної влади та місцевого самоврядування країн-членів Європейського Союзу; - у сфері управління необхідно забезпечити застосування обґрунтованої моделі оцінок і показників ефективності спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо стимулювання регіонального розвитку, створення умов для підвищення рівня соціально-економічного функціонування єврорегіонів, спеціальних економічних зон та територій пріоритетного євроінтеграційного співробітництва; - у соціальній сфері найбільш актуальним на сучасному етапі є посилення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в консолідації зусиль зі створення в регіонах сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, розв’язання проблем зайнятості населення, а також підвищення спроможності органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного європейського співробітництва. | 