Анотація до роботи:

Овдін О.В. Столипінська аграрна реформа на Катеринославщині (1906 – 1916 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена аналізу передумов, підготовки, ходу та наслідків Столипінської аграрної реформи на території Катеринославської губернії. На основі широкого джерельного та історіографічного матеріалу з’ясовуються специфічні риси проведення реформи в регіоні. Досліджено процес утворення індивідуальних селянських господарств на Катеринославщині та висвітлено його особливості в різних повітах губернії. Значну увагу при цьому було приділено ролі місцевих органів влади. Визначено позитивні та негативні риси у роботі губернської бюрократії. Проаналізовано вплив реформи на соціальну структуру селянства Катеринославщини.

1. Напередодні Столипінської аграрної реформи переважна більшість селян Катеринославської губернії вела сільське господарство на общинній землі, користуючись нею без права приватної власності. Общинне землеволодіння гальмувало розвиток капіталістичних відносин в аграрної сфері.

2. Землеробство в губернії знаходилось на більш високому рівні, ніж в інших регіонах Російської імперії. Існували непогані природнокліматичні та соціально-економічні передумови індивідуалізації селянського землеволодіння.

3. Місцева еліта Катеринославщини взяла активну участь у роботі Особливої Наради з потреб сільськогосподарської промисловості та зайняла помірковано-реформаторські позиції, пропонуючи одноосібне землекористування та обмеження прав общини на користь окремих селян без руйнування першої.

4. Столипінська аграрна реформа проходила на території Катеринославської губернії в 4 етапи (підготовчий, столипінський, пост столипінський та воєнний).

5. На першому етапі (1906-1907 рр.) відбулась остаточна перемога прихильників індивідуалізації землеволодіння. Були прийняти перші законодавчі акти (серед них вирішальна роль належить “Указу 9 листопада” 1906 року), які дали правові можливості для початку реформи, а на Катеринославщині були у рекордно короткий термін відкрито землевпорядні комісії – установи, які здійснювали перетворення.

6. Другий етап (1907-1911 роки), пов’язаний з початком та нарощуванням темпів індивідуалізації общинних земель за життя П.А. Столипіна. Етап характеризувався енергійними діями влади та застосуванням адміністративного ресурсу під час індивідуалізації. Основним методом індивідуалізації було руйнування общин.

7. На третьому етапі (1911-1914) в Катеринославській губернії відбулось зниження обсягів землевпорядних робіт. При їх проведенні було досягнуто паритет між руйнуванням общин та виділенням з них окремих домогосподарів.

8. Четвертий етап (1911-1916) став для реформи кризовим. Воєнні дії призвели до кадрових та фінансових труднощів у землевпорядних комісіях та до різкого скорочення обсягів індивідуалізації.

9. Всього за роки проведення Столипінської аграрної реформи 87 480 селян Катеринославської губернії (32,4 % общинників) утворили одноосібні господарства. За цим показником губернія посіла перше місце в Європейській Росії.

10. У різних частинах губернії реформа проходила не однаково. В Маріупольському і Олександрівському повітах до одноосібного господарювання перейшло відповідно 54 % та 46 %, у Слов’яносербському – лише 13 %, що пов’язано як з настроями місцевих селян, так і з ефективністю роботи повітових землевпорядних комісій.

11. Влада Катеринославської губернії, при наявності окремих зловживань та правопорушень, в цілому успішно впоралось з організацією землевпорядних робіт. Найбільшу енергію при цьому виявили губернатори О.М. Клінгенберг та В.В. Якунін.

12. В Катеринославській губернії реформа проходила порівняно спокійно. Значна частина місцевих селян реформу підтримала, хоча існували і консервативні настрої. Прихильники общини, захищаючи свої старі ділянки, подекуди організовували побиття своїх опонентів.

13. В умовах малоземелля та поганого забезпечення водними ресурсами, надії багатьох нових одноосібників на швидкий добробут виявились марними. Зростала диференціація між заможними селянами, які змогли утворити ефективні фермерські господарства, та бідними.

14. Столипінська аграрна реформа була складним і суперечливим процесом, який не було доведено до кінця навіть в губернії, де вона йшла швидкими темпами. Реформа сприяла розвитку ринкових відносин в аграрній сфері, з усіма їх позитивними та негативними наслідками.

Публікації автора:

1. Овдин А.В. Образование и начало работы землеустроительных комиссий на Екатеринославщине в 1906-1907 гг. // Вісник Дніпропетровського університету. – Історія та археологія. – 2001. – Вип. 9. – С. 114-117.

2. Овдин А.В. Землеустроительные работы на Екатеринослащине в период Столыпинской аграрной реформы // Вісник Дніпропетровського університету. – Історія та археологія. – 2003. – Вип. 11. – С. 40-46.

3. Овдин А.В. Конфликты в селах Екатеринославщины в период Столыпинской аграрной реформы // Грані. – 2003. – №4. – С. 74-79.

4. Овдин А.В. Развитие индивидуальных крестьянских хозяйств Екатеринославской губернии в годы проведения Столыпинской аграрной реформы // Грані. – 2003. – №6. – С. 34-39.

5. Овдін О.В. Столипінська аграрна реформа та катеринославська бюрократія // Актуальні проблеми державного управління. – 2003. – Вип. 4. – С. 259-268.

Тези виступів на наукових конференціях:

1. Овдин А.В. Столыпинская аграрная реформа на Екатеринославщине // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали міжнародної наукової конференції. Секція “Давня та новітня історія України”. – Луганськ, 2002. – С. 79-83.

2. Овдин А.В. Село Екатеринославщины в начале ХХ века // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали четвертих наукових читань, присвячених пам’яті Д.П. Пойди. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 107-113.