Анотація до роботи:
Туренко О.С. Страх як соціально-філософський феномен (генеза і функції). Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. Спеціальність 09.00.03. – “Соціальна філософія та філософія історії”. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2004 р. У дисертації здійснено соціально-філософській аналіз генези та функцій феномена страху в суспільстві, його місце і значення в онтологічному існуванні людини починаючи з архаїчного періоду розвитку цивілізації до сучасності. Аналізується рівень вивчення феномена страху в психології і пов’язаних з нею галузевих дисциплінах. Відзначається штучність галузевого розмежування термінів страх і тривога для нерозривно-онтологічного існування людини, і висувається гіпотеза про наявність “градаційної шкали” єдиної, нерозривної сутності феномена страху. Завдяки нумінозній якості лібідо метафізично виникає “Я-свідомість”, яка табуює це першовідчуття, оскільки афект повертає його до без-форменого, без-структурного стану. Незважаючи на це свідомість несе в собі таємне бажання повернутися до першовідчуття народження. З метою позбутися нумінозного почуття і одночасно зберігти можливість зв’язку з лібідо, “Я-свідомість” мінімізує трансцендентний страх у соціокультурні феномени, які з одного боку, розщеплюють трансцендентне почуття, а з іншого, набувають несвідомої автономно діючої якості і впливають на буття людини, весь історичний процес. У ході свого соціального генезису об’єктивований і мінімізований трансцендентальний страх перетворюється на нові соціокультурні феномени, які служать стримуванню страху в раціонально-культурних межах. Якщо ж суспільство не виробляє нові, більш гнучкі феномени, або не приймає і не використовує старі, то вони втрачають свою захисну форму. У цьому випадку трансцендентний страх генералізується в кількох соціальних інститутах, що призводить до афективного стану суспільної свідомості. |