Дослідження теоретико-методологічних засад процесів страхування, перестрахування та інвестиційної діяльності страховика поглибило наявні теоретичні, методологічні підходи щодо вирішення проблем здійснення страхових процесів на страховому ринку України в умовах ринкових перетворень. Основними науковими і практичними результатами роботи є: 1. Вивчення і аналіз понятійно-категорійного апарату, який вживається у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі, що дозволило систематизувати визначення сутності страхування як економічної категорії та його функцій, надати авторське визначення поняттю "страховий ризик", що є необхідним етапом пізнання суттєвих закономірностей функціонування страхового ринку України. 2. Уточнено визначення поняття "державне регулювання страховою діяльністю" та обґрунтовано, що в умовах ринку потребує нових форм та подальшого розвитку механізм державного регулювання страховим ринком, а саме: залучення до регулювання й контролю за страховою діяльністю професійних об'єднань страховиків; підвищення ролі страхових посередників для укладання договорів страхування та залучення потенційного клієнта; створення умов щодо прозорої діяльності страхового ринку та об’єктивної рейтингової оцінки вітчизняного страховика. 3. На основі дослідження розвитку страхового ринку України удосконалено його періодизацію шляхом доповнення четвертого етапу розвитку страхового ринку до визначених трьох, що дозволило більш глибоко дослідити динаміку здійснення страхових процесів на страховому ринку України. 4. Комплексний аналіз складових економічної діяльності страховика довів, що на рентабельність діяльності страхових компаній впливає розподіл обсягів доходів між різними видами страхування, основний вплив має питома вага доходів з добровільного майнового страхування та "інших видів діяльності"; на загальну ефективність діяльності страховика суттєво впливають структурні зв’язки за видами страхування та їх дохідність. А також, що на сучасному етапі страховиками використовуються різноманітні тіньові схеми, приховування частини доходів, маніпулювання грошовими потоками, що дискредитує сам інститут страхування і потребує створення механізму державного регулювання, що адаптований до ринкових змін і основою якого повинна стати сучасна нормативно-правова база. 5. Оцінка і аналіз процесів перестрахувальної цесії надав можливість поглибити методологічні та теоретичні засади даних процесів та доповнити функції перестрахування такими: "функція розширення страхового поля з урахуванням кумуляції ризиків" та "функція податкового планування"; запропонувати алгоритм розрахунку страхової суми (S), за якою страховик повинен передавати ризик у перестрахування, при поетапному підвищенні нормативу з 10 % до 25 %. 6. Вивчення інвестиційної діяльності страховика, її специфічних особливостей та аналіз даного виду діяльності довів, що на сучасному етапі найбільш привабливими фінансовими інструментами є корпоративні акції та облігації; зроблено висновок, що активізація державного регулювання в цій галузі полягає у створенні умов для прозорості і відкритості фондового ринку, випуску спеціальних фінансових інструментів, які призначені для інституційного інвестора, підвищенні ліквідності вторинного ринку держпаперів, зміні у податковому законодавстві та існуючих нормативах розміщення страхових резервів. 7. На основі вивчення зарубіжного досвіду функціонування страхових ринків зроблено висновок, що найбільш ефективно розвиваються відкриті страхові ринки, які залучають іноземний капітал. Доведено, що введення нових методів державного регулювання страховим ринком, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного страховика, і в той же час лібералізація і відкриття ринку не призведуть до його дерегуляції, а навпаки, сприятимуть його динамічному розвитку та інтеграції у світовий ринок, що відповідає стратегії розвитку всієї економіки України. 8. Імітаційно-автоматний метод моделювання дозволив вирішити завдання прогнозування грошових потоків страховика. Даний метод надає можливість прогнозувати величину сформованого страхового та резервного фондів, вирішити питання встановлення оптимальної величини власного утримання страховика, вибрати стратегію інвестиційної діяльності. |