У Висновках сформульовано та викладено основні найважливіші науково - теоретичні та практичні результати, отримані на основі здійсненого дослідження. 1. Виконання договірних зобов’язань часто супроводжується встановленням допоміжних (додаткових) зобов’язань, які стимулюють боржника до точного і неухильного виконання зобов’язання, а також зменшують негативні наслідки, що можуть настати у разі його порушення або запобігають їм. 2. Характерною для всіх видів забезпечення виконання зобов’язання ознакою є спільність цілей, на досягнення яких спрямовані всі засоби забезпечення виконання зобов’язань. Основною метою є надання кредитору певних гарантій задоволення його вимог. Відмінність полягає лише у тому конкретному правовому механізмі, застосування якого забезпечує задоволення вимог кредитора. 3. Особливості виконання забезпечувальних зобов’язань залежать також і від конкретного способу забезпечення виконання основного зобов’язання. 4. Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Зазначений перелік видів забезпечення виконання зобов’язань не є вичерпним. Інші види забезпечення виконання зобов’язань можуть бути встановлені законом або договором. 5. Виконання договірних зобов’язань наразі супроводжується існуванням допоміжних (додаткових) зобов’язань, які мають на меті стимулювання боржника до точного і неухильного виконання зобов’язання, а також запобігання або зменшення негативних наслідків, що можуть настати у разі його порушення. 6. Одним з найпоширених нетрадиційних способів виконання зобов’язань, що використовуються суб’єктами цивільних правовідносин є страхування. 7. Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів Закону України
(ст. 1 Закону України «Про страхування»).
8. Автором пропонується визначення договору страхування як: за договором страхування страховик за рахунок страхового фонду зобов’язується видати страховий поліс (страхове свідоцтво) в разі настання страхового випадку, виплатити страхувальнику встановлену договором страхову суму (страхову премію), а страхувальник зобов’язаний в установлені строки і порядку повідомити про настання страхового випадку, зміни в об’єкті страхування та сплатити (сплачувати) страхові платежі. 9. Страхування як спосіб забезпечення зобов’язань виступає саме у вигляді добровільного страхування відповідальності. 10. Аналіз особливостей договору страхування як способу забезпечення зобов’язань дав можливість визначити його як угоду між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку (невиконання або неналежне виконання основного зобов’язання) відшкодувати кредитору страхувальника (за основним зобов’язанням) в межах ліміту відповідальності збитки, ненавмисно завдані страхувальником, а страхувальник зобов’язується своєчасно вносити страхові платежі та виконувати інші умови договору. Безпосередньою та основною метою даного договору є захист майнових інтересів потенційних заподіювачів шкоди. Укладаючи договір страхування і сплачуючи страхову премію, страхувальник має на меті забезпечити власний майновий інтерес – отримати певну грошову компенсацію (витрати на попередження і зменшення збитків, судові витрати тощо) і зберегти належний йому майновий стан. Якщо ж дану ситуацію розглядати з соціальної позиції, то договір страхування як спосіб забезпечення зобов’язань є гарантією отримання кредитором належного відшкодування збитків, завданих певними діями чи бездіяльністю страхувальника-боржника за основним зобов’язанням. 11. Серед істотних умов договору страхування як способу забезпечення зобов’язань виділяють: об’єкт, предмет, страховий ризик (страхові випадки), ліміт відповідальності страховика (страхова сума), розмір страхового внеску та строк дії договору. 12. До категорії учасників договору страхування як способу забезпечення зобов’язань належать: страховик, страхувальник та вигодонабувач. 13. Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК України. ЦК України (ст. 998) та Закон України «Про страхування» (ст. 29) передбачають також особливі випадки визнання договору страхування недійсним, якщо: його укладено після настання страхового випадку, а також, якщо об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. | 