У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу удосконалення науково-методологічних підходів та розробки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення стратегії міжнародної економічної діяльності України на світовому енергетичному ринку. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Наукове узагальнення теоретичних основ дослідження розвитку світового ринку на базі критичного аналізу існуючих теорій і концепцій та понятійного апарату дозволили надати нове визначення сутності економічної категорії «світовий ринок» як історично сформованої системи взаємодії національних ринків, які виникли на основі розподілу праці, обміну матеріальними та інтелектуальними товарами, ресурсами і послугами в процесі розвитку міжнародних торговельних і кредитно-грошових відносин. 2. Аналіз теорій міжнародної торгівлі дозволив з’ясувати, що міжнародні економічні відносини поглиблювались і поступово перетворилися на такі форми економічної взаємодії, як вивезення капіталу та виробниче співробітництво. На сучасному етапі світове господарство набуває нової якості глобальної економіки. Узагальнення досвіду здійснення зовнішньоторговельної політики різними державами дозволило виділити закономірності, що спонукають до пошуку нових форм взаємодії ринку і держави, зокрема, залежність національної економіки від міжнародної кон’юнктури, вплив ціноутворення в окремих країнах на світові ціни та надходження інвестицій. 3. Одним із головних факторів розвитку світового ринку є енергетична безпека. Сучасний економічний стан держави оцінюється не тільки ступенем її інтеграції у світове господарство, але і фактором забезпеченості внутрішніми ресурсами. Дослідження умов розвитку світового господарства в контексті прагнення до енергетичної безпеки дозволило автору вдосконалити зміст цього поняття: енергетична безпека є системою факторів, які дозволяють вчасно і безперервно забезпечувати внутрішні потреби держави в енергетичних ресурсах необхідної якості за адекватними (оптимальними) цінами за рахунок надійних джерел постачання, замінних, за необхідності, на альтернативні. 4. На основі системного підходу вдосконалено класифікацію факторів енергетичної безпеки країни з використанням таких ознак: фактори енергозабезпечення, соціально-економічні, політико-економічні, еколого-економічні фактори. Класифікація дозволяє простежити ступінь прояву зовнішніх та внутрішніх загроз забезпечення країни енергетичними ресурсами. 5. Проведений у дисертаційній роботі аналіз сучасного стану та перспектив розвитку світового енергетичного ринку демонструє зростання взаємозалежності економік різних країн в енергетичному секторі. Тенденції розвитку світового енергетичного ринку дозволяють стверджувати, що використання традиційних енергоносіїв замінятиметься на технології видобутку енергії з альтернативних та відновлювальних джерел за умов фінансової підтримки з боку держав. 6. Аналіз місця і ролі України на світовому енергетичному ринку дозволив сформулювати основні заходи щодо удосконалення стратегії міжнародної економічної діяльності України на даному ринку, які включають: розширення міжнародних зв’язків з країнами-учасниками світового енергетичного ринку; розробку нафтових і газових родовищ за кордоном; диверсифікацію шляхів постачання в Україну енергетичних ресурсів; створення умов для поширення використання транзитних можливостей країни. На державному рівні необхідно створити умови для залучення іноземного капіталу до проектів розробки українських родовищ енергоносіїв, модернізації вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, створення нових енергетичних потужностей, впровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії. 7. В процесі дослідження розвитку паливно-енергетичного комплексу України зроблено висновок, що країна відноситься до енергодефіцитних, оскільки задовольняє свої потреби в енергоносіях на 53%. У державі розвинені галузі з видобутку всіх видів паливно-енергетичних ресурсів, однак результати аналізу свідчать, що споживання енергетичних ресурсів в Україні є нераціональним. Це зумовлює зростання імпорту енергоносіїв і збільшення залежності від монополістів-експортерів, що є загрозою для енергетичної і національної безпеки країни. З метою забезпечення енергетичної безпеки в Україні необхідно вирішити проблему диверсифікації джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів. При цьому пропонується збільшити видобуток паливно-енергетичних ресурсів як на власній території, так і за її межами за участі України, та використовувати конкурентні переваги – потужний потенціал країни-транзитера енергетичних ресурсів. 8. З метою створення конкурентного українського енергетичного ринку, інтегрованого у світовий ринок, необхідно адаптувати законодавство України у сфері ПЕК до міжнародних стандартів. Аналіз вітчизняних та міжнародних правових норм дозволив визначити напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства, які ґрунтуються на положеннях законодавчих актів міжнародного рівня, міждержавних об’єднань та окремих країн з урахуванням специфіки української енергетики, а саме: диверсифікація постачання енергоносіїв до країни, підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, стимулювання використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії. 9. Розроблена автором економіко-математична модель визначення залежності обсягів експорту електроенергії від обсягів її споживання та інвестицій у розвиток ПЕК з урахуванням виробництва енергії нетрадиційними та відновлювальними джерелами дозволяє на державному рівні регулювати обсяги експорту електричної енергії за межі України. Модель демонструє, що обсяги електроенергії, виробленої альтернативними джерелами, є дуже незначними і не здатні суттєво впливати на обсяги експорту української електроенергії. Однак збільшення обсягів електроенергії, виробленої альтернативними джерелами, здатне сприяти перетворенню держави на впливового та активного учасника міжнародних відносин на світовому енергетичному ринку. 10. Аналіз перспектив розвитку нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії дозволив з’ясувати, що вони є суттєвим фактором створення потужностей, які компенсують традиційні енергоносії та створюють нову кон’юнктуру на енергетичному ринку. Розвиток нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії є вимогою Кіотського протоколу Рамкової конвенції ООН про зміни клімату в питаннях енергоефективності та пов’язаних з нею екологічних аспектів. В Україні існує великий потенціал альтернативних джерел енергії, відповідно до цього розроблено механізм підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, який передбачає заходи проти неефективного або надмірного споживання енергії; удосконалено фінансово-економічні заходи механізму стимулювання використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії, який дозволяє адаптувати заходи до міжнародних умов і забезпечити економічну ефективність їх використання для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. | 