Анотація до роботи:

Гур’янов А.Б. Стратегія управління диверсифікацією сучасного українського підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Українська державна академія залізничного транспорту, Харків, 2006.

У дисертації сформовано і розроблено комплекс методичних підходів та пропозицій із стратегії управління виробничою диверсифікацією сучасного українського підприємства. Здобуто вичерпне визначення диверсифікації як явища, процесу та інструмента управління. Доведено, що диверсифікація виводить підприємства із криз, які супроводжують їх на усіх стадіях їхнього життєвого циклу. Останні складають два угрупування, а саме фінансові та виробничі. В дисертації запропоновано необхідні і достатні умови для розробки і втілення виробничої диверсифікації.

Структура диверсифікованого підприємства може бути оптимальною, якщо реалізується комплексний план диверсифікації виробництва. Для оптимізації запропоновано використовувати аналітичний метод, що є модифікацією відомого аналізу портфеля інвестора. Методика дозволяє провести оцінку кожного варіанту стратегій, виявити його переваги і слабкі сторони і вибрати на підставі пріоритетів керівництва той або інший варіант. Запропонована методика була використана для обґрунтування стратегії виробничої диверсифікації на цілому ряду харківських підприємств. У дисертації достатньо детально освітлені два проекти.

У дисертації представлено нове вирішення важливого науково-практичного завдання з подальшого розвитку і вдосконалення теоретичних положень та методичного забезпечення питань стратегії управління диверсифікацією сучасного українського підприємства. Отримані результати полягають у тому:

1. На основі морфологічного аналізу і синтезу здобуто суттєво поновлене визначення, згідно з яким диверсифікація – це об’єктивно існуюче явище, в якому віддзеркалюється турбота організації зменшити ризики в своїй діяльності і яке виказує себе через інноваційний процес розширення господарської активності організації як в нові, так і в існуючі сфери діяльності з метою зниження ризиків цієї самої діяльності, підвищення її ефективності та конкурентоспроможності.

2. Нове визначення дозволяє відрізняти між собою добре відому фінансову диверсифікацію – розширення господарської діяльності за допомогою цінних паперів та інших фінансових засобів у напрямки, які не пов’язані з простим розширенням виробничих фондів – і виробничу, яка має комплексний характер, оскільки може охоплювати практично всі бізнес-процеси як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищах підприємства.

3. На основі ретельного переосмислення відомих фактів з розвитку організацій сформовано концептуальний погляд на диверсифікацію як на об’єктивно існуючий атрибут життєвого циклу підприємства, який може "запустити" життєвий цикл організації "з нової сторінки".

4. Господарювання в сучасних ринкових умовах, однією з детермінант яких є високий динамізм, неодмінно потребує застосування стратегії швидкого реагування, генетично пов’язаною з стратегією диверсифікації - оптимальним комплексом диверсифікаційних процесів, які підприємство може дозволити собі з метою зниження ризиків виробництва, підвищення його ефективності та конкурентоспроможності. Стратегія диверсифікації виробництва, яка охоплює всі його фундаментальні, організаційні і соцієтальні фактори, фактично є стратегією росту і водночас антикризовою, оскільки концептуально налаштована на зменшення ризиків за рахунок розширення, диференціації і/або зміни напрямків діяльності підприємства.

5. Доведено, що для розробки і реалізації стратегії диверсифікації на підприємстві необхідна деяка структурна одиниця, яка в дисертації набула назву диверсифікаційної структурної одиниці (ДСО) з визначенням всіх її функцій.

6. Особлива увага тут приділяється так званій ініціативній групі (стейкхолдерам), яка несе на собі весь тягар зі створення і життєвого забезпечення ДСО. Доведено, що мотивація ініціативної групи базується, в основному, на здоровому бажанні кар’єрного росту.

7. Пропонується проектний підхід до виробничої диверсифікації, але на основі підприємницького бізнес-системного підходу (інтрапренерства), який мотивує на розкриття можливостей нарощування якісного потенціалу даного підприємства, а не на пошук рішень в межах існуючих в ньому обмежень. Джерелом бюджетування стратегій диверсифікації виробництва, як правило, може виступати нерозподілений прибуток підприємства або всі ті заходи, які наповнюють поняття "бутстрепінг".

8. Адаптований до стратегій виробничої диверсифікації відомий "портфельний аналіз інвестора" дозволяє визначити як ефективність, так і ризики в кількісній формі, які можуть супроводжувати запропоновану диверсифікацію, чого не дозволяє, наприклад, корпоративний (який теж називають портфельним) аналіз. Наведені приклади практичного використання запропонованої методики формування стратегії диверсифікації виробництва на сучасних українських підприємствах вказують на її відносно не складну процедуру, в якій містяться достатньо відомі прийоми економічного, стратегічного і конкурентного аналізу .

Результати досліджень, які сформульовані в п.п. 1, 3 і 5, можна віднести до категорії здобутих вперше, в п.п. 4, 6 і 8 – що дістали подальшого розвитку, в п.п. 2 і 7 – що вдосконалені.

Публікації автора:

Фахові видання.

1. Глушок Т.И., Гурьянов А.Б. Принципы управления персоналом в организации // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірка наукових праць. Випуск 13. - Харків: ХДПУ, 2001. - С. 199 – 202.

2. Гур’янов А.Б. Диверсифікаційна стратегія управління підприємством // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Національного технікного університету "Харківський політехнічний інститут". Збірка наукових праць. Випуск 10, Т.1., Харків: НТУ "ХПІ", 2003. - С. 199 – 202.

3. Гур’янов А.Б., Сєріков А.В. Диверсифікація як грунт динамічного стратегічного управління підприємством // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Збірка наукових праць. Випуск 20’2003. – Харків: НТУ "ХПІ", 2003. - С. 127 – 128.

4. Гур’янов А.Б. Інтегративний підхід до визначення диверсифікації // Вісник економіки транспорту і промисловості № 5-6. – Харків: УкрДАЗТ, 2004. - С. 218 – 220.

5. Гурьянов А.Б. Модель диверсификационного комплекса для предприятий // Вісник економіки транспорту і промисловості № 9-10. – Харків: УкрДАЗТ, 2005. - С. 46 – 48.

6. Сериков А.В., Гурьянов А.Б. Диверсификация как атрибут жизненного цикла организации // Вісник економіки транспорту і промисловості № 9-10. – Харків: УкрДАЗТ. 2005. - С. 49 – 51.

7. Гур’янов А.Б., Сєріков А.В. Математична модель оптимізації диверсифікації виробництва // Коммунальное хозяйство городов.- К.: ТЕХНІКА, 2005.- С.144 – 151.

Тези доповідей

8. Гурьянов А.Б. Повышение экономической эффективности предприятий за счет оптимизации стратегического управления и управления персоналом // Збірник наукових праць Української Академії Державного управління при Президентові України "Державне управління та місцеве самоврядування". В 6-ти частинах. Ч.1. За заг. ред. Г.І. Мостового.- Х.: УАДУ ХФ, 2001. - С. 75 – 77.

9. Гурьянов А.Б. Внутреннее предпринимательство (интрапренерство) – как стратегия управления предприятием // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали 3-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції. Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті". Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2002. - С. 56 – 58.