У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні генезису, природи, сутності, змісту стратегії життя особистості як фактора розвитку суспільства і виявленні напрямів оптимізації процесу формування і реалізації стратегії життя особистості в умовах сучасної України. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином: 1. Дослідження генезису поняття “стратегія життя” дозволило визначити його сутнісні характеристики. Відзначені родові властивості: залежність сутності стратегії від процесу прийняття рішень, без якого неможливе вирішення життєвих проблем; вирішення життєвих проблем, які мають відношення до тривалого періоду життя та впливають на життя суб’єкта в цілому; ознаки мистецтва жити; обумовленість сенсом життя особистості. Видові характеристики стратегії життя проявляються у наступному: стратегія життя визначає спосіб самовизначення особистості; стратегічний вибір залежить від цінностей суб’єкта життя; стратегія життя є одним з механізмів регуляції соціальної поведінки, а також засобом вирішення протиріччя в системі “особистість-суспільство”. 2. На підставі виявлення сутнісних характеристик, визначено соціально-філософське поняття “стратегія життя”, що відображає процес досягнення суб’єктом життя оптимального результату в ході вирішення найважливіших завдань життєдіяльності в умовах впливу навколишнього середовища. 3. Виходячи з розуміння особистості та її специфіки, визначено, що стратегія її життя, у вузькому сенсі, це поняття, що відображає процес виконання головного, довготривалого і стійкого життєвого завдання, характер якого залежить від індивідуальних характеристик (переваг) суб’єкта життя і ступеня невизначеності і нелінійності життєвого середовища (ситуації). У широкому – це поняття, яке відображає спосіб вирішення головного, довготривалого і стійкого завдання життя або його етапу, що наділяє діяльність суб’єкта певною спрямованістю. 4. Стратегія життя особистості виступає як фактор суспільного розвитку через здатність формувати соціальний капітал – як сукупності, з одного боку, зв’язків, відносин і зобов’язань між членами певної соціальної групи, необхідних суб’єкту для вирішення життєвих завдань, з іншого, можливостей доступу до альтернативних (фінансових, фізичних, людських) ресурсів, наявність яких неможлива поза соціальним середовищем, суспільством. 5. Процес оптимізації стратегії життя особистості відбувається за рахунок стилізації з боку особистості та ідеологічного впливу з боку суспільства. Стилізація розуміється як процес побудови суб’єктом свого життя виходячи з існуючої в даному суспільстві системи смислових форм, що забезпечує наслідування, імітацію або формування певного стилю життя. Протилежним процесом формування ідентичності, як основи життєвої позиції особистості, виступає процес адаптації за вимогами колективу, що веде до поєднання особистості з колективом. Цей процес пов’язаний з ідеологією як сукупністю ідей, метою яких є формування та спонукання людей до визначеного способу мислення і поведінки. 6. Для формування соціального капіталу найбільш цінними стильовими характеристиками є соціальна солідарність, здатність до конструктивної комунікації з іншими, об’єднання зусиль заради розвитку при наявності здатності стратегії життя до поєднання зусиль особистості з іншими людьми. При цьому стилізація, спрямована на розвиток соціального капіталу і суспільства, повинна мати наступні характеристики: цілісність, інтенсивність, альтернативність, критичність, рефлективність, гуманістичність. 7. Визначені основні напрями оптимізації стратегії життя особистості: – формування і знаходження такої життєвої позиції, яка дозволяє гармонізувати внутрішнє самовідчуття особистості із соціальним світом; – пошук тих механізмів комунікацій в інформаційній цивілізації, які дозволяють здійснювати гармонізацію людини і суспільства, що включає в себе оптимізацію засобами ідентифікації як засвоєння особистістю характерних рис культури своєї спільноти; ідеї як продукту та елементу ідеології; формування та реалізації соціальних цінностей як поєднання двох попередніх складових; – формування української еліти, яка має величезний вплив на суспільство завдяки реалізації механізмів прийняття ключових рішень; – оптимізація стратегії життя інтелектуальної еліти та молоді шляхом підвищення обізнаності громадськості про принципи сталого розвитку та формування соціального й наукового капіталу; – мотивація засвоєння та закріплення в життєвих стратегіях суспільно значущих пріоритетів і цілей; – оптимізація стратегії життя особистості з позиції гармонізації публічного і приватного життя в їх цілісності, ресурсів один для одного. | 