У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано новий методологічний підхід до вирішення наукової задачі формування механізму стратегічного планування економічної діяльності лісогосподарських комплексів на регіональному рівні та зроблено наступні висновки: 1. Опрацювання різних підходів щодо сутності стратегічного планування, а також його місця в ринковій системі управління дає підстави стверджувати, що стратегічне планування – це сукупність дій, що полягають у розробці стратегічних рішень на основі формування ефективного механізму поєднання сукупності принципів, методів, важелів та ресурсів, орієнтованого на досягнення цільового стану системи з врахуванням зовнішніх і внутрішніх обмежень. Методологія стратегічного планування економічної діяльності регіональних господарських комплексів має базуватися на засадах адекватності основним принципам планування; цільового та функціонального підходів до вирішення регіональних проблем; дотримання логічної послідовності здійснення та використання спеціальних методів; передбачає вибір та обґрунтування базових стратегій. 2. Проведене дослідження структурного складу та проблем розвитку лісогосподарського комплексу підтвердило необхідність впровадження принципів та методології стратегічного планування у практику роботи його господарських ланок. У роботі визначено основні етапи здійснення процесу стратегічного планування на лісогосподарських підприємствах, організаційні рівні розробки стратегії та вимоги щодо формування і ресурсного обґрунтування стратегічних планів їх діяльності. Представлено принципові завдання, які потрібно вирішити у ході стратегічного планування діяльності лісогосподарських комплексів. 3. За результатами дослідження виробничо-технічної бази та природно-ресурсного потенціалу регіонального лісогосподарського комплексу зроблено висновок про нерівномірне територіальне розміщення лісосировинної бази та наявність диспропорцій у породно-віковій структурі лісового фонду в більшості лісокористувачів, що може призвести до зменшення пропозиції деревини. Викликає також занепокоєння значна диференціація лісогосподарських підприємств за показниками ефективності заготівлі сировини. 4. Дослідженням встановлено, що в господарській практиці лісогосподарські підприємства не використовують методичні засади стратегічного планування, орієнтуючись на застарілі підходи. За результатами проведеного порівняльного аналізу ефективності функціонування лісогосподарських комплексів Волинської області зроблено висновок про те, що, незважаючи на більш потужну ресурсну базу, держлісгоспи не забезпечують отримання відповідного економічного ефекту. Мобільніші міжгосподарські лісгоспи працюють прибутковіше, поступово нарощуючи трудовий потенціал, розширюючи та оновлюючи виробничо-технічну базу, хоча продуктивність праці та середня заробітна плата в них залишається значно нижчою, ніж у держлісгоспів. 5. Стратегічними цілями економічної діяльності лісогосподарських комплексів регіону виступають: забезпечення сталого розвитку лісового господарства; підвищення еколого-економічної ефективності функціонування лісогосподарських підприємств; забезпечення соціальної ефективності використання лісових ресурсів. Пріоритетними напрямками розвитку лісового господарства у Волинській області визначено: забезпечення ефективності процесів лісовідновлення (в обсягах, що перевищують площі суцільних рубок), охорони та захисту лісу; раціоналізація процесів заготівлі деревини від рубок пов’язаних з веденням лісового господарства; інтенсифікація побічного користування лісом; збереження та відновлення мисливської фауни; розвиток виробництв з поглибленої переробки деревини. 6. У роботі пропонується в доповнення до обласної цільової програми „Ліси Волині” проводити розробку стратегічних планів на усіх рівнях управління з конкретизацією функцій, планових документів та виконавців. Розроблена автором багаторівнева система управління процесом стратегічного планування розвитку регіональних лісогосподарських комплексів передбачає закріплення за кожним рівнем управління функцій по розробці планових документів із синхронізацією завдань виконавчих органів, що дозволить забезпечити систему противаг між функціональними та галузевими структурами управління, а також баланс інтересів між лісокористувачами та територіальними громадами. У дисертації визначено структуру та механізм розробки стратегічного плану діяльності лісогосподарського підприємства, запропоновано основні напрямки удосконалення інституційних, організаційних, фінансових, цінових важелів, що забезпечать реалізацію стратегічних планів на усіх рівнях. 7. Автором удосконалено фінансовий механізм реалізації стратегії регіональних лісогосподарських комплексів, який поєднує в собі різноманітні форми, методи та важелі фінансового забезпечення виконання господарських проектів та передбачає залучення спеціалізованих посередницьких інститутів у процес обороту капіталу. Центральною ланкою даного механізму є поєднання різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності в рамках єдиного комплексу в залежності від продуктової спеціалізації та особливостей технологічного циклу, а також стану матеріально-технічної бази та інфраструктурного облаштування. Відповідно до цих форм формується система координації, регулювання, фінансування та контролю і здійснюється розподіл податкових платежів. Для забезпечення ритмічності роботи лісогосподарських підприємств пропонується залучення до співпраці лізингових компаній, банківських та страхових установ, а також зовнішніх інвесторів. 8. Результати використання запропонованої в дисертаційному дослідженні моделі прогнозування показали, що лісистість території Волинської області до 2015 року може досягнути рівня 34,6 %, тобто збільшитися майже на 3 %. На основі застосування розробленої автором методики оцінювання рівня та тенденцій зміни конкурентних переваг, проведено групування держлісгоспів за системою критеріїв (забезпеченості та ефективності використання ресурсів, ефективності роботи в основних сферах та функціональних напрямках діяльності) та визначено базові орієнтири конкурентної стратегії для кожної групи однотипних підприємств. 8. У дисертації розроблено методологічний інструментарій організації процесу бюджетування на лісогосподарських підприємствах. Цей процес передбачає управління фінансовими потоками на основі врахування природно-ресурсних обмежень, виробничих потужностей та міжгалузевої взаємодії і полягає в оптимізації бюджетів доходів і витрат. Бюджетування забезпечить тотальний контроль за зміною фінансової ситуації на підприємстві, дозволить прогнозувати зміну фінансових індикаторів розвитку за сферами діяльності, обґрунтовувати ефективність здійснення інвестицій у реалізацію інноваційних проектів. 9. Впровадження методології стратегічного планування у практику роботи лісогосподарських підприємств в межах окремого регіону дозволить забезпечити обґрунтованість стратегічних рішень щодо напрямків розвитку лісогосподарського комплексу, а також створити ефективну систему організації виконання стратегії та контролю за цим процесом. |