1. За останнє десятиріччя проблеми фінансування розвитку житлово-комунального господарства набули найбільшої гостроти. Це пов’язане з тим, що органи місцевого самоврядування, які отримали у власність зношену комунальну інфраструктуру, не здобули фінансових можливостей для її реконструкції та модернізації, і, відповідно, для поліпшення якості послуг. Стратегічні прорахунки, відсутність комплексного підходу до запровадження ринкових відносин у ЖКГ, недосконале законодавче забезпечення, фінансова нестабільність комунальних підприємств, нестача коштів на фінансування капітальних інвестицій у зв’язку з непривабливістю галузі і т. ін. призвели до кризового стану цієї життєзабезпечувальної сфери. 2. Реальним виходом із цієї ситуації варто вважати реалізацію Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, затвердженої Законом України від 24 червня 2004 р. У програмі передбачені не тільки загальні напрямки діяльності, але й конкретні етапи, терміни, обсяги робіт. Певні питання викликають розрахунки необхідних коштів та визначення надійних джерел отримання коштів. Проблеми пошуку джерел фінансових ресурсів для реформування ЖКГ напряму пов’язане із формуванням інвестиційної політики органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств. 3. Щоб реально розраховувати на залучення кредитних коштів міжнародних та інших фінансових інститутів, підприємства комунальної сфери мають стати фінансово стабільними. Для досягнення фінансової стабільності в умовах обмежених власних ресурсів планування інвестиційної діяльності комунального підприємства має базуватися на стратегії фокусування капіталовкладень. 4. При розробці довгострокових планів комунальні підприємства повинні переглянути підходи, що існують у практиці як наслідки радянського минулого, оскільки передбачають створення амбіційних програм заходів без визначення джерел їх фінансування. Планування капітальних інвестицій має здійснюватися на основі формування реального фінансового пакета комунального підприємства та узгоджуватися з інвестиційною програмою стратегічного плану розвитку міста. Підвищенню привабливості комунальної сфери міста сприятиме застосування різних видів роздержавлення із залученням приватного сектору. 5. Реформування комунальної сфери неможливо здійснити силами тільки міської влади та комунальних підприємств. Третім повноправним партнером у цьому складному та довготривалому процесі має стати населення міст – споживачі комунальних послуг, бо реформа стосується кожного. Відповідно, необхідною базою для реального ефективного планування є залучення громадськості у виявлення проблем та визначення цілей комунального обслуговування. 6. Участь громадськості у реформуванні комунальної сфери буде реальною, якщо мешканці будуть добре знати сутність комунальних проблем, матимуть власну виважену думку щодо шляхів поліпшення комунального обслуговування та, нарешті, відчувати себе причетними до прийняття рішень та відповідальними за їх упровадження. Місто та комунальне підприємство мають розробити комплексну програму залучення громадськості, реалізація якої дозволить місцевій владі та комунальним підприємствам налагодити партнерські відносини з мешканцями-споживачами комунальних послуг, заручитися громадською підтримкою планів та заходів для поліпшення комунального обслуговування й покращити свій імідж як відкритих та передбачуваних партнерів. Більш свідомі та відповідальні споживачі будуть вчасно розраховуватися за спожиті послуги та економити такі цінні ресурси як вода та тепло. | 