У дисертації вирішена актуальна наукова проблема теорії державного управління, яка полягає в розробці теоретико-методологічних засад стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою, що спрямовані на підвищення ефективності державної політики захисту національних інтересів з урахуванням сучасної геополітичної обстановки та тенденцій її розвитку, можливостей держави, обмежень та інших факторів, що впливають на її формування та реалізацію. Результати дослідження дають змогу визначити напрями подальшого розвитку і вдосконалення стратегічного планування у цій сфері, а також зробити такі висновки. 1. Державна політика та державне управління захистом національних інтересів не повною мірою відповідають геополітичній ситуації навколо України, динаміці загроз, сучасним вимогам до них з боку громадян та суспільства і тому потребують суттєвого удосконалення з метою підвищення їх ефективності. Так, в Україні не сформований загальнодержавний механізм стратегічного і значною мірою оборонного планування, відсутній їх чіткий взаємозв’язок та узгодження з процесами стратегічного планування соціально-економічної та інших сфер життєдіяльності суспільства і держави. Водночас наявність таких механізмів, адаптованих до відповідних процедур міжнародних структур безпеки, та їх практичне впровадження є однією з основних вимог вступу України до європейських та євроатлантичних структур безпеки. Для СЗНБ досі не сформовані теоретико-методологічні засади стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою, насамперед, не розроблені конструктивні моделі й методики оцінювання ефективності державної політики захисту національних інтересів, методичні підходи до формування комплексних антикризових механізмів стратегічного управління, потребують удосконалення категорійно-понятійний апарат, система документів у сфері національної безпеки, методи обґрунтування варіантів стратегічних рішень, комплексна модель стратегічного планування тощо. 2. Підвищення ефективності формування й реалізації державної політики захисту національних інтересів може бути досягнуто шляхом розробки та впровадження теоретико-методологічних засад стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою з урахуванням сучасної геополітичної обстановки і тенденцій її розвитку, можливостей держави, обмежень та інших факторів, що впливають на забезпечення її сталого розвитку. 3. Узагальнено основні фактори впливу на ефективність формування та реалізації державної політики і державного управління захистом національних інтересів, обґрунтовано пріоритетні напрями підвищення їх ефективності, сформовано рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення їх наукового, аналітичного та нормативно-правового забезпечення. За результатами узагальнення відомих геополітичних моделей розвитку України запропоновано еволюційну модель та методику її формування, реалізація якої дасть змогу забезпечити поступовість набуття Україною членства в міжнародних безпекових структурах, скоротити час та витрати її реалізацію, знизити напруження у відносинах з Росією, значною мірою зменшити рівень конфронтації політичних сил в середині України щодо її вступу в НАТО. 4.Уточнено класифікацію факторів впливу на СЗНБ, переліки загроз національним інтересам України у визначальних сферах національної безпеки та здійснено їх упорядкування; запропоновано структуру паспорта загроз, що в сукупності сприяє своєчасному виявленню загроз та адекватній реакції на них СЗНБ. 5.Удосконалено понятійний апарат стратегічного планування у цій сфері шляхом формулювання нових та уточнення відомих понять, зокрема обґрунтовано та сформульовано такі поняття як: стратегія національної безпеки України, стратегія воєнної безпеки, сектор безпеки, комплексний огляд сектору безпеки, комплексний механізм антикризового стратегічного управління тощо, застосування якого дозволить більш чітко виражати сутність закономірностей стратегічного планування та управління у сфері забезпечення національної безпеки, а також механізмів їхнього проявлення у практиці державного управління, формування та реалізації державної політики у цій сфері, оцінки їхньої ефективності. 6. Розроблено теоретичні засади стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою, в які з позицій системного підходу додатково включено комплекс специфічних процедур, нових зв’язків, обмежень, деталізовано та конкретизовано основні процеси стратегічного планування та їх взаємозв’язки з іншими процесами, що в сукупності сприяє підвищенню ступеня обґрунтованості державної політики та державного управління національною безпекою. На основі цих теоретичних засад розроблено методичний підхід до формалізації стратегічного планування, в якому із застосуванням системного підходу сформовані специфічні сукупність та послідовність процесів структуризації проблеми, системи критеріїв, обмежень, спрямованих на підвищення ефективності формування державної політики та державного управління національною безпекою. 7. Запропоновано метод обґрунтування стратегічних рішень у сфері державного управління національною безпекою, в якому системно враховані особливості стратегічного планування у цій сфері, конкретизовані та деталізовані процедури формування альтернатив та правила їх відбору, обґрунтовані оригінальні системи критеріїв та обмежень, що в комплексі сприяє підвищенню рівня об’єктивності, гнучкості та ефективності формування адміністративно-політичних рішень у цій сфері. У розробленому методі вперше комплексно враховані такі специфічні особливості стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою, як: рівень невизначеності початкового стану забезпечення національної безпеки та характер динаміки його змін на інтервалі стратегічного планування; форма фазових траєкторій; зворотні зв’язки; обґрунтовано межі кількості конкуруючих альтернатив для “широкого” та “вузького” стробів; визначені умови переключення з “широкого” на “вузький” строби; сформовано варіанти стратегій СЗНБ для “широкого” та сформульовано принцип формування альтернатив для “вузького” стробів тощо. Цей метод може бути поширений на інші сфери життєдіяльності держави та суспільства. 8. Розроблено методику формування системи документів у сфері національної безпеки, що базується на системному підході до формалізації політико-адміністративних рішень та включає такі специфічні процедури і послідовність їх реалізації, що враховують особливості цієї сфери, їх взаємозв’язок з відповідними процедурами сфери соціально-економічного розвитку тощо. На основі системного підходу та цієї методики сформовані ієрархічні моделі систем стратегічних документів у сфері державного управління національною безпекою та соціально-економічного розвитку України, що узагальнюють та упорядковують чинні моделі за складом, структурою, зв’язками та послідовністю їх розробки. Доведена необхідність включення до складу системи стратегічних документів Закону України “Про основи зовнішньої та внутрішньої політики”, Концепції та Програми розвитку Воєнної організації держави, Стратегії воєнної безпеки тощо. Визначені ієрархія та взаємозв’язки цих та інших документів та раціональна послідовність їх розробки тощо. Запропоновані методика та моделі в сукупності дають змогу підвищити рівень обґрунтованості державної політики та державного управління. 9. Представлено методику розробки комплексних механізмів антикризового стратегічного управління у сфері державного управління національною безпекою, яке включає специфічну сукупність процедур та послідовність їх застосування, що в сукупності спрямоване на підвищення ефективності державного управління національною безпекою в кризових та надзвичайних ситуаціях. Розробка комплексних механізмів антикризового стратегічного управління зумовлена, насамперед, паралельним впливом загроз на різні сфери національної безпеки, їх складними взаємозв’язками, навмисним створенням загроз супротивнику в кількох сферах, необхідністю адекватного реагуванням СЗНБ на ці загрози. З використанням цієї методики на прикладі конкретної потенційної загрози у воєнній сфері, зумовленої розміщенням елементів системи ПРО у Польщі та Чехії і реакцією на ці дії Росії, обґрунтовано і сформовано комплексний механізм антикризового стратегічного реагування України на таку загрозу. 10. Розроблено теоретико-методологічні засади формування адаптивних механізмів інформаційно-аналітичного супроводу стратегічного планування, в яких враховано можливості структурної та параметричної адаптації СЗНБ до прийнятного рівня забезпечення інформаційної безпеки держави та запропоновано їх комплексне використання. Аргументовано розширення масштабів негативних наслідків у результаті реалізації загроз, значна динаміка та нечіткий характер їх прояву й інші особливості яких зумовлюють необхідність вжиття випереджальних обґрунтованих заходів та дій СЗНБ, організації її постійного та ефективного інформаційно-аналітичного забезпечення, актуалізують потребу в розробці та впровадженні адаптивних механізмів інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування. Удосконалено методичний підхід до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління інформаційною безпекою, в якому системно враховані такі специфічні особливості стратегічного планування у цій сфері, як: належність державної політики забезпечення інформаційної безпеки одночасно до державної політики забезпечення національної безпеки та державної інформаційної політики, інтегруюча роль стратегічного планування між державною політикою та державним управлінням. 11. Запропоновано концепцію та методику формування КМСП, на базі яких розроблена ця модель. Концепція розробки КМСП акумулює в собі всі попередні результати формалізації державної політики та державного управління у сфері національної безпеки, що трансформуються у специфічні системи взаємопов’язаних принципів, обмежень та вимог до КМСП. Система принципів розробки КМСП включає як нові, так і відомі принципи, що адаптовані до особливостей стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою. Системи обмежень та вимог до КМСП також враховують особливості цього процесу. Обґрунтовано методику розробки КМСП, що враховує такі особливості стратегічного планування в цій сфері, як: режими функціонування СЗНБ, якість апріорної інформацію, комплексний характер впливів загроз на національну безпеку. В сукупності це дає змогу розробляти більш обґрунтовані, достовірні, конструктивні та адекватні реальній ситуації КМСП. Особливістю запропонованої методики є введення до її складу процедур формування множини визначальних складових сфери національної безпеки; ранжування елементів ієрархії КМСП на кожному з її рівнів тощо. КМСП на відміну від відомих моделей дозволяє моделювати ситуації, що враховують як паралельний вплив загрози на кілька сфер національної безпеки, так і комплексне застосування кількох загроз. Упровадження запропонованих концепції, методики та КМСП дасть змогу підвищити рівень обґрунтованості проектів стратегічних рішень, здійснювати системне дослідження й обґрунтування державної політики та державного управління у цій сфері і сприяти підвищенню їх ефективності, у тому числі при формуванні та коригуванні системи стратегічних документів. 12. Удосконалено методику оцінки ефективності реалізації державної політики захисту національних інтересів, яка дає змогу отримувати інтервальні оцінки, врахувати невизначеність в оцінках поточної і планової ефективності державної політики, що в сукупності сприяє підвищенню результативності та ефективності державної політики захисту національних інтересів. 13. Запропоновані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки, практичні рекомендації можуть бути використані в процесі формування державної політики та державного управління національною безпекою, а саме: - метод обґрунтування варіантів стратегічних рішень у сфері державного управління національною безпекою, КМСП та концепція її розробки, комплексний механізм антикризового стратегічного управління - при формуванні проектів рішень, що стосуються питань розвитку та функціонування сектору безпеки та Воєнної організації держави, особливо в умовах криз та надзвичайних ситуацій; - теоретико-методологічні засади формування адаптивних механізмів інформаційно-аналітичного супроводу стратегічного планування, методика оцінки ефективності реалізації державної політики захисту національних інтересів, запропонована класифікація загроз та упорядковані переліки загроз - при створенні систем стратегічного моніторингу та аналізу, насамперед в інтересах Ради національної безпеки та оборони України, інших складових сектору безпеки; - методологічний підхід до формалізації процесу стратегічного планування, методика формування системи стратегічних документів і розроблені на її основі модель відповідної системи, категорійно-понятійний апарат – при удосконаленні стратегічного та оборонного планування; - методика оцінки ефективності реалізації державної політики захисту національних інтересів, рекомендації щодо підвищення ефективності цієї політики, її організаційного, методичного, фінансового, матеріального, кадрового та аналітичного забезпечення - при уточненні та розробці таких документів, як Стратегія національної безпеки України, щорічні послання Президента Верховній Раді України, Стратегія воєнної безпеки, Концепція та програма розвитку Воєнної організації держави тощо. Крім того, отримані результати можуть бути в подальшому використані у процесі здійснення комплексного огляду сектору безпеки та оборонного огляду, коригування Воєнної доктрини України та інших документів. Основними напрямами подальших досліджень можуть бути розробка методів прогнозування перспективного стану СЗНБ, методики побудови паспортів загроз, удосконалення комплексної моделі стратегічного планування, системи стратегічного моніторингу та аналізу, науково-методичного забезпечення підготовки фахівців з питань стратегічного планування, уточнення системи показників та методики оцінювання ефективності державного управління у цій сфері. Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним дослідженням теоретико-методологічних засад стратегічного планування у сфері державного управління національною безпекою. | 