За результатами виконаної роботи можна сформулювати такі висновки. 1. Проблема механізму державного регулювання економічних систем потребує виділити три підсистеми: перша –сукупність механізмів, факторів та умов, що забезпечують стабілізацію; друга - сукупність економіко-організаційних рішень виходу з кризи; третя – сукупність правил регулювання стійкого росту відтворювальних процесів та досягнення безпеки економічних систем. Всі підсистеми охоплюють механізми реалізації інтересів, мотиваційні аспекти суб’єктів господарювання. 2. Державне регулювання економічних систем – це багатофункціональний процес основних чинників та умов функціонування ринків, підприємств і держави в цілому. Регулювання економіки – це розвинута адаптивна система централізованого регулювання суспільного виробництва, реалізації відносин власності, інтенсифікації відтворювальних процесів, реалізації соціальних потреб населення, підтримка економічної рівноваги відповідно до об’єктивних відносин ринкової економіки. Синтез цих складових в механізмі державного регулювання дають змогу сформувати громадське суспільство. 3. В Україні розроблена нова модель державного регулювання виходу з кризи, стабілізації та економічного зростання, що дозволяє вирішувати соціальні та правові аспекти функціонування держави. Сформовані механізми невід’ємні від основ економічної системи, які складають систему організаційних структур, форм, методів та правових норм регулювання діяльності суспільства. 4. Аналіз різних економічних наукових шкіл, теорій і концепцій державного регулювання та етапів їх становлення дає підстави стверджувати існування постійного вдосконалення теоретичних підходів державного регулювання економіки. В теорії та практичних рекомендаціях проходить інтенсивний взаємозв’язок та інтеграція різних форм, методів, інструментів системи державного регулювання економіки. 5. Дослідження результатів трансформаційних перетворень проведене на підставі макроекономічних індикаторів регулювання соціально-економічних систем показує впливовість основних факторів та довгострокових умов, що впливають на темпи росту: обсягів виробництва продукції та послуг; масштабність та комплексність ринкових змін; структуру міжгалузевих пропорцій; зміна форм власності та форм господарювання; місце та роль держави в реалізації ринкових умов та ін. 6. Практика структурних перетворень дозволяє сформулювати ряд закономірностей: діють певні періоди перехідних процесів – одні короткострокові, а другі – довгострокові. Функції держави на цих етапах ринкових перетворень повинні бути цивілізованими, вживати “нові правила” регулювання не порушуючи основних принципів та механізмів гармонізації інтересів структурних складових економічної системи. 7. На сучасному етапі можливе здолання економічної кризи, але це потребує послідовності у трансформації економічних систем, використовуючи важелі державного регулювання. Ринкові механізми у відтворенні економічної рівноваги обумовлені значним зменшенням ефективності виробництва та носить не тільки активний, але і позитивний характер. 8. Вихід з кризи, забезпечення стабілізації та економічного росту потребує значного надходження інвестицій в економіку. Основними джерелами формування інвестицій є як сам бюджет, так і запозичені кошти на фінансовому ринку, у тому числі доходи від приватизації державного майна. У наступному зростання інвестицій дозволить ліквідувати негативні наслідки; завантажити виробничі потужності, збільшити реальні доходи підприємств і їх працівників. 9. Стратегічні цілі розвитку економічних систем визначає: забезпечення стійкого економічного розвитку, поліпшення структури виробництва і національної економіки, широке використання інноваційно-інвестиційних моделей, інтеграцію у світовий ринок і ін. Запропоновані схеми розробки і реалізації стратегії забезпечують подальшу ринкову трансформацію економічних систем. 10. Грошово-кредитні важелі доповнюються адміністративними методами при регулюванні перехідних процесів в економіці, тому що ще висока питома вага державного сектора, а також монопольних підприємств на які поширюються ринкові регулятори. 11. Дослідження наслідків трансформаційних перетворень дозволяє сформувати механізми активізації розвитку економічних систем: організаційно-правовий механізм; фінансово-економічний та соціальний механізм. До економічного механізму, слід віднести: механізми перерозподілу прав власності; механізми ціноутворення при продажі державного майна; механізми перерозподілу кадрів між державними і не державними секторами економіки; механізми активізації ринку нерухомості (розвиток вторинного ринку приватизованих об’єктів); механізми залучення інвестицій; механізми бізнес планування. Фінансовими механізмами є: механізми перерозподілу фінансових потоків між державним і недержавним секторами економіки; фіскальні механізми; механізми мікрокредитування; механізми фінансової підтримки. До організаційно-правових слід віднести: механізми підвищення якості договорів купівлі-продажу державного майна; механізми контролю договірних зобов’язань; механізми інформаційної підтримки; механізми страхування; механізми легалізації тіньової економіки. До соціальних можна віднести: механізми надання пільг окремим категоріям громадян; механізми створення додаткових робочих місць; механізми захисту прав власності; механізми мотивації і стимулювання. 12. Результати дослідження показують, що при реалізації моделей економічного розвитку не використовуються діючі регулюючі важелі правового характеру. Законодавча неврегульованість, відсутність ефективного правового поля в регулюванні економічної діяльності не дозволяють реалізувати програми економічного і соціального розвитку як у цілому по Україні, так і по окремих регіонах. У зв'язку з цим, необхідно видати Закон України “Про державне регулювання економічного і соціального розвитку України”. | 