У дисертації виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми формування та реалізації механізму стратегічного управління підприємствами в умовах ринкової трансформації діяльності базових галузей промисловості України. Результати дослідження дозволили сформувати висновки концептуального, теоретичного та науково-практичного направлення. 1. Удосконалення системи стратегічного управління на засадах стратегії синергійних змін є магістральним шляхом розвитку сучасної економіки. Запропонований підхід до формування сучасної методичної бази стратегічного управління, забезпечує прискорення інформаційно-інноваційних процесів в сучасному світі економічно-виробничих систем, що обумовлює прагнення підприємств до концептуалізації, розробки дійового апарату поведінки конкретних об’єктів в сучасних умовах господарювання. Підприємства базових галузей, зокрема легкої промисловості, що виробляють велику частину товарів, здатні запроваджувати в практичну роботу методичні засади визначення стратегічних орієнтирів (наборів) в умовах цифрової епохи, в яких наголос робиться на досліджені сили впливу стратегії синергійних змін і фактично створюють підґрунтя для сталого розвитку суспільства в цілому та сфери економіки зокрема. Представлені у дисертаційній роботі наукові та практичні результати будуть сприяти оптимальному обранню стратегії в процесі формування стратегічних наборів при управлінні підприємствами. 2. Для зміцнення дії стабілізаційних чинників і переходу всієї галузі на шлях динамічного розвитку необхідно обґрунтування та формування найбільш ефективних напрямів стратегічного управління. Проведений аналіз довів, що пріоритетними напрями є формування поглядів щодо вибору стратегій розвитку підприємств легкої промисловості. При цьому значна увага приділена дослідженням ефекту синергізму, що впливає на рівень прибутку, зміщуючи його в позитивну площину, наслідками чого є зменшення виробничих витрат, отримання бажаного рівня якості тощо. Означені цілі досягаються завдяки раціональному поєднанню ключових компетенцій, сильних сторін підприємства і його можливостей, головними з яких є високий рівень виробничих потужностей, використання сучасних НДДКР, розвиток маркетингової системи, збалансованість інформаційних потоків. Розроблено методику оцінки ефективності стратегічних наборів підприємств, застосування якої на практиці дозволить керівникам розширити систему концептуальних підходів та методів управління, а також створить додаткові можливості розвитку підприємств. 3. З ціллю створення науково-методичних передумов для якісної трансформації та подальшої стабілізації економічної діяльності підприємств запропоновано систему принципів, які є базовими в процесі побудови синергійної моделі розвитку підприємств. До основних принципів можна віднести: принцип “вибуху”, принцип “кризи”, принцип “дзеркала”, принцип “домовленості”, принцип “відокремленості” . 4. Аналіз системи стратегічного управління показав, що центральною його ланкою є стратегія, яка відображає певний курс або напрям діяльності підприємства. Розроблена в дисертаційній роботі класифікація стратегій носить синергійне забарвлення, що відображає особливу сучасну національну рису в економічно-виробничому процесі трансформації, перебудови умов господарювання та системи управління з визначенням специфічних програм, напрямів діяльності вітчизняних підприємств. Дослідження стратегії як джерела енергії, елементні частки якої регенерують прогалини, формують захисну оболонку, від впливу зовнішніх компонент, при цьому створюючи потенційний резерв стабільної конкурентної переваги. Тобто, стратегія – це злагоджене поєднання можливостей, компетенцій, ресурсів, цінностей та прагнень, які підприємство намагається досягти в майбутньому за рахунок синергетичних конфігурацій. Такий підхід дозволяє суттєво спростити та прискорити процес обрання стратегічних орієнтирів підприємств, а також рекомендується врахувати цей аспект керівникам ряду вітчизняних підприємств при прийнятті рішень з ціллю підвищення їх ефективності. 5. З огляду на першочергове значення вироблених керівних впливів на будь-якому рівні управління та особливо вибору найпривабливішого варіанта стратегічних напрямів економічної діяльності підприємств легкої промисловості сформовані методичні рекомендації, щодо визначення шляхів досягнення конкурентної переваги в умовах невизначеності, а також механізму застосування комплексу антикризових стратегій та стратегій синергійних змін, які покликані сприяти забезпеченню стабільного існування на ринку вітчизняних підприємств, зміцнення їх ринкової позиції та одним із шляхів яких є формування потенціалу розвитку у вигляді набору ключових компетенцій. Рекомендації стосуються необхідності формування пакету антикризових стратегій з субстратегій, які використовуються на різних фазах діяльності підприємства. 6. Для розв’язання фундаментальних проблем функціонування підприємств у конкурентному середовищі на основі сталого розвитку важливе значення має фінансово-господарський аналіз діяльності підприємств галузі легкої промисловості та безпосередньо підприємств Чернігівського регіону. Об’єктивними умовами діяльності визначено: більшість підприємств є збитковими або отримують незначний доход, спостерігається значна залежність від зовнішніх інвестиційних надходжень, показники рентабельності підприємств досить низькі, а деяких навіть мають від’ємне значення. Управління конкурентоспроможністю запропоновано таблицю формування структури стратегічного набору в основу методики якої покладено схему визначення стратегій в залежності від розрахованих значень показників фінансово-господарської діяльності, що дозволяє створити концептуальні засади визначення стратегічних напрямів розвитку як складової ефективної економічної стратегії. 7. Ідентифікація поточного стану підприємств галузі легкої промисловості на протязі останніх років показала, що головними загальними тенденціями в їх діяльності є скорочення виробництва, втрата ринків збуту, незадовільний стан фінансово-господарської діяльності, соціальні проблеми, висока залежність від іноземних постачальників, робота за давальницькою схемою, посилення західної та східної експансії тощо. Тому з ціллю науково-практичного забезпечення адаптування підприємств до вимог ринку, запропоновано комплекс управлінсько-виробничих стратегій. Зазначений комплекс стратегій використано для реалізації поставлених завдань та впроваджено в практичну роботу у вигляді стратегічних наборів, базовими в якому є стратегії: інформаційних та мотиваційних, фінансових та стратегій експорту, використання набору антикризових стратегій, стратегій синергійних змін. Крім того, сформовано критерії оптимізації поточного стратегічного набору, основними з яких є критерії послідовності, придатності та узгодженості, здійснюваності, прийнятності, переваги, критерій переваги в конкурентній боротьбі, критерій інтенсивності роботи, що надає можливість керівникам підприємств оцінити ефективність поточних стратегічних прерогатив та привести стратегічні прагнення у відповідність до вимог оточуючого середовища. 8. Виходячи з національних інтересів України і сформованих стратегічних орієнтирів, одною з головних задач є перехід підприємств на сучасні моделі управління, а саме модель стратегічного менеджменту, яка включає підсистеми, що забезпечують адаптування її до ринкових умов. Обов’язковим завданням обґрунтування даної моделі є визначення впливу зовнішнього/ внутрішнього середовища та проведення оцінки конкурентної позиції підприємств, що забезпечує гнучкість, доцільність, своєчасність та ефективність прийняття стратегічних рішень. 9. Оцінка стану легкої промисловості та прогнозування майбутнього прибутку, розширення її частки у промисловості України передбачає практичне застосування надійних алгоритмів та методик. Враховуючи першочергове значення виробленого керівного впливу на будь-який рівень управління та особливо у напрямі формування стратегічних орієнтирів галузі легкої промисловості методичною основою цього, на наш погляд, запропонований та обґрунтований автором, комплекс економіко-математичних моделей, що дозволяють вибрати оптимальний стратегічний набір для діяльності підприємств. Завдяки сформованому науково-практичному інструментарію одержано можливість комплексної оцінки економічної ефективності та доцільності впровадження мережевої моделі у промисловості. Обґрунтовано, що побудований та досліджений інструментарій інтелектуальних систем на основі штучних нейронних мереж, застосовується для визначення економічної доцільність запропонованих стратегічних наборів. Модель дозволила побудувати прогноз очікуваного рівня прибутку під впливом зміни стратегій, що забезпечує надійне та стійке функціонування системи і її життєздатність на основі врахування впливу чинників навколишнього середовища. Визначено, що рівень прибутку підприємств змінюється на 25 – 42 тис. грн. при зміні блоку факторів: сили впливу постачальників, конкуренції всередині галузі, чутливості підприємств до інфляції, здатності до адаптивності, створення інвестиційного клімату, формування якості продукції, яка відповідає вітчизняним та світовим стандартам, здатності підприємства до впровадження технологічних та технічних інновацій. Підтвердженням дієздатності основних наукових положень, які розкриті в дисертації, є їх провадження: в методичних рекомендаціях з оцінювання рівнів і підвищення ефективності виробничої діяльності та визначення прогнозного рівня прибутку; в цільових програмах освітньої діяльності вищих навчальних закладів, для аналізу діяльності підприємств інших галузей з подібними ключовими компетенціями, структурою конкуренції та факторами впливу. Це дозволить нам визначити пріоритетні напрями залучення інвестицій у легку промисловість та вдосконалити законодавчі, а також правові акти в процесі реалізації державної політики органами влади і управління для забезпечення роботи промислових підприємств. 10. Досліджено, що підприємства прагнуть до максимізації прибутку та зміцнення фінансових і ринкових позицій, шляхом обрання власного стратегічного набору, спираючись на виділені орієнтири розвитку, де рівень прибутку підприємств безпосередньо залежить від коливання впливу стратегій набору. Розроблена економетрична модель визначила, що зміна впливу стратегій на 1% є причиною збільшення/ зменшення прибутку в середньому на 1,24 %. Також було досліджено ситуацію коли посилення стратегії синергійних змін вплине на виникнення мультиколінеарності в системі, тому отримання антимультиколінеарного ефекту зумовило бажання досягти рівноваги всередині системи, адже зміщення в просторі та часі, неможливість передбачення подій змінить існуючий порядок отримання, розподілу та подальшого використання матеріальних і нематеріальних благ. 11. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна рекомендувати Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції та Державному комітету з питань розвитку підприємництва при формуванні нормативних документів, рекомендацій із управління і розвитку підприємств використовувати запропоновані методики формування стратегічних наборів з ціллю підвищення ефективності діяльності. Розроблені за результатами досліджень наукові положення є практично-методичною основою для подальших досліджень проблем формування системи стратегічного управління підприємствами в умовах жорсткої конкуренції, а практична реалізація результатів роботи є складовою частиною комплексу заходів для її реалізації, без чого перехід до стабільного стану розвитку уповільнюється. |
