У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо побудови системи стратегічного управління підприємством у контексті забезпечення сталого розвитку. За результатами проведеного дослідження теоретико-методологічних проблем стратегічного управління сформульовано такі висновки: 1. Актуалізація проблеми забезпечення довготривалих конкурентних переваг суб’єктів господарювання в умовах глобалізації економічного простору і зростаючої значущості екологічного фактора детермінує наповнення ідеології стратегічного управління новим змістом. Концепція стратегічного управління згідно з визначеною світовим співтовариством стратегією існування у ХХІ ст. сталого розвитку повинна мати спрямованість на забезпечення гармонійного розвитку підприємства, що передбачає орієнтацію на поєднання інтересів суб’єктів господарювання, споживачів і суспільства в цілому на підставі інтегрування соціальних, екологічних та економічних пріоритетів розвитку. Відповідно до концепції сталого розвитку визначено теоретичні положення стратегічного управління та обґрунтовано основні принципи: соціальної відповідальності за виконання місії перед суспільством; інтегративності, інноваційності, екогармонійності та економічності. 2. Об’єктивно необхідним є запровадження принципів та елементів стратегічного управління в практику діяльності вітчизняних підприємств в новому економічному просторі, який характеризується нестабільністю та посиленням конкуренції. Тому за умов трансформаційної економіки України для досягнення сталого розвитку необхідним стає формування підприємця нового типу та лідера-стратега на підприємстві. В цьому зв’язку одним із завдань підготовчого етапу побудови системи стратегічного управління на підприємстві визначено трансформацію мислення керівників на стратегічне та формування стратегічного мислення персоналу. 3. Зважаючи на особливості сучасного етапу розвитку стратегічного управління, обґрунтовано необхідність стратегічної орієнтації як компоненти філософії підприємства, спрямованість стратегічного управління на досягнення цільових орієнтирів у перспективі і вирішення завдань забезпечення стійкого розвитку, конкурентоспроможності та довготривалого успіху підприємства. Особливості визначених завдань стратегічного управління на сучасному етапі зумовили необхідність формування нової методологічної основи розробки стратегії взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем. 4. Визначено функціональне наповнення стратегічного управління на підставі виокремлення процесів безпосередньої розробки стратегії, стратегічного планування і стратегічного управління в цілому та диференціювання його функцій на такі групи: управління процесом визначення цільових орієнтирів; управління процесом безпосередньої розробки стратегій; управління процесом реалізації стратегій, що усуває теоретичну неузгодженість в інтерпретації і співвідношенні зазначених процесів та створює підґрунтя для забезпечення ефективної організації стратегічного управління на підприємстві. 5. За наявності систематизованого розмаїття сукупності стратегій підприємства досягається інтегрованість дій усіх структурних підрозділів (функціональних, лінійних) у траєкторії руху підприємства до бажаного стану в майбутньому. В зв’язку з цим розроблено класифікацію стратегій суб’єктів господарювання, яка побудована відповідно до сформованої системи стратегічних цілей підприємства і надає можливість упорядкування та інтегрування на підприємстві дій щодо забезпечення перспективи його сталого розвитку, ефективності функціонування у конкурентному середовищі. 6. Відповідно до ідеї сталого розвитку проблему успішної взаємодії підприємства із зовнішнім оточенням запропоновано вирішувати на підставі використання розробленої концепції толерантності підприємства, яка є методологічним підґрунтям формування стратегій підприємства. Застосування концепції толерантності на вітчизняних підприємствах, більшість з яких перебуває в напруженому стані під впливом дестабілізуючих зовнішніх факторів, та розробленого методу визначення діапазону толерантності надає можливість визначення заходів проактивної стратегії та формування превентивного управлінського інструментарію відповідно до певного рівня стійкості підприємства у зовнішньому середовищі, забезпечуючи стан гомеостазу й скорочення періоду релаксації. 7. Забезпечення довготривалого успіху підприємства, як одного із завдань стратегічного управління, пов’язане з формуванням та реалізацією стратегічного потенціалу успіху. У цьому зв’язку все більшого значення набуває маркетинг, який спрямований на трансформацію стратегічного потенціалу успіху підприємства на стратегічні фактори успіху (СФУ). Визначені функції маркетингу (в розрізі рівнів управління підприємством) у рамках обґрунтованої функціональної інтеграції стратегічного управління і маркетингу надають можливість формування інтегрованої політики забезпечення довготривалого успіху підприємства. Для підвищення ефективності механізму ідентифікації стратегічних факторів успіху підприємства розроблено матрицю ключових факторів успіху за ресурсною належністю. 8. Прийняття обґрунтованого стратегічного рішення та забезпечення ефективності його реалізації обумовлюють необхідність формування інформаційної системи стратегічного управління (ІССУ) на підприємстві. В цьому контексті запропоновано комплекс інформаційного забезпечення (система стратегічної інформації, стратегічний моніторинг)стратегічного управління, розроблено модель взаємозв’язку інформаційної підсистеми, стратегічного моніторингу та стратегічного контролю. Визначені змістовно-структурна наповненість та процес стратегічного моніторингу відповідно до концепції толерантності дають підстави для формування ефективного механізму взаємозв’язку підсистем стратегічного управління підприємством, що забезпечує превентивні управлінські дії та стійкість підприємства у зовнішньому середовищі. 9. Виявлення можливостей, стратегічних проблем підприємства та визначення конкурентних переваг й конкурентоспроможності обумовлюють необхідність комплексного підходу до оцінки стану та напрямків розвитку підприємства в конкурентному середовищі. З огляду на це, в дисертації запропоновано концепцію стратегічного аналізу та методичне забезпечення діагностики стану підприємства у конкурентному середовищі, компонентами якої визначені аналіз внутрішнього середовища, компаративний аналіз діяльності підприємства з конкурентами та портфельний аналіз. 10. Обґрунтоване визначення множини стратегічних альтернатив розвитку підприємства забезпечується на підставі кількісної оцінки взаємодії підприємства із зовнішнім оточенням. В цьому контексті у дисертації запропоновано методичний підхід до визначення стратегічних альтернатив підприємства, що ґрунтується на концепції толерантності та передбачає використання розробленого матричного інструментарію, який є підставою для інтерпретації бінарного порівняння кількісних оцінок визначених сильних/слабких сторін підприємства з можливостями /загрозами зовнішнього середовища. 11. Найважливішим та найбільш ризикованим стратегічним рішенням для підприємства є вибір з множини стратегічних альтернатив прийнятної стратегії розвитку, помилковість якого може зумовити катастрофічні наслідки. В умовах трансформаційної економіки вибір стратегії підприємства здійснюється при нестабільності зовнішнього оточення з високим рівнем невизначеності, що зумовлює низький ступінь ймовірності вибору правильного стратегічного рішення та відсутність (або низький ступінь) впевненості в досягненні підприємницького успіху підприємства. За таких умов прийняття рішення щодо вибору прийнятної стратегії підприємства потребує комплексної оцінки множини стратегічних альтернатив. Запропонований метод вибору прийнятної стратегії розвитку підприємства ґрунтується на використанні сформованої комплексної системи критеріїв, параметрів, показників-індикаторів, яка забезпечує всебічну поелементну оцінку стратегічних альтернатив на прийнятність для підприємства. 12. Розвиток стратегічного управління на підприємствах за умов трансформаційної економіки повинний бути складовою глибинних структурних перетворень у вітчизняній економіці. Результати обстеження вітчизняних підприємств у регіональному аспекті засвідчили тенденцію до поширення застосування стратегічного підходу до управління, що підвищує актуальність проблеми створення організаційних передумов впровадження концепції стратегічного управління. Виявлені особливості впровадження концепції стратегічного управління в практику підприємств зумовлюють різний ступінь їх стратегічної орієнтації, що впливає на специфіку процесу формування системи стратегічного управління. Використання розробленого в дисертації методу визначення ступеня розвитку стратегічної орієнтації підприємства на підставі кластерного аналізу дає можливість обґрунтованого вибору шляху трансформації функціонально-структурної компоненти (ФСК) управління підприємством як організаційної підстави для створення системи стратегічного управління. 13. Формування системи стратегічного управління в дисертації розглядається у площині стратегічних змін, обумовлених кардинальною зміною зовнішніх умов функціонування суб’єктів господарювання і які мають радикальний характер. Обґрунтовано необхідність для вітчизняних підприємств диференційованого підходу до здійснення стратегічних змін щодо формування системи стратегічного управління, який обумовлюється специфікою підприємства, ступенем готовності до впровадження концепції стратегічного управління та ступенем розвитку стратегічної орієнтації підприємства. У цьому контексті запропоновано такі організаційно-методологічні підходи до формування системи стратегічного управління, як кардинальна трансформація ФСК управління, часткова трансформація ФСК управління та формування стратегічних груп. Використання розробленого в дисертації методичного забезпечення процесу формування функціонально-структурної компоненти стратегічного управління підприємством та врахування визначених завдань і особливостей кожного етапу цього процесу забезпечить ефективність здійснення стратегічних змін щодо впровадження концепції стратегічного управління. 14. Узгодження стратегічних рішень з оперативними на етапі імплементації стратегії здійснюється на підставі формування стратегічного бюджету та його взаємозв’язку з оперативними бюджетами підприємства. Для вирішення цих завдань у дисертації визначено стадії формування стратегічного бюджету в перебігу його узгодженості з оперативними бюджетами підприємства та розроблено модель взаємозв’язку стратегічного бюджету та стратегічного планування. 15. Успіх реалізації розробленої стратегії підприємства є значно обумовлений ефективним контролем. Визначено й обґрунтовано цілі, функції, особливості видів стратегічного контролю та матричну інтерпретацію його об’єктів за рівнями ієрархії управління підприємством. Розкрито зміст та сформовано інструментарій кожного етапу процесу контролю імплементації стратегії. Для забезпечення своєчасної ідентифікації стратегічних проблем підприємства розроблено концептуальні основи “сигнального” стратегічного контролю. Важливим компонентом системи стратегічного контролю підприємства є оцінка стратегії, що реалізується, та стратегії, що вже імплементована. Використання розробленого методичного забезпечення (система показників для оцінки, модельний інструментарій, алгоритм оцінки) надає можливість для визначення зовнішньої, внутрішньої ефективності стратегії та інтегральної оцінки стратегії, забезпечуючи об’єктивну оцінку її успішності. | 