У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми психологічної адаптації особистості до умов перехідного періоду в суспільстві та проведено емпіричне дослідження адаптаційних установок, стратегій та механізмів. На підставі результатів дослідження можна зробити такі висновки: 1. Серед відомих розв’язань проблеми психологічної адаптації до умов перехідного періоду в суспільстві бракує досліджень суттєво важливих чинників процесу адаптації особистості до умов цієї ситуації – образу перехідного періоду, цілей та перешкод адаптації, актуальних цінностей, сфер реалізації адаптації та індикаторів її успішності. 2. Категорія психологічної адаптації вимагає цілісного підходу при її вивченні, а саме, розуміння гомеостатичних, гедоністичних, прагматичних і самореалізаційних її аспектів як взаємозалежних цілей адаптаційного процесу, а не як взаємовиключних типів адаптації. Поняття неадаптивної активності слід вживати як синонім дезадаптивної активності; проте, щодо опису героїчної, надбуденної, надоптимальної діяльності найбільш адекватними є терміни наднормативної активності, а також інноваційної, нонконформістської адаптації. 3. Нині 70% громадян українського суспільства кваліфікуються як низько адаптовані, система їх психологічної адаптації знаходиться у стані адаптаційної втоми. Лише 30% дорослих українців можуть вважатися середньо чи високо адаптованими. 4. Зниження моральної нормативності особистості є загальним алопсихічним адаптивним механізмом у ситуації законодавчої розбалансованості перехідного періоду. Його адаптивна функція зумовлена розширенням поведінкового діапазону особистості. 5. Підвищення ролі екстернальної установки у суб’єктивній сфері подолання перешкод виступає у якості загального інтрапсихічного захисного механізму адаптації; навпаки, узяття на себе відповідальності (інтернальність) за проблеми, породжувані непідвласними окремій особистості змінами перехідного періоду, погіршує адаптованість через стресогенність такої установки. 6. Виявлено новий захисний механізм інтрапсихічної адаптації засобом погіршення: під його дією оцінка себе, соціального оточення і ситуації стає заниженою. Механізм погіршення виконує функції підготовки до гіршого, спрощення життєвих інтерпретацій, ослаблення соціальної відповідальності й створення умов психологічного відпочинку. 7. Психологічний портрет успішно адаптованих особистостей містить риси відкритості, інтелектуальності, емоційної стійкості, соціальної сміливості, високого самоконтролю поведінки та екстраверсії. Контрастна група низької адаптації має риси емоційної нестійкості, високої сумлінності, підозрілості, почуття провини, напруги, фрустрованості, тривожності. Низько адаптованим суб’єктам також властиві захисні механізми знецінювання потреб, розрядження напруги у безпосередній поведінці, концептуалізації та заперечення. 8. Аналіз впливу статево-вікових особливостей виявив кращу адаптованість осіб чоловічої статі і більш молодого віку. Аналіз статусних характеристик показав, що краще адаптовані люди з вищою і незакінченою вищою освітою і з більш високими доходами. Серед соціальних страт краще за всіх адаптованими виявилися підприємці, найгірше - сумісники та пенсіонери. 9. На сьогоднішній день найбільш характерними для перехідного суспільства виявилась низка парних (полярних) стратегій адаптації, що являють собою комбінації взаємозалежних установок щодо суттєво-важливих чинників процесу зрівноваження суб’єкта з середовищем у перехідний період. Зафіксована також низка адаптивно-особистісних комплексів, які інтегрують у собі установки, адаптаційні механізми та особистісні якості суб’єктів суспільного транзитивного періоду. Перспективами дослідження є: 1) продовження психодіагностичного обстеження населення України за тією ж програмою для вивчення динаміки психологічної адаптації впродовж подальших соціально-економічних змін; 2) удосконалення кількісної шкали авторської методики для підвищення її диференційної здатності; 3) застосування щодо результатів досліджень сучасної методології еволюційної психології (D. Buss, R.K. Bolles, L. Cosmides, D.C. Dannett, S. Pinker, R. Shepard, D.P. Schmitt, J. Tooby та ін.) для виявлення зв’язку між стратегіями та механізмами адаптації в умовах перехідного періоду та універсальними законами адаптації людини за мільйони років існування у нашому всесвіті. | 