Анотація до роботи:

Воліков Ю.М. Структура та функції макрозообентосу екотонних систем в умовах комплексного використання водойм (на прикладі придунайських озер). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук із спеціальності 03.00.17 – гідробіологія. – Інститут гідробіології НАН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню структурно-функціональних характеристик угруповань макрозообентосу та видового різноманіття придунайських водойм, з’ясуванню їх ролі в процесах мінералізації та трансформації органічних речовин, оцінці екологічного стану та біопродукційного потенціалу у сучасний період.

З’ясовано, що у порівнянні з 50-ми роками минулого сторіччя більш ніж на половину скоротилися показники видового багатства донних ценозів. Відбулося спрощення структури, в основному за рахунок зменшення представництва реліктових видів понто-каспійського фауністичного комплексу і збільшення частки типово озерних груп донних безхребетних – малощетинкових червів та личинок хірономід. Відбулася заміна домінуючого ценозу Mоnodacna на ценоз Dreissena.

В цілому екосистеми придунайських водойм знаходяться у теперішній час у пригніченому стані і втрачають свою екотонну функцію. Основною причиною зниження числа видів і представленості форм донної фауни придунайських озер-лиманів слід вважати збільшення об’ємів надходження у водойми органічних речовин, різних забруднюючих та токсичних інгредієнтів із площі водозбору. Зниження водообміну з Дунаєм також призводить до порушення на

21

екосистемному рівні структурно-функціональних характеристик, які формуються під впливом водного екотону типу “ріка-озеро-ріка”.

1. В придунайських водоймах виявлено 60 видів і форм безхребетних макрозообентосу. За представленістю домінували личинки хірономід (20 видів і форм), на другому місці – олігохети (13 видів), відмічено також 9 видів молюсків, 5 видів амфіпод, п’явки, личинки волохокрильців, бабок та інші організми.

2. Структура донних ценозів спростилася. Кількість видів-каспійців у макрозообентосі скоротилася до 14. Співвідношення між «каспійськими» і іншими представниками фауни зменшилося у 2–3 рази.

3. Найбільший показник видової різноманітності відмічений в оз. Ялпуг. Однак із 51 виду донних безхребетних, що практично відповідає кількості видів, виявлених у цій водоймі півсторіччя тому (52 види), тільки 14 із 29 зустрінутих раніше, є представниками цього фауністичного комплексу.

4. Відбулася заміна домінуючого ценозу Monodacna на ценоз Dreissena. Середні значення чисельності і біомаси молюсків Dreissena polymorpha, зустрінутих в озерах Ялпуг и Кугурлуй, дорівнювали 1055 екз/м², 231,86 г/м² та 130 екз/м², 37,35 г/м² відповідно.

5. На прикладі оз. Ялпуг, з урахуванням структурних характеристик, виділено три угруповання макрозообентосу – Chironomus plumosus + Tubifex tubifex на чорному мулі, Dreissena polymorpha + Dikerogammarus haemobaphes на сірому мулі і Dreissena polymorpha +

18

Dikerogammarus villosus на замуленому піску. При відносній стабільності інших факторів середовища, визначальним у їхньому формуванні є характер донних відкладів. Виділені ценози є основними фауністичними комплексами з яких складається макрозообентос придунайських водойм.

6. На основі розрахунку потоку енергії крізь виділені угруповання доних безхребетних, встановлено, що угрупованням Dreissena polymorpha + Dikerogammarus haemobaphes на сірих мулах асимілюється: 38,76 кДж/м²доб., Dreissena polymorpha + Dikerogammarus villosus на замуленому піску – 31,77 кДж/м²доб., Chironomus plumosus + Tubifex tubifex на чорному мулі –3,39 кДж/м²доб.

7. Дрейсеною асимілюється до 5% енергії органічної речовини з профільтрованої нею води. Частина, яка залишилася, надходячи у бентосні угруповання у вигляді аглютинатів та фекаліїв, трансформується організмами інших ланцюгів живлення.

8. Дрейсеною в угрупуванні Dreissena polymorpha + Dikerogammarus villosus на замуленому піску протягом доби на 1 м² дна в енергетичному еквіваленті асимілюється 28,9 кДж органічних речовин, 506,1 кДж у вигляді аглютинатів і фекаліїв надходять на інші трофічні рівні. В угрупованні Dreissena polymorpha + Dikerogammarus haemobaphes на сірих мулах, величини цих показників відповідно дорівнюють – 36,3 и 674,1 кДж/м² на добу.

9. Макрозообентос досліджених водойм приймає активну участь у самоочисних процесах. У кожній водоймі продукційні показники на дні водойм нижчі за деструкційні. Найбільш високими продукційно-деструкційними показниками відрізняються угруповання в найкрупніших водоймах – оз. Ялпуг (Р – 4,21 кДж/м²доб., R – 6,34 кДж/м²доб.), оз. Кaтлабух (P – 4,35 кДж/м²доб., R – 5,71 кДж/м²доб.) та оз. Кагул (P – 4,67 кДж/м²доб., R – 5,89 кДж/м²доб.). Величини продукційно-деструкційної активності макрозообентосу нижчі за аналогічні характеристики поруч розташованої ділянки пониззя Дунаю і Сасицького водосховища на 1–2 порядки.

10. Найвищим ступенем забруднення по показнику сапробності характеризуються найменші із водойм – Картал і Саф’ян. На крупних озерах (Ялпуг, Кагул, Катлабух) простежена тенденція збільшення величин показників сапробності від південних до північних ділянок. Показники сапробності найбільшого із досліджених озер – Ялпуг, лежать в межах від – мезо- до полісапробної зони, переважно – мезосапробної зони. Найбільше забруднення зареєстроване у каналі Тараклійської зрошувальної системи і верхів’ях інших водойм, найменше – в місцях надходження дунайської води.

19

11. Для дрейсени (D. polymorpha) водойм півдня України уточнені такі сапробіологічні характеристики: сапробна валентність S_i=2,7, індикаторна вага j_i=2.

12. Екосистеми придунайських водойм на сучасному етапі знаходяться в пригніченому стані і втрачають свою екотонну функцію. Першопричина цьому – перевищення екологічної ємкості екосистем по забруднюючим речовинам, як біологічного (антропогенне евтрофування), так і хіміко-токсикологічного характеру, а також зниження водообміну з р. Дунай внаслідок необгрунтованого з екологічних позицій гідробудівництва.

Публікації автора:

1. Ковальчук А.А., Воликов Ю.Н. Дыхание личинок хирономид при низких температурах и различных концентрациях кислорода в воде // Гидробиол. журн. – 1990. – 26, №1. – С. 57–61.

2. Харченко Т.А., Воликов Ю.Н. Макрозообентос левобережных водоемов нижнего Дуная в условиях их комплексного использования // Гидробиол. журн. – 1997.– 33, №5. – С. 37–45.

3. Ляшенко А.В., Воликов Ю.Н. Сапробиологическая характеритика экологического состояния озера-лимана Ялпуг по организмам макрозобентоса // Гидробиол. журн. – 2001.– 37, №3. – С. 74–81.

4. Воликов Ю.Н. Антропогенные изменения в составе донной фауны «каспийского» комплекса макрозообентоса придунайских водоемов // Наукові записки Тернопільськ. держ. пед. університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія, № 3 (14) Спеціальний випуск. Гідроекологія. – 2001. – С. 33–34.

5. Харченко Т.А., Воликов Ю.М., Зорина-Сахарова К.Є. Дрейсена у водоймах України та використання її біоресурсного потенціалу // Наукові записки Тернопільськ. держ. пед. університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія, № 3 (14) Спеціальний випуск. Гідроекологія. – 2001. – С. 95–97.

6. Харченко Т.А., Ємельянова Л.В., Ляшенко А.В., Овчаренко М.О., Юришинець В.І, Воліков Ю.М. Використання нетрадиційних біоресурсів внутрішніх водойм на основі підвищення їх біорізноманітності методами культивування та інтродукції – Київ: ВІПОЛ, 2000.– 64 с.

7. Воликов Ю.Н. Об экологическом состоянии придунайских водоемов. Міжнародна конференція. “Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища – 2002”. Одеський державний екологічний університет. С. 83-84

8. Харченко Т.А., Ляшенко А.В., Воліков Ю.Н. Макрозообентос та межі екотонів // I з’їзд Гідроекологічного товариства України, Київ, 16-19 листопада, 1993 р. – К.: Гідроекологічне товариство України. – С. 132.

20

9. Ляшенко А.В., Воликов Ю.Н.Сапробиологическая характеристика озера-лимана Ялпуг по макрозообентосу // Другий з’їзд Гідроекологічного товариства України. Київ, 27-31 жовтня 1997 р. Тези доповідей. - Київ 1997, т. 1, с. 75-76.

Подяки. Автор висловлює щиру подяку за наукову підтримку і допомогу в проведені досліджень своєму науковому керівникові д.б.н. Харченку Т.А., своїм колегам, співробітникам відділу санітарної і технічної гідробіології ІГБ НАН України: к.б.н. Ляшенку А.В., к.б.н. Ємельяновій Л.В., к.б.н. Овчаренку М.О. за добрі поради, практичну і моральну підтримку в експедиціях; начальнику Одеського облводгоспу Бузіяну Г.Д. і начальнику Татарбунарської зрошувальної системи Султану А.І., районним та місцевим представникам влади Одеської області за технічну підтримку у виконанні польових робіт.