У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні теоретичних та методологічних засад первинного розподілу валового внутрішнього продукту і формування його структури за доходами як передумови ефективного устрою економіки та справедливості соціального порядку; розкрито вузлові інституційні суперечності, які стримують реалізацію стимулюючої функції доходів в Україні; сформульовано рекомендації для посилення дієвості економічної політики. Основні наукові і практичні результати роботи зводяться до такого. 1. З огляду на значне відставання української економіки від розвинутих країн і низький рівень використання факторів виробництва політика розподілу первинного доходу має бути спрямована на послідовну реалізацію рекомендацій теоретиків неокейнсіанської школи - розширення сукупного попиту на продуктивні факторні послуги. Важливим елементом такої політики є субсидіальна підтримка та захист від непрямого оподаткування прибутку на рівні, достатньому для здійснення чистих інвестицій, що забезпечували б високі темпи економічного зростання та раціональну повну зайнятість. 2. Аналіз міжнародного досвіду дозволяє сформулювати такі критерії відповідності дохідної структури ВВП інтересам економічного зростання і рівноваги з боку факторів виробництва і факторів попиту на перехідний період: 1) доведення частки чистого прибутку та чистого змішаного доходу (шляхом регулювання непрямого податкового навантаження та капіталомісткості виробництва) до 20-25%, валового змішаного доходу - до 25% ВВП; 2) акумулювання не менше ніж 4-5% чистого нагромадження основного капіталу у витратній структурі ВВП на кожний відсоток бажаного економічного зростання. 3. У дисертації доведено, що протягом останнього десятиріччя структура ВВП за доходами формується в основному стихійно і залишається далекою від потреб стимулювання сталого економічного розвитку. Боротьба з інфляційними наслідками радянської субсидіальної системи замість усунення їх причини - незбалансованості інвестицій та зайнятості - звелася до монетарних обмежень. Не подолано і властиву соціалістичній економіці підміну прагнення до прибутку прагненням до субсидій, які набувають неявної форми політичної ренти - неплатежів, персоніфікованих податкових пільг. Недостатня інституційна спроможність держави до ефективного розподілу власності та утвердження конкурентних відносин породжує незацікавленість у повному та легальному використанні факторів виробництва, призводить до довгочасного скорочення доходів від праці та капіталу. Загальнодержавні фінансові проблеми розв`язуються зі значним податковим тиском на факторні доходи, причому унаслідок домінування в економіці сировинного, імпортозалежного та капіталомісткого експорту цей тиск, як і цінове навантаження, і тягар прихованого безробіття, лягає на галузі з виробництва кінцевого продукту для потреб внутрішнього ринку, з позбавленням їх інвестиційних ресурсів і можливостей залучення незайнятої робочої сили. У підсумку частки прибутку та змішаного доходу виявляються удвічі нижчими від визначених критеріїв, чисте нагромадження основного капіталу - практично нульовим. 4. З метою розширення інвестиційного потенціалу прибутку пропонуються такі напрями реформування податкової системи: 1) вирівнювання податкового навантаження на імпорт та додану вартість вітчизняних виробників; 2) перекладення через податки на імпорт втрат непрямих податків на експорті; 3) уніфікація галузевих рівнів непрямого оподаткування; 4) поступове перенесення тягаря непрямого оподаткування на доходи і майно фізичних осіб; 5) трансформація податкових пільг у явні та прямі субсидії. 5. Принципом податкової реформи має стати недопустимість податкового вилучення амортизаційних відрахувань, переорієнтація податкових пільг за інвестиційною ознакою. Для цього потрібно якнайшвидше розробити норми споживання основного капіталу і наблизити до них норми амортизаційних відрахувань, використовувані при оподаткуванні прибутку підприємств. Це дасть змогу підвищити і точність визначення національної потреби у чистих інвестиціях та джерел їх покриття. 6. Упорядкування податкових відносин сприятиме відновленню бюджетних ресурсів субсидій як гнучкого інструменту державного впливу на ефективність структурних зрушень в економіці. Гострота проблеми безробіття потребує використання субсидій насамперед на некапіталомісткі проекти розвитку самозайнятості та мікропідприємництва. 7. Передумовою подолання диспропорцій розподілу є повне включення процесу реалізації ВВП у сферу конкурентних грошових відносин з неінфляційною ремонетизацією економіки. З цією метою мають бути вжиті заходи, спрямовані на системне розв`язання платіжної кризи, упорядкування цін на продукцію природних і штучних монополій. Для контролю за ефективністю структурної, конкурентної та антимонопольної політики пропонується доповнювати щорічні державні програми економічного і соціального розвитку оцінкою зрушень у рівні і розподілі прихованих субсидій згідно із запропонованою у дисертації їх класифікацією. 8. Інтереси встановлення цінових паритетів, які б відображали пропорції міжнародного поділу праці, зумовлюють необхідність поступового зближення рівнів національних цін на проміжні, споживчі та капітальні товари і послуги, що сприяло б усуненню підстав для конкуренції купівельної спроможності доходів у сферах їх утворення та використання. Тому вкрай важливо розширити участь України в міжнародних програмах зіставлень ВВП за паритетом купівельної спроможності і покласти результати цих програм в основу стратегії структурної перебудови економіки. 9. Дослідження показало, що держава повинна здійснити рішучі кроки зі зниження ризиків інвестування грошових активів населення, що відкриє шлях до зменшення відсоткових ставок за кредитами і наближення їх до норми прибутку, скорочення розриву між обмінним курсом і паритетом купівельної спроможності гривні, створення умов для прискорення імпорту передових технологій. | 