Анотація до роботи:

Микітчак Т.І. Структурна організація й збереження зоомікроценозів водних екосистем Чорногори (Українські Карпати). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 – екологія. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню структурної організації угруповань Cladocera й Copepoda водойм масиву Чорногора (Українські Карпати) з урахуванням їх біотопічних особливостей, гідрохімічного режиму та антропогенного навантаження. Досліджено видовий склад, статеву, вікову, розмірну та вагову структури їхніх популяцій, а також розподіл чисельності й зональну та вертикальну стратифікацію, біотопічний розподіл, міжвидові зв’язки. Охарактеризовано циклічну динаміку популяційних показників масових і звичайних видів. Виділено фітофільний, літоральний, пелагічний та астатичний екологічні комплекси видів ракоподібних високогірних лентичних гідроценозів. Класифіковано водойми за зоомікроценозами та антропогенним навантаженням. Обгрунтовано засади збереження гідробіогеоценозів Чорногори. Вказана роль біотопічної гетерогенності як позитивного чинника формування гідробіорізноманіття.

1. Відзначено липневий (до 24,4 тис.екз./м³) і вереснево-жовтневий (до 78,4 тис.екз./м³) максимуми чисельності для найбільш масового виду водойм Чорногори Chydorus sphaericus. У червні для виду характерне переважання великорозмірних особин (0,36–0,44 мм) і висока середня популяційна плодовитість Е_р (до 0,6 яй./самка), у липні-серпні – 0,24–0,32 мм і 0,04–0,23 яй./самка, відповідно. У вересні-жовтні в угрупованні переважають дрібнорозмірні репродуктивні особини, високими є значення Е_р (до 0,8 яй./самка) за рахунок ефіпіальних самок, що є пристосуванням популяцій цього виду до виживання у зимовий період. Для Chydorus sphaericus відзначено позитивну кореляцію між довжиною тіла особин домінантної розмірної групи і температурою води (r=0,404; р=0,94) та негативну кореляцію між чисельністю та середньою популяційною плодовитістю (r=-0,300; р=0,93).

2. За біотопічним розподілом і траплянням у різних типах водойм виділено 4 комплекси видів нижчих раків: фітофільний, літоральний, пелагічний та астатичний. Відзначено сталий розподіл вікових стадій у різних зонах водойми для Daphnia longispina: ювенільні особини віддають перевагу літоралі, преадультні – в деякій мірі літоралі й пелагіалі, де переважають у поверхневих шарах води, адультні особини, особливо яйценосні самки, тримаються вдень на глибині. Три види дафніїд (Daphnia longispina, Daphnia obtusa і Ceriodaphnia quadrangula) трапляються у різних типах водойм, що може свідчити про певну конкуренцію між ними.

3. У гідробіогеоценозах Чорногори нами відзначено 23 види нижчих раків: 10 видів Cladocera i 13 видів Copepoda; що становить 37 % рачкової фауни Українських Карпат Один вид гіллястовусих і вісім видів веслоногих раків для цього району виявлено вперше.

4. Найбільш поширеними й чисельними видами в гідробіогеоценозах Чорногори є Chydorus sphaericus (частота трапляння – 64 %; максимальна чисельність – 403,5 тис.екз./м³), Daphnia longispina (32 %; 10,1 тис.екз./м³), Acanthocyclops vernalis (32 %; 409 тис.екз./м³) і Eudiaptomus vulgaris (30 %; 108,5 тис.екз./м³). Chydorus sphaericus і Acanthocyclops vernalis поширені у всіх типах водойм і на різних гіпсометричних рівнях. Круглорічно у водоймах трапляється Eucyclops serrulatus.

5. Для Чорногори типовими є гідробіогеоценози, структуризовані на літораль з угрупованнями осоки, літораль з кам’янистим дном, мілководну пелагіаль та осоково-сфагнову сплавину. Найбільш біотопічно гетерогенною водоймою Чорногори є озеро Несамовите. Вода озер й озерець маломінералізована, з високим вмістом кисню (7–10 мгО₂/дм³), переважають гідрокарбонатно-кальцієві водойми. Показники рН коливаються в межах 5,3–8. Відзначено збільшення кислотності води у порівнянні з 1961 і 1977 роками від 6,2 і 6,1 до 5,3.

6. Основними чинниками, що впливають на структуру зоомікроценозів водойм Чорногори, є коливання рівня води, температурний режим водного середовища, тривалість кригостану, вітрове перемішування, наявність в акваторії заростей макрофітів, внесення алохтонного органічного матеріалу.

7. Виділено чотири типи водойм за видовими комплексами рачкової фауни: водойми без виражених видових комплексів; водойми з фітофільним, літоральним та пелагічним комплексами; водойми з літоральним та пелагічним комплексами; та водойми з астатичним комплексом. Переважна більшість озер й озерець Чорногори відносяться до другого типу.

8. Велика площа й глибина водойм разом з гетерогенністю її біотопів є позитивними чинниками формування видової різноманітності гідробіогеоценозів Українських Карпат. Найвище видове різноманіття нижчих ракоподібних спостерігається в найбільш біотопічно гетерогенних водоймах (оз. Синевир – 24 види, оз. Журавлине – 15 видів, оз. Гропа – 13 видів, оз. Несамовите – 11 видів).

9. За силою та тривалістю дії антропогенних чинників виділено 4 ступені їх навантаження на гідробіогеоценози: значне, істотне, помірне і незначне. Значне навантаження притаманне озерам Несамовите та Бребенескул, на територіях водозбору й акваторіях яких потрібно створити мікрорезервати для збереження видового та ценотичного різноманіття гідроекосистем Чорногори.

Публікації автора:

1. Іванець О.Р., Микітчак Т.І. Зоопланктоценози заплавних водойм басейну р. Дністер // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. – 2002. – Вип. 31. – С. 134–139.

Здобувач особисто зібрав й опрацював фактичний матеріал щодо угруповань планктону, брав участь у проведенні аналітичних робіт, інтерпретації отриманих результатів і формулюванні висновків. Загальний внесок здобувача в роботу становить 60 %.

2. Микітчак Т.І. Динаміка зоопланктону водойм Чорногори // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. – 2004. – Вип. 35. – С. 159–164.

_{3. Микітчак Т.І. Морфологічна, розмірно-вікова та вагова характеристики популяції Daphnia (Daphnia) longispina O.F. Muller оз. Журавлине (Сколівські Бескиди) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер біол. – 2004. – Вип. 37. – С. 149–158.}

4. Іванець О.Р., Лєснік В.В., Микітчак Т.І. Гідробіологічна характеристика штучних водойм басейну р. Стрий // Темат. збірник конф. "Наукові основи збереження біотичної різноманітності." – Львів. – 2001. – Вип. 3. – С. 92–97.

Здобувачем особисто був відібраний фактичний матеріал щодо зоопланктону даних водойм, та проведено його інтерпретацію. Загальний внесок здобувача в роботу становить 50 %.

5. Іванець О.Р., Микітчак Т.І. Динаміка зоопланктону в системі моніторингу гідробіоценозів // Мат. міжн. наук.-практ. конф. ім. Л. Пастера “Динаміка наукових досліджень”. – Дніпропетровськ. – 2002. – Т. 17. – С. 16–17.

Здобувачем самостійно проведений збір основного матеріалу та проведена інтерпретація отриманих результатів. Загальний внесок дисертанта у роботу становить 50 %.

6. Микітчак Т.І. Веслоногі раки озер Бребенескул, Несамовите, Марічейка (Чорногора, Українські Карпати) // Мат. науч. конф. "Биоразнообразие. Экология. Эволюция. Адаптация." – Одесса. – 2003. – С. 97.

7. Микітчак Т.І. Фауна гіллястовусих раків (Cladocera) деяких водойм Чорногірського хребта (Українські Карпати) // Мат. всеукр. наук.-практ. конф. "Гідробіологія, іхтіологія та радіоекологія." – Дніпропетр. – 2003. – С. 17–19.

8. Микітчак Т.І., Іванець О.Р. Різноманітність фауни зоопланктону водойм хребта Чорногора // Темат. зб. конф. "Наукові основи збереження біотичної різноманітності." – Львів. – 2003. – Вип. 5. – С. 238–240.

Здобувач особисто зібрав матеріал по зоопланктону водойм Чорногори, інтерпретував отримані результати та брав участь у формулюванні висновків. Загальний внесок здобувача у роботу становить 60 %.

9. Микітчак Т.І. Фауна рачкового зоопланктону озер Чорногори (Українські Карпати) // Мат. всеукр. наук.-практ. конф. "Сучасні проблеми зоологічної науки. Наукові читання, присвячені 170 річчю заснування каф. зоології та 100-річчю з дня народження проф. О.Б. Кістяківського". – Київ. – 2004. – С. 119–122.