Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


48. Денискіна Ганна Олександрівна. Структурні і комунікативні параметри жанру вільного інтерв'ю (на матеріалі телепередач 2000-2004 років): дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Денискіна Г.О. Структурні і комунікативні параметри жанру вільного інтерв’ю (на матеріалі телепередач 2000-2004рр.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню структурних і комунікативних параметрів жанру вільного телеінтерв’ю на матеріалі передач, що вийшли у прямий ефір в період з 2000 по 2004 рр.

У роботі з’ясовано системні властивості діалогічного телевізійного мовлення з позицій лінгвістики тексту й аналізу дискурсу. Телевізійне діалогічне мовлення кваліфікується як дистанційне, ідеологічно зв’язане, реалізоване у специфічних студійних умовах, спрямоване на розосередженого кількісно невизначеного адресата і застосовуване ЗМІ з метою впливу на думки і вчинки масової аудиторії. Виявлено роль і специфіку діалогу в структурі телевізійного дискурсу. Визначено місце вільного інтерв’ю серед діалогічних жанрів телевізійного дискурсу. Описано структурні параметри жанрово-композиційної системи вільного інтерв’ю та розкрито роль позамовних чинників у функціонуванні досліджуваного різновиду телевізійного дискурсу. На основі аналізу фактичного матеріалу встановлено основні типи реплік та проаналізовано особливості їх мовного вираження. Виявлено і описано параметри комунікативної взаємодії учасників комунікації в інформаційному, проблемному та портретному різновидах жанру вільного інтерв’ю. Досліджено особливості статусно-рольових відношень між комунікантами в жанрі вільного телеінтерв’ю та мовні засоби їх вираження.

Телевізійний дискурс – це процес комунікації реалізований засобами телебачення із урахуванням інтра- та екстралінгвістичних чинників. Під діалогічним дискурсом як особливою складовою системи телевізійного дискурсу розуміється мовленнєва взаємодія двох учасників комунікації за допомогою вербальних та інших знакових комплексів в офіційній ситуації спілкування в умовах, змодельованих телебаченням. Телевізійний діалог за ступенем підготовленості поділяється на підготовлений, напівпідготовлений і побутовий. Абсолютно непідготовленого телевізійного діалогу бути не може, бо ситуація завжди буде змодельована телебаченням. ВІ є напівпідготовленим різновидом телевізійного діалогу, оскільки існує попередня домовленість між співрозмовниками щодо теми і основного кола питань. Зміст телевізійного діалогу формується шляхом інтеграції мовних та позамовних чинників. Позамовне середовище стосовно системи телевізійного дискурсу визначається як сукупність взаємодіючих складових інтра- та екстралінгвістичного контекстів, як переплетення психологічних, фізіологічних, соціальних, культурних, когнітивних та інших факторів, які постійно змінюються і зумовлюють мовленнєву діяльність комунікантів. Спостереження щодо ролі вербальних і невербальних засобів у жанрі ВІ дозволяє виділити такі аспекти їхньої взаємодії як дублювання, заміщення, акцентування, регулювання і суперечність.

Специфіка телевізійного інтерв’ю як жанру виявляється в тому, що факт, подія та їхнє суспільне значення висвітлюються через повідомлення, думки та судження співрозмовника, який є спеціалістом у відповідній галузі і володіє актуальною інформацією. Різноманітність видових форм телевізійного інтерв’ю пояснюється специфічними вимогами досліджуваного типу дискурсу, наслідком яких є моделювання телебаченням відповідної намірам комунікативної ситуації. У виділюваних інформаційному, портретному та проблемному різновидах ВІ факти підпорядковуються логіці розкриття теми, яка виявляється у принципі монтування підготовлених і виникненні спонтанних питань, у способі внутрішнього розвитку думки та у динаміці самого процесу спілкування.

Внутрішня єдність ВІ ґрунтується на динамічній взаємодії його складових компонентів. Виділяються, зокрема, такі різновиди зачинів: проспективно і ретроспективно спрямовані, констатувальні, оцінні і безоцінні. Структурне компонування основної частини ВІ підпорядковане завданню ефективного й адекватного інформування і представлене ланцюговою, блоковою та ланцюгово-блоковою топікальними конструкціями. Заключна частина у жанрі ВІ представлена такими типами висновків: елегантний фінал (характерний для портретного і проблемного різновидів ВІ), апелювальний різновид доцільного висновку (переважає у проблемному різновиді ВІ), підсумковий доцільний висновок (властивий переважно інформаційному різновиду ВІ). Будь-яка модель заключної частини формує впливову спрямованість структурної організації ВІ і має на меті підведення композиційного підсумку телевізійного діалогу. Структурні параметри внутрішньої композиції ВІ забезпечують адекватну передачу інформації та її оптимальне сприйняття У складі ВІ виділяються стимулювальні, реагувальні й реагувально-стимулювальні групи реплік. Розмежування зазначених різновидів реплік спирається на функціональні особливості ВІ як колективного інформаційного мовленнєвого утворення. Репліка-стимул має на меті привернути увагу партнера по комунікації, спонукати його одночасно і до сприйняття інформації, і до мовленнєвої дії у відповідь. Одна стимулювальна репліка може вміщувати такі різновиди як питання, повідомлення та спонукання або виявлятися у якомусь одному, репліка-реакція може містити лише згоду і коментування чи відмову і коментування або виявлятись у якомусь одному різновиді. Реагувально-стимулювальні репліки поєднують у собі реакцію та стимул, тобто свідчать про можливість переходу ініціативи від одного учасника діалогу до іншого і є специфічною особливістю жанру ВІ.

Лексичні і фразеологічне наповнення репліки-стимулу надзвичайно різнорідне. Найбільший прошарок становить нейтральна і розмовна лексика, однак фіксуються випадки вживання інтерв’юером стилістично зниженої лексики, запозиченої, здебільшого, з молодіжного сленгу. Фіксується залучення до ініціювальної репліки значної кількості фразеологічних одиниць з метою збільшення емоційного впливу на співрозмовника і телеглядача. Мовлення інтерв’юера у жанрі ВІ тяжіє до афористичності, про що свідчить значна кількість влучних і несподіваних суджень. Лексико-фразеологічні засоби, вживані інтерв’юером у стимулювальній репліці, покликані надати телевізійному діалогу невимушеності, природності, інтимізувати мовлення, підвищивши у такий спосіб його впливовість. Репліка відповідь-згода покликана підтверджувати істинність інформації, представленої в ініціювальній репліці. Найчастотнішими різновидами прагматичних значень згоди, вживаних у жанрі ВІ, є: підтвердження, дозвіл, згода з думкою, згода виконати прохання. Цей різновид реагувальної репліки є найбільш бажаним комунікативним результатом діалогічної взаємодії. Репліка відповідь-незгода у жанрі ВІ репрезентована наступними різновидами прагматичних значень: заперечення, власне незгода і відмова. Комунікативною метою цієї репліки є регулювання ходу інтерв’ю і виявлення розбіжностей у поглядах його учасників. Реагувальна репліка-коментування у випадках самостійної реалізації залежно від функції поділяється на репліки, які передають оцінку мовцем ініціювальної репліки, корегують надану інформацію, розвивають пропоновану тему, і репліки, що змінюють тему.

Лексичне наповнення репліки-реакції у ВІ залежить від теми, тому переважають номінації, закріплені за відповідними сферами суспільного життя. У мовленні діячів науки і освіти переважають історизми, раективована лексика. Мовлення респондентів усіх груп насичене лексичними новотворами. Найбільший за чисельністю пласт зниженої (жаргонної та просторічної) лексики фіксується у мовленні діячів культури та мистецтва, а також державних, політичних і громадських діячів. Не зафіксовано жаргонної лексики у мовленні діячів науки і освіти. Безпосередній характер комунікації у прямому ефірі зумовлює наповнення репліки-реакції фразеологічними одиницями, афористичними висловами, фіксуються також поодинокі випадки вживання книжних (урочисто-піднесених) і просторічних фразем, а також трансформованих фразеологізмів і літературних цитат. Реагувально-стимулювальні репліки (такі, що містять одночасно реакцію на попереднє висловлення та ініціюють наступну репліку партнера по комунікації) є саме тим різновидом реплік, який відрізняє жанр вільного інтерв’ю від стандартизованого. Наявність цього різновиду сигналізує про можливість зміни комунікативних ролей в процесі спілкування.

Кількісні показники застосування інтерв’юером відповідних стратегій і тактик у різновидах жанру ВІ свідчать про перевагу вживання тактики прямого запиту інформації у інформаційному різновиді ВІ, а тактики непрямого запиту інформації – у портретному. З-поміж тактик стратегії топікального контролю найбільша кількість уживань тактики підтримки і розвитку теми відзначається у портретному різновиді ВІ, тактика зміни теми переважає у проблемному, а тактика наполягання на відновленні теми - в інформаційному різновиді ВІ. Кількісну перевагу застосування відповідних тактик стратегії корекції одержаної інформації фіксуємо в інформаційному різновиді ВІ, де найпопулярнішою виявилась тактика уточнення інформації. Серед тактик стратегії позитивної самопрезентації в портретному різновиді ВІ переважають тактики провокування і натякання, меншою мірою представлені тактики іронізування, посилання та маскування, і лише один раз інтерв’юер вдається до тактики запобігання. У проблемному різновиді інтерв’юер надає перевагу тактикам провокування та іронізування, а показник застосування тактики натякання найнижчий, порівняно з іншими різновидами ВІ. І, навпаки, найвища кількість застосувань тактики натякання – в інформаційному різновиді, друге місце займає тактика провокування, третє – іронізування, четверте – маскування, а тактика запобігання взагалі не представлена.

Респонденти у жанрі ВІ надають перевагу таким тактикам стратегії інформування: в інформаційному різновиді – неконфліктній тактиці повної відповіді на запит і конфліктним тактикам ухиляння від відповіді та посилання на власну некомпетентність; у проблемному різновиді – неконфліктній тактиці неповної відповіді на запит і конфліктним тактиками ухиляння від відповіді та ігнорування запиту; у портретному різновиді – неконфліктній тактиці повної відповіді та конфліктній тактиці зустрічного питання. Особливості мовної поведінки респондента в діалозі визначають такі тактики стратегії топікального контролю: в інформаційному різновиді – неконфліктна тактика підтримки і розвитку теми та конфліктна тактика зміни теми; у портретному – неконфліктна тактика підтримки і розвитку теми; у проблемному різновиді фіксується середній показник частотності застосування респондентом тактик цієї стратегії. Маючи на меті справити позитивне враження на глядача і співрозмовника, респондент надає перевагу таким тактикам стратегії позитивної самопрезентації: в інформаційному різновиді – неконфліктній тактиці натякання і майже не вдається до конфліктних тактик; у проблемному різновиді – навпаки, респондент практично не застосовує неконфліктні тактики, натомість вдається до конфліктних тактик випередження можливого питання і перехоплення ініціативи у веденні діалогу; у портретному різновиді – неконфліктній тактиці іронізування і конфліктній тактиці випередження можливого питання. Комуніканти у жанрі ВІ намагаються у яскравій, виразній формі розповісти про відомі їм факти, використовуючи мовні ресурси різних рівнів, а також стилістичні одиниці (тропи, фігури). Всі ці засоби передають ставлення мовців до наданої інформації, виявляють індивідуальні риси автора повідомлення, його образне осмислення тієї або іншої події. Лексичну основу будь-якого різновиду телевізійного діалогічного дискурсу складають слова, що мають нейтральне стилістичне забарвлення, але загальна тенденція до збільшення частотності вживання стилістично зниженої лексики, а також суржику, є сигналом про потребу посиленої уваги і контролю комунікантами власного мовлення.

Публікації автора:

1. Денискіна Г.О. До питання про мовні жанри телеінтерв’ю // Наука і сучасність.: Зб. наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2001. – Т.XXVI.– С.203-209.

2. Денискіна Г.О. Екстралінгвістичні та інтралінгвістичні чинники в спонтанних діалогічних текстах телевізійного дискурсу // Система і структура східнослов’янських мов: До 70-річчя з дня народження М.М. Пилинського: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: ТОВ “Вид-во “Знання України”, 2002. – С.251-257.

3. Денискіна Г.О. Телевізійне мовлення в світлі лінгвістики тексту і аналізу дискурсу // Культура народов Причерноморья. – Симферополь. – 2002. – №31. – С.180-187.

4. Денискіна Г.О. Стилістично знижена лексика у мовленні учасників телеінтерв’ю (на матеріалі передач 2000-2001рр.) // Система і структура східнослов’янських мов: Сучасні тенденції розвитку слов’янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І. Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: ТОВ “Вид-во “Знання України”, 2003. – С.147-153.

5. Денискіна Г.О. Композиційні особливості вільного телеінтерв’ю (на матеріалі передач 2000-2003рр.) // Укр. мова і літ. в школі. – №5. – 2004. – С.62-65.

6. Денискіна Г.О. Реактивні та реактивно-стимулюючі репліки у структурі ВІ (на матеріалі телепередач 2000-2004рр.) // Українська мова. – №1. – 2004.– С.68-90.

7. Денискіна Г.О. Стратегія позитивної самопрезентації інтерв’юера в жанрі вільного телеінтерв’ю (на матеріалі передач 2000-2004рр.) // Вісник Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна: Сер.: Філологія. – Вип. 42 (№632) – Х., 2004. – С.432-435.

8. Денискіна Г.О. Стратегії респондента, реалізовані у жанрі вільного телеінтерв’ю (на матеріалі передач 2000-2004рр.) // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності професора М.Я. Брицина: Зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2004. – С.292-299.