Анотація до роботи:

Варшавська А.М. Структурні зміни слизової оболонки шлунка в ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС різного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.03.09. – гістологія, цитологія, ембріологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена вивченню ролі шкідливих чинників Чорнобильської аварії та вікового в патоморфозі хронічного хелікобактерного гастриту в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, що зазнали дії малих доз опромінення (10-24 сГр).

В роботі продемонстровано за допомогою структурного, ультраструктурного, гістохімічного та морфометричного аналізу біоптатів СОШ, що розвиток патологічного процесу при хронічному хелікобактерному гастриті значною мірою залежить від того, у якому віці організм зазнав дії «чорнобильських чинників». Виявлено, що структурні перебудови в учасників ліквідації наслідків аварії різного віку, хворих на хронічний хелікобактерний гастрит, не ідентичні в різних вікових групах УЛНА, а також в коректних нозологічних вікових групах порівняння. Обговорюється прогностичне значення виявлених порушень регенерації (взаємовідношень проліферації, диференціації, елімінації) щодо канцерогенезу.

Статистично виявлено слабкий непрямий кореляційний зв’язок між віком УЛНА та ступенем інфільтрації мононуклеарами власної пластинки СОШ антрального відділу та активністю хронічного запалення при ХХГ в тому ж відділі; такий же кореляційний звязок є між віком УЛНА та ступенем активності ХХГ у фундальному відділі, і між віком УЛНА та ступенем атрофії в обох відділах шлунка. Аналогічний кореляційний зв’язок встановлено між віком УЛНА та ступенем обсіменіння СОШ антрального відділу.

1. Іонізуюче опромінення і інші негативні чинники аварії на ЧАЕС впливають на організацію всіх структурних компонентів слизової оболонки шлунка при хронічному хелікобактерному гастриті в УЛНА різного віку.

2. Структурні особливості хронічного хелікобактерного гастриту в УЛНА на ЧАЕС у віці 30-39 років полягають в більш вираженому ступені інфікування Helicobacter pylori, у більшій активності запального процесу і послабленні зв'язків епітеліоцитів з базальною мембраною слизової оболонки шлунка. Атрофічні процеси більш розповсюджені, для них характерно зменшення загальної товщини слизової оболонки шлунка, товщини зони залоз і об’ємної частки тканини залоз на фоні виражених змін місцевої імунної системи.

3. У віці 40-49 років структурні зміни у СОШ при хронічному хелікобактерному гастриті в УЛНА на ЧАЕС більш виражені в порівнянні з ГП: відмічався більш високий ступінь обсіменіння СОШ Helicobacter pylori і вища активність запального процесу, послаблення зв'язків епітеліоцитів з базальною мембраною. Виявлялася більша напруженість всіх ланок місцевої імунної системи. Реєструвався більш високий відсоток плазмоцитів у складі запального інфільтрату, з'являлися еозинофіли, почастішали випадки виявлення у СОШ лімфоїдних фолікулів. Атрофія характеризувалася більшою вираженістю і розповсюдженістю.

   4. Структурні зміни СОШ в УЛНА на ЧАЕС у віці 50-59 років характеризувалися не тільки більшою вираженістю і розповсюдженістю, ніж в ГП, але й більшим ступенем обсіменіння Helicobacter pylori СОШ фундального відділу. Відмічалася висока проліферативна активність у генеративних зонах епітелію, що проявлялася у підвищенні кількості мітозів і міжепітеліальних лімфоцитів. Виражена активність хронічного гастриту в антральному відділі шлунка (що корелює з проліферативною активністю) свідчить про зростання ризику виникнення новоутворень. Означені зміни виявлялися на тлі більшої напруженості місцевої імунної системи (плазматизація інфільтрату, еозинофілія, збільшення кількості лімфоїдних фолікулів). Атрофія в цьому віці була більш вираженою і поєднувалася з більшою вираженістю судинних пошкоджень.

      5. В УЛНА на ЧАЕС у віці 60-69 років істотно рідше виявлялося обсіменіння СОШ Helicobacter pylori, що пов’язано з поглибленням атрофічних процесів. Структурні відмінності від групи порівняння в цьому віці мінімальні, хоча й полягають у більшій напруженості місцевої імунної системи, активності запального процесу у СОШ антрального відділу. Атрофічні процеси виражені, максимально проявляються значним зменшенням товщини СОШ і товщини зони залоз.

         6. Патологічний стан СОШ при ХХГ, що модифікувалися іонізуючим опроміненням та іншими негативними чинниками чорнобильської аварії в УЛНА 30-70 років спричиняється раннім порушенням місцевого імунітету, збільшенням кількості випадків і розповсюдженості склерозу власної пластинки, послабленням міжклітинних контактів (до 50 років); атрофією (в основному, у фундальному відділі). Виражена активність хронічного гастриту в антральному відділі шлунка (після 50 років) на фоні порушення співвідношення рівнів проліферації і диференціації, а також екструзії збільшує ризик виникнення новоутворень.

            7. До особливостей структурних змін СОШ при ХХГ у осіб, що не зазнали безпосереднього впливу “чорнобильських чинників” у віці 30-70 років слід віднести більш пізнє порушення місцевого імунітету, збільшення випадків розростання м’язових волокон у власній пластинці і частоту кишкової метаплазії, підвищення вираженості запалення у фундальному відділі до 60-ти років, зниження активності запалення в антральному відділі до 50-ти років.

               8. Виявлено слабкий кореляційний зв’язок між віком УЛНА та ступенем інфільтрації мононуклеарами власної пластинки СОШ антрального відділу, між віком УЛНА та активністю хронічного запалення при ХХГ в антральному і фундальному відділах шлунка, а також між віком УЛНА та ступенями атрофії в них при ХХГ. Такий же зв’язок є між віком УЛНА та ступенем обсіменіння СОШ антрального відділу шлунка.

                  9. Отримані дані важливі для більш глибокого пізнання механізмів впливу різних (радіаційних і нерадіаційних) чинників, що формують структурний патоморфоз хронічного запального процесу в СОШ УЛНА на ЧАЕС і для вдосконалення методів діагностики. Розроблений алгоритм морфометричного дослідження біоптатів СОШ в УЛНА на ЧАЕС різного віку і нами вдосконалений метод визначення активності ХХГ за незначною кількістю біопсійного матеріалу становлять як науково-теоретичний інтерес, так і мають практичне значення.