У дисертації, що є завершеною науковою працею, поставлена і вирішена актуальна наукова задача, що полягає у розробці теоретичних основ обґрунтування структурних зрушень зайнятості в трансформаційній економіці. Результати дослідження дають можливість зробити ряд висновків теоретичного і науково-практичного характеру, а саме: 1. На основі вивчення багатьох вітчизняних і закордонних джерел наукової інформації здійснено аналіз зайнятості як макроекономічної категорії. Доведено, що зайнятість населення і її структурні зрушення обумовлюються дією різних взаємозалежних факторів: економічних, соціальних, демографічних, правових, національних, технічних, інституціональних. 2. Процес ринкової трансформації економіки постсоціалістичних країн виявився надзвичайно складним, суперечливим і супроводжувався не тільки позитивними, але й негативними тенденціями в сфері зайнятості. Політика повної зайнятості, яку було проголошено і гарантовано державою в командно-адміністративній економіці, змінюється дією ринку праці, елементом якого є безробіття. Перехідний стан зайнятості в трансформаційній економіці характеризується наступними особливостями: - порушенням взаємозв'язку і співвідношення між її основними функціями: залученням працездатного населення в господарську діяльність; відтворенням робочої сили працюючих; станом професіоналізації та соціалізації суб'єктів трудових відносин; - формуванням нової трудової ідеології; - поширенням кола соціальних ризиків. 3. Ринкові перетворення істотно впливають на зміни як якісного, так і кількісного складу зайнятого населення за різними ознаками: за статтю, віком, рівнем освіти, трудововим статусом, за формами власності та за галузями. Формування різноманітних форм власності веде до змін зайнятого населення за трудовим статусом. Новим структурним показником є співвідношення між найманими робітниками, роботодавцями і самозайнятими. Істотну реструктуризацію зазнає галузева зайнятість, яка відображає абсолютне та відносне скорочення робітників у промисловості і будівництві, науці і науковому обслуговуванні, зростання питомої ваги зайнятих у таких галузях, як торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне господарство, збут, заготівлі, соціальне забезпечення, кредитування, страхування, фінанси та ін. 4. Ринок праці в трансформаційній економіці поступово залучає до орбіти соціально-трудових відносин маси людей і інститутів, і відображає зміни в зайнятості (галузеві, демографічні, регіональні та ін.). Виникли і запрацювали механізми підстроювання як з боку попиту, так і з боку пропозиції праці. Серед основних чинників впливу на попит варто виділити наступні: економічний цикл, структурну кризу, обсяг сукупного суспільного попиту, рівень капіталовкладень у фонди виробничого призначення, співвідношення між нагромадженням і споживанням у структурі національного доходу, ступінь розвиненості ринку праці. 5. Одним з факторів впливу на зміну структури зайнятості є поширення самозайнятості, або індивідуальної трудової діяльності. Причинами розвитку самозайнятості є загальна економічна криза, зростання безробіття, низький рівень оплати праці на більшості підприємств, можливості для підприємницької діяльності, що розширюються та ін. 6. Формування пропозиції праці в трансформаційній економіці знаходиться під впливом ряду факторів і тенденцій поточного середньо- і довгострокового характеру. Серед них варто виділити скорочення загальної чисельності населення, інтенсивність зовнішньої міграції, тенденцію до постаріння населення (кагортний ефект), зниження якісних характеристик трудового потенціалу, зниження трудової активності окремих категорій населення (жінок, сільського населення). Факторами пропозиції праці є також поширення гнучкої зайнятості і вторинної зайнятості, рівень і форми оплати праці. 7. Важливою складовою ефективної зайнятості є її інституціональний простір, що являє собою сукупність цінностей, установок, норм і правил, що визначають взаємодію суб'єктів соціально-трудових відносин по використанню трудового і підприємницького потенціалу суспільства. У перехідній економіці інституціональний простір характеризується нестабільністю і незавершеністю. Формальні правила гри для більшої частини суб'єктів ринку праці ще не затребувані і тому є нелегітимними. 8. Структурні зрушення в економіці України відбувалися досить стихійно, при відсутності єдиної стратегії структурної перебудови. Існуючі на початку ринкової трансформації деформації (надмірна питома вага зайнятого населення в промисловості і сільському господарстві) супроводжувалися значними спонтанними зрушеннями в галузевій і регіональній структурах економіки. Це поглибило деформації в структурі промисловості (більш швидкий розвиток її низькотехнологічних, за винятком машинобудування, галузей з використанням старих технологій), що робить економіку малопристосованою до ефективної інтеграції у світове господарство. Усунення цих деформацій повинно стати одним з найголовніших пріоритетів економічної політики в умовах інтеграції в європейський і світовий простір. 9. Позитивні структурні зміни в зайнятості населення України залежать як від заходів власне в сфері макроекономічної структурної політики, так і від системності дій у різних сферах економічної політики і спрямованості державних і ринкових інститутів на генерацію і розповсюдження інновацій, формування визначального фактора сучасної конкурентоспроможності - людського капіталу. |
