Анотація до роботи:

Набока Л.В. Структурно-функціональне забезпечення реалізації державно-управлінських відносин на територіальному рівні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене обґрунтуванню теоретичних та науково-методичних засад удосконалення структурно-функціонального забезпечення реалізації державно-управлінських відносин на територіальному рівні. Проаналізовано роль і значення державно-управлінських відносин у впорядкуванні розвитку суспільства, виокремлено їх додаткові властивості, доповнено класифікацію видів і форм реалізації. Визначено суттєві ознаки поняття “організаційне забезпечення реалізації державно-управлінських відносин”. Сформовано концептуальний підхід до впорядкування структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади, який базується на раціоналізації технології реалізації державно-управлінських відносин, удосконаленні форм здійснення зворотного зв’язку; оновленні змісту нормативно-правових актів, що регламентують діяльність. Уточнено періодизацію етапів розвитку системи місцевих органів виконавчої влади за часи незалежності України, що відображає зміст основних структурних перетворень.

Результати дисертаційного дослідження, що розв’язує важливе науково-прикладне завдання з теоретичного обґрунтування й розробки методичних підходів до вдосконалення структурно-функціонального забезпечення реалізації державно-управлінських відносин на територіальному рівні, дозволяють сформулювати такі положення і висновки:

1. Комплексний підхід до визначення змісту державно-управлінських відносин як особливого виду суспільних відносин розкриває їх складність та подвійну сутність: як частини суспільних відносин, і як регулятора, що системно впливає на розвиток соціуму. Це дозволяє трактувати їх як спосіб існування системи державного управління, характер взаємодії її елементів, сукупність соціальних зв’язків, які реалізуються у конкретних видах державно-управлінського впливу.

2. Визначення поняття “реалізація державно-управлінських відносин” як взаємодії органів державної влади, посадових, юридичних і фізичних осіб у процесі виконання законодавчо визначених і структурно оформлених функцій управління підкреслює необхідність нормативного та організаційного упорядкування співпраці учасників відносин, конкретизації змісту їх взаємного впливу.

3. Посилення значущості ролі об’єкта в управлінні зумовлює потребу в удосконаленні видів і форм реалізації державно-управлінських відносин. Тому актуальним є виокремлення реординаційних відносин як таких, що виникають у внутрішньому середовищі системи органів виконавчої влади за ініціативи об’єкта управління. Формою їх вираження є зворотний зв’язок, організація якого потребує чіткої регламентації.

4. Обов’язковою умовою реалізації державно-управлінських відносин є їх організаційне забезпечення, що включає визначення: певного ступеня упорядкованості та організаційної побудови елементів системи; сукупності норм розподілу праці та її кооперування; процедури і правила організації взаємодії учасників управлінського процесу. Структурно-функціональне забезпечення діяльності державних установ доцільно розглядати як складову організаційного забезпечення реалізації державно-управлінських відносин. Його особливості на територіальному рівні обумовлюються метою діяльності органів державної влади та їх місцем в організаційній структурі управління.

5. Формування та розвиток системи місцевих органів виконавчої влади в Україні за часи незалежності можна поділити на такі етапи: пошук моделей територіальної організації державної влади; вирішення законодавчих, організаційних і прикладних проблем становлення і розвитку системи; удосконалення системи, що ґрунтується на визначенні змісту основних структурних перетворень та тенденцій реформування органів управління, якості та ефективності науково-методичного забезпечення їх діяльності.

6. Узагальнення світового досвіду свідчить, що найпоширенішими напрямами удосконалення структурно-функціонального забезпечення реалізації державно-управлінських відносин є:

моніторинг діяльності чинної системи органів виконавчої влади територіального рівня щодо відповідності її побудови інтересам громадян, колективів, регіонів, які вони мають задовольняти;

визначення закономірностей і суперечностей розвитку суб’єктів і об’єктів управління, шляхів їх подолання;

узгодження нормативно-правового забезпечення діяльності суб’єктів і об’єктів управління з потребами їх ефективного функціонування та тенденціями розвитку суспільства;

удосконалення технології реалізації державно-управлінських відносин та форм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських і політичних організацій, населення;

формування методичного інструментарію щодо визначення якості структурно-функціонального забезпечення діяльності державних установ;

організація якісного зворотного зв’язку у внутрішньому середовищі системи влади та з елементами зовнішнього середовища.

7. Упорядкування структурно-функціонального забезпечення реалізації державно-управлінських відносин є способом розв’язання суперечностей на територіальному рівні, що потребує розробки технології врахування інтересів усіх учасників взаємодії, опрацювання стратегії динамічного розвитку суспільства, визначення мети держави та її інститутів відповідно до потреб соціуму.

8. Розробка законопроектів “Про систему органів виконавчої влади”, “Про здійснення територіального управління”, Процедурного кодексу діяльності органів виконавчої влади, внесення змін до чинних законів України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування в Україні” в частині розподілу повноважень, доповнень до регламенту МДА стосовно процедурних питань горизонтальної координації, впорядкування внутрішньоорганізаційних, реординаційних відносин, змістовне наповнення положень про структурні підрозділи дозволяє конкретизувати функції органів виконавчої влади на кожному рівні управління, узгодити співпрацю, визначити єдині підходи до удосконалення роботи та підготувати базу для адаптації вітчизняної системи державного управління до стандартів Європейського Союзу.

9. Сукупність заходів з раціоналізації технології реалізації державно-управлінських відносин, удосконалення форм зворотного зв’язку; оновлення змісту нормативно-правових актів є основою концептуального підходу до упорядкування структурно-функціонального забезпечення діяльності МДА, що створює умови для здійснення випереджаючого управління.

10. Моніторинг змін у системі державного управління свідчить про необхідність утворення у складі організаційного відділу апарату МДА сектора науково-методичного забезпечення, завдання якого полягає у вивченні тенденцій та перспектив розвитку системи управління на територіальному рівні, розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення її діяльності.

11. Результативність перетворень у системі державного управління залежить від якості організації зворотного зв’язку. Конкретизація змісту і характеру робіт щодо його налагодження дозволяє покращити організаційне забезпечення діяльності органів влади, їх взаємодію, обґрунтованість управлінських рішень.

Публікації автора:

1. Набока Л.В. Взаємодія органів державної виконавчої влади // Тенденції та перспективи європейської інтеграції України: державно-управлінські виміри: [Монографія] / В.В. Корженко, Н.М. Мельтюхова, Г.С. Одінцова та ін.; За заг. ред. В.В. Корженка, Н.М. Мельтюхової. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 65 – 77.

2. Набока Л.В. Регламентування діяльності органів влади // Структурно-функціональне забезпечення діяльності територіальних органів влади: [Монографія] / Н.М. Мельтюхова, В.В. Корженко, Г.С. Одінцова та ін.; За заг. ред. Н.М. Мельтюхової. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С. 73 – 94.

3. Набока Л.В. Структурно-функціональне забезпечення діяльності районних державних адміністрацій // Теорія та практика державного управління. - Вип. 1 (10). - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С.23 – 28.

4. Набока Л.В. Аналіз функціонального забезпечення реалізації державно-управлінських відносин на регіональному рівні // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”. - Вип. 1 (13). – 2006. – С.13 – 21.

5. Набока Л.В. Структурне оформлення реалізації державно-управлінських відносин на регіональному рівні // Державне будівництво: Електронне фахове видання ХарРІ НАДУ. - 2006. - № 1. – Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua.

6. Мельтюхова Н.М., Набока Л.В. Зміст державно-управлінських відносин як наукової категорії // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. – Вип. 1 (16). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. – С.17 – 23.

Особистий внесок здобувача: обґрунтування комплексного підходу до визначення поняття “державно-управлінські відносини”.

7. Набока Л.В. Раціоналізація структурно-функціонального забезпечення діяльності територіальних органів влади // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”. – 2008. – № 1 (33). – С.349 – 357.

8. Набока Л.В. Оновлення змісту державно-управлінських відносин як основа реформування державних органів влади // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VI Міжнар. наук. конгресу, 23 лютого 2006 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С.10-11.

9. Набока Л.В. Розвиток державно-управлінських відносин на регіональному рівні // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: Матеріали щорічної загальноінститутської науково-практичної конференції, 31 жовтня 2006 р. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 210 – 212.

10. Набока Л.В. Суперечності реалізації державно-управлінських відносин на територіальному рівні // Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи: Матеріали наук.-практ. конф. Тези доп. (17-18 травня 2007 р.) / Відп. ред. В.Я. Малиновський. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007. – С. 76 – 78.