У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі: з’ясувати основні морфо-функціональні зміни у серці та структурних компонентах провідної системи при цукровому діабеті за наявності порушень серцевого ритму і провідності шляхом застосування комплексу морфометричних, гістологічних, гістохімічних, субмікроскопічних досліджень для поглиблення трактування компенсаторно-пристосувальних процесів у серці. 1. При цукровому діабеті 1 типу порушення серцевого ритму і провідності діагностуються у 76,0 – 91,0 % хворих, а при алоксановому цукровому діабеті у 30,7 %. У структурі аритмій переважає синусова тахікардія: 33,3 – 55,5 % в клініці та 45 % в експерименті. Поглиблення декомпенсації метаболічних процесів, наростання симпатикотонії, погано контрольований перебіг цукрового діабету та вік хворих понад 50 років є провокуючими факторами виникнення серцевих аритмій у хворих на цукровий діабет 1 типу. При експериментальному цукровому діабеті наявний прямий кореляційний зв’язок між порушеннями серцевого ритму та провідності та вираженістю гіперглікемії (р<0,001). 2. Із наростанням гіперглікемії при експериментальному цукровому діабеті спостерігається достовірне (р<0,05) збільшення частоти серцевих скорочень, вкорочення тривалості інтервалу Т-Р і комплексу QRS, зниження амплітуди зубців R та Т і збільшення тривалості інтервалу QRST за рахунок подовження сегменту S-T. У групі тварин з важким алоксановим цукровим діабетом визначення прихованої електричної нестабільності зумовило зростання частоти розладів ритму та провідності на 17,8 % за рахунок частішого виникнення шлуночкових екстрасистол, що опосередковано свідчить про наявність дисметаболічних і дистрофічних змін у міокарді діабетичного ґенезу. 3. У 81,8 % померлих хворих на цукровий діабет 1 типу з шлуночковими розладами ритму і провідності наявне ремоделювання периферичних відділів провідної системи серця та оточуючих тканин (порушення цілісності проходження провідних волокон, роз’єднання фіброзними септами груп-острівців клітин Пуркіньє, які проникають у міокард зі сторони ендокарда внаслідок фіброеластозу останнього; зменшення кількості клітин Пуркіньє у межах однієї групи, анізоцитоз і анізонуклеоз цих клітин та зміна їх морфометричних характеристик). Залежності розвитку передсердних розладів ритму від морфологічних змін синусно-передсердного вузла та оточуючих його тканин не виявлено. 4. У зоні локалізації синусно-передсердного вузла та в субендокардіальних відділах лівого шлуночка спостерігається прогресивне зменшення щільності розміщення адренергічних волокон з наростанням ступеня важкості захворювання. У тварин з цукровим діабетом та порушеннями серцевого ритму і провідності щільність розміщення адренергічних волокон у правому передсерді є меншою на 27,4 %, а у лівому шлуночку на 31,1 % аналогічних значень тварин з діабетом, але без аритмії. При розладах ритму і провідності, зумовлених цукровим діабетом в правому передсерді та лівому шлуночку експериментальних тварин наявні окремі ділянки інтенсивної специфічної люмінісценції катехоламінів. З поглибленням ступеня важкості експериментального цукрового діабету прогресивно слабнуть вагусні та наростають симпатоадреналові впливи на серце і посилюється напруження регуляторних механізмів. 5. У хворих на цукровий діабет без порушень ритму і провідності наявні статистично не достовірні прояви діастолічної дисфункції лівого шлуночка, тоді як у хворих із аритміями спостерігається суттєве (р<0,05) наростання тиску наповнення лівого шлуночка та дилатація лівих відділів серця, тобто прогресування діастолічної дисфункції з переходом у рестриктивний тип. Морфометричним дослідженням окремих частин серця експериментальних тварин встановлено, що при алоксановому цукровому діабеті розвивається ексцентрична гіпертрофія міокарда та зниження адаптаційних резервів гемодинаміки, які поглиблюються з наростанням гіперглікемії та більш виражені у групі тварин з наявністю серцевих аритмій. 6. Гістохімічним дослідженням встановлено, що при алоксановому цукровому діабеті із наростанням гіперглікемії та появою порушень серцевого ритму і провідності у клітинах синусно-передсердного вузла та спеціалізованих кардіоміоцитах лівого шлуночка прогресивно знижується активність сукцинатдегідрогенази і збільшується вміст глікогену, що є сприятливими факторами виникнення серцевих аритмій. 7. Електронномікроскопічне дослідження клітин синусно-передсердного вузла та спеціалізованих кардіоміоцитів лівого шлуночка при експериментальному цукровому діабеті виявило прогресуюче пошкодження мітохондрій, міофібрилярного апарату, ендоплазматичної сітки, а також нагромадження глікогену і ліпідних включень по мірі наростання ступеня важкості захворювання та появи порушень серцевого ритму і провідності. Відмічено мозаїчність змін в окремих волокнах, а саме: чергування інтактних та деструктивно змінених волокон. Вказані ультраструктурні зміни також є однією із причин виникнення активних вогнищ ектопічного аритмоґенезу. |