Проведене дослідження семантичних, когнітивних та прагматичних якостей трансформованих ФО англійської мови представляє новий підхід до проблеми варіативності ФО на основі вивчення структурно-семантичних, когнітивних та дискурсивно-прагматичних чинників даного мовленнєвого явища. Усі трансформації ФО розглянуто як факти їх функціонування в текстах художніх творів у співставленні з відповідними базовими моделями ФО за їх дефініціями в словниках. Зрушення семантики ФО варіюються від модифікації одного з компонентів до значного контекстуального переосмислення ФО, при якій збереженою залишається лише внутрішня форма ФО з численними контекстуальними асоціаціями й смисловими зв’язками. Тому всі випадки трансформацій ФО об’єднані згідно виокремлених чинників у п’ять видів (та 17 підвидів) трансформацій: а) розширення компонентного складу ФО; б) скорочення компонентного складу ФО; в) субституція компонентів ФО; г) трансформація на основі певних граматичних процесів усередині ФО; д) контекстуальне переосмислення ФО з підвидами всередині кожного виду. Отримані дані покладено в основу класифікації видів трансформацій ФО. Визначені види та підвиди фразеологічних трансформацій свідчать про гнучкість семантики та структури ФО для задоволення інтендованих мовцем контекстуальних ефектів. Дослідження структурно-семантичної варіативності ФО виявило взаємозалежність структури ФО та рівня її рухливості. Чим складніший рівень синтаксичної організації ФО (словосполучення, речення), тим вищу сприйнятливість до різних видів варіативності вони демонструють, і тим багатший діапазон цієї варіативності. Так, ФО четвертого класу (прислів’я та приказки) показали найвищу ступінь рухливості структури та гнучкість семантики порівняно з іншими класами. Трансформації ФО слугують меті експресивного та смислового виділення образного компонента ФО і створення таким чином розгорнутих та комбінованих образів. При цьому образна основа ФО залишається незмінною за умови певних варіювань. Ці образи утворюють когнітивну основу для втілення ключових концептів текста цілого твору, вираження основних текстових символів та імплікативних смислів, що виконують провідну роль у побудові контекстуального каркасу твору. Мовленнєвим сигналом ключового концепта твору та базовим етапом у створенні його контекстуального каркаса є заголовок художнього тексту, виражений базовою ФО або ФО-трансформом. Семантично модифіковані ФО утворюють структурну та смислову рамку тексту, виконуючи функцію текстотворення. Актуалізація ФО-трансформа в тексті ґрунтується на подвійній актуалізації вираженого ним концепта та може супроводжуватись ефектом марного очікування, дефразеологізацією з наступною метафоризацією та фразеологізацією. Аналіз функціонування ФО-трансформів показує, що всі випадки варіативності детерміновані особливостями унікального в кожному контексті комунікативного завдання та прагматичної настанови автора. У функціонально-прагматичному аспекті структурно-семантичні трансформації у ФО є мовленнєвим механізмом досягнення максимальної релевантності висловлення авторському задуму. Комунікативно-прагматичні властивості трансформованих ФО полягають у здатності висловлень, що їх містять, виступати актами непрямого мовлення, що детерміноване перенесеним та імплікативним характером фразеологічного значення. НМА з трансформованими ФО актуалізують певні види непрямого мовлення, які розглядаються як мовленнєві тактики натяку, створення двозначності (двозначні висловлення) і додаткових нюанси смислу. Кожному виду непрямого мовлення притаманні особливі непрямі іллокуції, специфічні для окремого виду/тактики. Прагматичним чинником НМА-натяків є дискурсивна непряма іллокуція, що домінує над прямою іллокуцією. Тактика створення двозначностей за допомогою ФО-трансформацій відзначається одночасною актуалізацією двох смислів у дискурсі й становить причину концептуального напруження, яке детермінує специфічну додаткову непряму іллокуцію двозначних висловлень – іллокуцію невизначеності. Особливим чинником побудови додаткових нюансів смислу є неодноразове використання трансформацій ФО на основі об’єднання різних фразеологізмів та/або їх повторюваннях. Нюанс смислу ґрунтується на всіх випадках трансформацій ФО в певному дискурсі, результатом чого є утворення додаткової цілісно-дискурсивної іллокуйції, специфічної для даної тактики. Було виявлено здатність трансформованих ФО до вираження множинних мовленнєвих тактик. Висловлення з ФО-трансформами можуть водночас актуалізувати натяк, двозначне висловлення і створювати додатковий нюанс смислу. Названі мовленнєві тактики забезпечують виконання стратегічної мети мовця – впливу на бажане сприйняття дискурсу адресатом. Вказані особливості цієї стратегії дозволяють визначити їх як стратегію маніпулювання сприйняттям. Структурно-семантична гнучкість та різноманітні комунікативно-прагматичні властивості ФО-трансформів уможливлюють використання мовленнєвого явища варіативності ФО для створення своєрідної мовної гри в межах тексту цілого твору, починаючи з заголовка. Така мовна гра є елементом композиційно-смислової організації дискурсу, характеризується оригінальною виразністю, є неповторною для дискурсу кожного твору і слугує індивідуальною ознакою авторського стилю, притаманного окремим британським та американським прозаїкам ХХ – ХХІ століть. У подальшій роботі вважається доцільним використовувати розроблену методику аналізу ФО для виявлення специфіки їх функціонування в текстах різних стилів (рекламному, публіцистичному, ораторському), дослідження їх прагматичних характеристик в різних стилях, визначення видів варіювання ФО з огляду на соціально-групові та гендерні чинники, вивчення причин семантичних зрушень в одиницях мовлення при їх функціонуванні в дискурсі. | 