Давньоанглійська номінативна метафора була результатом розпаду полісемії. Перенесення назви відбувалося на основі зовнішньої подібності об’єктів у випадку іменників та виконання схожої функції у випадку дієслів. Реалія, на яку переносилася назва, не мала власного закріпленого позначення в мові. Номінативна метафора була активним джерелом створення найпростішої термінології, адже назви, що позначали нові процеси й об’єкти, постійно з’являлися в англо-саксонському суспільстві. Як правило, вихідний і похідний елементи метафоричного переносу були ідентичними за написанням, проте іноді вихідний елемент змінював форму з метою диференціації старого та нового значень, що спричинило появу деяких семантичних омонімів, які ми називаємо „трансформованими”. Характерною функцією давньоанглійської номінативної метафори було створення власних імен (імен індивідів, племен, топонімів тощо). Найбільшими метафоричними потенціями характеризувалися назви певних військових знарядь або звірів, причому процес відщеплення отриманої внаслідок метафоризації семи відбувався найшвидше. У структурі давньоанглійської когнітивної метафори виділено структурні, орієнтаційні й онтологічні метафори. Значна частина структурних метафор за семантикою належать до сфери героїки. Так, концептуалізація поняття „атака” відбувається за допомогою метафор АТАКА – ЦЕ РУХ, АТАКА – ЦЕ ТАНЕЦЬ/ГРА, АТАКА – ЦЕ ПОТИСК тощо. Широко представлено в героїчних текстах і метафору ФІЗИЧНИЙ ОБ’ЄКТ – ЦЕ ЗАХИСТ, яка полягає у вживанні іменників hleo „дах, стіна”, helm „шолом”, scyld „щит” тощо у значеннях „захист” і „захисник”. Наявність cтруктурної метафори БАГАТО – ЦЕ ДОБРЕ зумовлена орієнтацією примітивного суспільства англо-саксів на матеріальні цінності. Унаслідок функціонування цієї метафори певні „просторові” прикметники отримують позитивне значення, а у структурі іменників, які позначають матеріальні цінності, з’являються позитивні абстрактні значення. Найхарактернішою для давньоанглійської орієнтаційної метафори є опозиція ВЕРХ – НИЗ, яку представлено низкою базових метафор, кожна з яких має фізичну та соціальну основи. Усі ці типи метафори взаємоузгоджено між собою, причому їх об’єднує базова метафора ДОБРЕ ЗВЕРХУ, ПОГАНЕ ЗНИЗУ. Широко представлено в давньоанглійській мові метафоризацію в деривативних утвореннях: виділено ряд опозицій; при цьому значення префікса, пов’язане із просторовою орієнтацією, накладається на семантичну структуру дієслова, сприяючи зближенню значень несинонімічних предикатів. Дія давньоанглійської онтологічної метафори полягає в переосмисленні як абстрактних, так і легкодоступних людському пізнанню понять у вигляді певних сутностей (істот, об’єктів і речовин). Переважну частину онтологічних метафор складають антропо- та зооморфічні переноси, коли абстрактні поняття („час”, „доля”, „смерть”, „слава” тощо) або фізичні об’єкти (об’єкти природи, елементи озброєння тощо) конкретизуються за допомогою людських якостей. Характерним є вживання когнітивної дієслівної метафори, яка в основному реалізує уявлення про певні поняття як істоти. Найбільшою метафоричною потенцією характеризуються дієслова руху, дескриптивні (поліознакові) дієслова та дієслова, що зображують механічні дії. За допомогою давньоанглійської онтологічної іменникової та прикметникової метафори поняття відображаються переважно як речовини й об’єкти, що дає змогу давати їм якісну та кількісну оцінку. Переосмислення зазнає обмежене коло іменників, а також прикметники з конкретним значенням. Основна функція давньоанглійської образної метафори полягала у створенні за допомогою прийому епічної варіації особливої для давньогерманського епосу поетичної лексики, зокрема, кенінгів. Особливістю давньоанглійського кенінга порівняно з давньогерманським була ширша синтаксична структура. Крім того, значною мірою поява подібних описових метафоричних зворотів зумовлювалася законами алітерації, що нетипово для пізніших етапів розвитку англійської мови. Вони створювалися з метою дотримання ритмічного малюнку твору, адже їх нейтральний еквівалент (однокореневе слово) не вписувався до нього. Налічувалася низка метафор для позначення в основному конкретних об’єктів навколишнього середовища, таких як елементи бойового обладунку, море, сонце тощо. Специфікою давньоанглійських текстів можна пояснити значну кількість метафор для позначення короля, битви й інших героїчних понять. Натомість, на відміну від поетичної лексики інших германських мов, у давньоанглійських творах зустрічається набагато більше метафоричних конструкцій, які позначають теологічні поняття. Їх наявність зумовлено історичними та соціальними факторами, насамперед, ранньою християнізацією Британії. Зокрема, вершину загальної системи давньоанглійської образної метафори займає поняття „Бог”. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що давньоанглійська метафора виконувала дві основні функції. Якісний розвиток суспільства англо-саксів обумовив виконання номінативною та когнітивною метафорою функції вербалізації й концептуалізації принципово нових понять. Потреба поповнення поетичної лексики давньоанглійської поезії насамперед із метою дотримання законів алітерації та полегшення усного декламування віршів зумовила специфіку функціонування давньоанглійської образної метафори. Результати цього дослідження дозволяють окреслити коло проблем для подальшої розробки. Перспективним є глибше дослідження давньоанглійської когнітивної метафори з залученням більшої кількості текстів і виокремленням інших базових метафор, а також дослідження давньоанглійських прозових творів з метою детальнішого вивчення функціонування метафори як засобу вербалізації понять. | 