Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки: 1. Спираючись на рівноправність визначення в плані вираження графемної та звукової форми представлення, що відповідає двом формам існування мови – писемній та усній, а в плані значення – розмежування лексичного й граматичного значень, доведено доцільність виділення в межах омонімії мови морфологічних омонімів як окремого закономірного мовного явища. Морфологічні омоніми характеризуються тими самими структурними ознаками, що й інші типи омонімів, й одночасно мають свою структурно-семантичну специфіку. 2. Розробка спеціальної методики виявлення морфологічних омонімів, яка полягає у виділенні графічно тотожних морфологічно неоднозначних одиниць словника словоформ (обсягом 3 094 174 одиниці), автоматично побудованого за допомогою програми синтезу парадигм слів, що увійшли до реєстру граматичного словника української мови обсягом 171 620 лексем, дозволила встановити максимально повний реєстр структурних моделей морфологічних омонімів, який нараховує 1486 одиниць й охоплює 610 612 омографів. 3. За допомогою спеціальної процедури із загального реєстру омонімів було виділено список міжчастиномовних морфологічних омонімів – 10 203 омоніми (820 моделей). 4. Аналіз омонімів найчисленніших структурних моделей, що представляють омонімію повнозначних частин мови, показав, що 75,24 % з них становлять міжчастиномовні морфологічні омоніми, між компонентами яких існує семантичний зв’язок: семантична близькість встановлюється через значення вихідних форм компонентів омоніма, які пов’язані між собою словотвірними відношеннями. 5. Виявлення структурно-семантичних особливостей омонімів з погляду морфологічних характеристик компонентів моделей та функціонально-стилістичної приналежності їх дозволило встановити продуктивні типи міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови. Отримані дані про розподіл типів та моделей міжчастиномовних морфологічних омонімів за кількістю компонентів у відповідних їм моделях продемонстрував дію законів простоти та переваги: як на рівні типів, так і на рівні моделей домінують дво-, трикомпонентні одиниці. Запропонована методика формування реєстру омографів та розроблені в роботі принципи формальної класифікації структурних моделей міжчастиномовних морфологічних омонімів можуть застосовуватися для аналізу морфологічних омонімів інших флективних мов. 6. На основі отриманого списку міжчастиномовних морфологічних омонімів було побудовано багатопараметризовану лінгвістичну базу даних, яка виявилася ефективним інструментом для дослідження омонімії в українській мові та може розглядатися як новий етап у розвитку лінгвістичних технологій. Сформована лінгвістична база міжчастиномовних морфологічних омонімів є основою для більш широкого узагальнення й глибшого дослідження омонімічних відношень на морфологічному рівні, наприклад, в аспекті вивчення прояву омонімічності певних граматичних форм. 7. Аналіз функціонування омонімів у текстах трьох стилів показав, що загальна частка морфологічних омонімів в українському тексті становить близько 61 %. У результаті аналізу було виявлено, що кількість реалізованих у текстах різних омонімів становить 11,88 % від їхньої загальної кількості – 610 612, із 10 203 міжчастиномовних омографів у текстах реалізовано 62 % омонімів. Із 81 встановлених типів ММО в текстах реалізовано 95 %. 8. Зважаючи на те, що обчислені коефіцієнти розбіжності між одержаними показниками частоти вживання морфологічних омонімів, частоти вживання міжчастиномовних морфологічних омонімів у випадку попарного порівняння вибірок виявилися суттєвими, можна говорити про коректність застосовування цих статистичних параметрів для розмежування стилів. 9. Автоматично побудований на основі сформованих баз даних словник міжчастиномовних морфологічних омонімів обсягом близько 11 300 омографів є інформаційною лексикографічною системою, розрахованою на широке коло запитів щодо різних аспектів омонімії в граматичній системі української мови, та може слугувати для зіставно-типологічних досліджень української та інших флективних мов. Створений словник є лексикографічним джерелом не тільки для фахівців, але й для тих, хто вивчає українську мову. 10. Розроблена структура бази даних лінгвістичних контекстів дала можливість сформувати списки діагностувальних контекстів, що є основою дослідження контекстної реалізації омонімів в мовленні та ефективним інструментом для побудови алгоритму автоматичного усунення морфологічної омонімії. База даних лінгвістичних контекстів відкриває нові шляхи до більш адекватного опису типів ознак, що залучаються для усунення омонімії граматичних елементів у системах автоматичної обробки мови. На основі створеної бази даних було розроблено загальні принципи формування правил автоматичного усунення омонімії. 11. Розроблена лінгвістична база даних дозволила визначити діагностувальну силу граматичних, лексико-граматичних та лексичних контекстів щодо детермінації ними конкретного граматичного значення міжчастиномовних морфологічних омонімів у тексті: 98 % правил спираються на граматичну інформацію діагностувальних контекстів. 12. Серед граматичних діагностувальних контекстів найбільшу діагностувальну силу було визначено для іменника, дієслова, прийменника, підрядних сполучників, займенника-іменника. Саме ці граматичні класи й можуть вважатися опорними елементами під час здійснення автоматичного контекстного аналізу текстів у системах автоматичної обробки мови. 13. Розроблені в процесі дисертаційного дослідження засоби та методи формування лінгвістичних баз даних являють універсальний лінгвістичний інструментарій, який може використовуватися у вирішенні інших лінгвістичних проблем. | 