Анотація до роботи:

Кузенко Г.М. Структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості емотивних висловлювань негативної оцінки (на матеріалі англомовного художнього дискурсу). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2006.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей емотивних висловлювань негативної оцінки.

У роботі, на підставі вивчення співвідношень семантичних категорій оцінки, емотивності, експресивності, систематизовано маркери емотивних висловлювань негативної оцінки на фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному рівнях.

Також вивчено комунікативно-прагматичні особливості емотивних висловлювань негативної оцінки, їхню залежність від комунікативної мети, ситуації, статусно-рольової позиції, гендерної диференціації та культури комунікантів у комунікативній ситуації ревнощів.

Визначено конфліктно-спрямовані стратегії і тактики реалізації емотивних висловлювань, запропоновано методику виявлення різновидів конфліктних комунікативних ситуацій ревнощів.

Вивчення емотивно-експресивної функції мови і сьогодні залишається актуальним для лінгвістів, що досліджують функції мови в ситуаціях конфліктного дискурсу. Особливий інтерес викликає вивчення експресивних форм вербалізації негативних емоцій, встановлення типологій, визначення їх ролі в ситуаціях конфліктного дискурсу.

Комунікативно-функціональний підхід, застосований у дисертаційному дослідженні, дозволяє виділити корпус емотивних висловлювань негативної оцінки в англомовному діалогічному дискурсі, що характеризуються широким структурним, семантичним і прагматичним варіюванням, а їх комплексний аналіз дає підстави виділити наступні типи висловлювань з маркерами емотивно-негативної оцінки: інфінітивні речення та речення з ядерним компонентом Participle I; речення з модальними дієсловами; речення з вигуками; номінативні речення; розповідні речення з модифікаторами негативної оцінки, спонукальні речення; питальні речення: риторичне запитання, речення перепити; інвертовані речення.

Виділені види та типи негативної оцінки: експліцитна, імпліцитна, пряма, непряма, – розкривають комунікативну функцію висловлювання і є показником сили емоційного впливу на адресата. Дослідження показало, що в цілому, імпліцитна оцінка не є показником високого ступеня впливу на адресата, проте низка номінативних, інфінітивних, риторичних висловлювань з маркерами імпліцитної оцінки сприяє емфатизації висловлювань.

У діалогічному мовленні створюється система індикації негативної оцінки на основі прагматичних транспозицій: спонукальні речення сигналізують про наявність в дискурсі негативного мотиву спонукання і, навпаки, констатив з негативним оцінним значенням імплікує експресивне спонукання. Стереотипізація та ідіоматизація емотивних висловлювань негативної оцінки обумовлює меншу залежність емотивних висловлювань негативної оцінки від дискурсу у зв’язку з тим, що негативна оцінка стає інгерентною властивістю структури.

Семантична структура та прагматичне варіювання даних типів висловлювань забезпечує вирішення стратегічних і тактичних завдань, що активізуються у конфліктному дискурсі різними типами емотивних висловлювань негативної оцінки. Серед них типовими є: експресиви, констативи, менасиви, квеситиви, промісиви; директиви: ін’юнктиви, реквестиви. Вибір мовних засобів впливу на адресата визначається загальною прагматичною спрямованістю тактики на раціональну, емоційну чи обидві сфери людської свідомості і знаходить вираження в емотивно-оцінних маркованих/немаркованих мовних одиницях лексичного, лексико-синтаксичного та синтаксичного рівнів. Мовні засоби вибираються й комбінуються як експліцитно, так і імпліцитно; спостерігаються комбінації риторичних запитань, іронічних висловлювань, фразеологічних одиниць суб’єктивно-оцінної модальності, синтаксичних і лексичних повторів, емфатичних та вигукових фраз, незакінчених речень, тобто практично всіх можливих засобів експресивного синтаксису.

Залежно від характеру адресата виділяються наступні комунікативні типи висловлювань негативної оцінки: 1) висловлювання, що містять негативну оцінку прямого адресата та функціонують в ситуації безпосереднього спілкування; 2) висловлювання, що містять негативну оцінку адресанта; 3) висловлювання, що містять негативну оцінку третьої особи, яка в ситуації спілкування може бути присутньою чи відсутньою. Такі eмотивні висловлювання негативної оцінки відображають складні процеси мовленнєвої взаємодії комунікантів у конфліктному дискурсі де виражаються ревнощі.

Емотивні висловлювання негативної оцінки реалізують у комунікативних ситуаціях ревнощів низку конфліктно-спрямованих стратегій (конвенціональну, конфліктну, маніпуляційну), та тактик: протиставлення (контраст); заперечення; узагальнення; мотивування незгоди з оцінкою адресанта; підсилення; уникнення; поправки (перебивання); пояснення; розмикання мовленнєвого контакту; дискредитації.

Однією з характерних особливостей емотивних висловлювань негативної оцінки у ситуації ревнощів є їх спроможність виражати одночасно декілька тактик. Актуалізація тактик модифікаторами прагматичного значення (інтенсифікація, деінтенсифікація) використовується для підсилення чи приховання тих чи інших почуттів, емоцій, а отже й оцінки. Напрям модифікації, а саме зниження, чи підсилення категоричності і відповідно й вибір того чи іншого форматора до певної міри підпорядковується прагматичним правилам, вибір яких зумовлений гендерними, соціальними, рольовими та ситуативними чинниками. Гендерна диференціація більшою мірою репрезентована на фонологічному і дискурсивному рівнях і меншою мірою на лексичному та синтаксичному рівнях.

Статусно-рольові позиції комунікантів у комунікативних ситуаціях ревнощів визначають напрям та характер процесу спілкування. Останній факт виявляється саме в комунікативно-інтенціональному варіюванні емотивних висловлювань негативної оцінки у мовленні та їхньому прагматичному транспонуванні. Вибір тієї чи іншої конструкції зумовлений конкретною мовленнєвою ситуацією, інтенцією мовця, а також міжособистісними взаємостосунками комунікантів. Рольові позиції комунікантів у ситуації ревнощів схильні до частих та динамічних змін і залежать від інтенсивності емоцій, що відчувають комуніканти. У роботі виділені наступні статусно-рольові позиції комунікантів: „розпорядник”, „критикан”, „коректор”, „знавець”, „ментор”, „егоїст”.

Серед комунікативних ситуацій, де виражаються ревнощі, виділяємо: неагресивну комунікацію, комунікацію докору, жорстку комунікацію (із застосуванням погроз), ситуацію приниження потенційного суперника, погрози припинення стосунків, розмови із суперником та ситуацію невербального вираження емоцій ревнощів.

Кожній ситуації властиве використання особливих конфліктно-спрямованих стратегій та тактик. Розвиток будь-якої з наведених комунікативних ситуацій у бік сварки характеризується збільшенням частоти використання конотативів, а далі й афективів, синтаксична побудова дискурсу набуває все примітивнішого характеру. Просування ситуації до стану афекту супроводжується використанням лайливої лексики з розряду табуйованої конвенційними нормами англомовного соціуму.

Комплексний підхід до виявлення комунікативно-прагматичних особливостей та одержані результати аналізу висловлювань негативної оцінки є перспективними для подальшої розробки проблем лінгвістичної інтерпретації емоцій у різних ситуаціях спілкування в англомовному та інших дискурсах.

Основні положення роботи викладено у наступних публікаціях автора:

1. Емоціональні висловлювання як об’єкт наукових досліджень // Психолого-педагогічні та лінгвістичні аспекти викладання мовознавчих дисциплін у вищій школі. – Миколаїв: Миколаїв. держ. пед. ін-т, 1998. – С. 110-117.

2. Мова та емоції // Мовні і концептуальні картини світу. – Київ. ун-т ім. Т. Шевченка – К.: КНУ, 1998. – С. 62-66.

3. Експресивні лексико-граматичні моделі в мовленні // Наукові записки Нац. ун-ту „Києво-Могилянська Академія”. – 2000. – Т. 18. – Ч. І. – С. 29-31.

4. Емотивність на різних мовних рівнях // Новітня філологія. – 2005. – № 1. – С. 13-25.

5. Засоби реалізації суб’єктно-емоційної оцінки в мовленні // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2005. – № 649. – С. 122-124.

6. Sociocultural Factors in Speech // Наукові праці МФ НаУКМА. – Випуск 1. – Миколаїв: МДГУ ім. П. Могили, 2001. – С. 96-100.

7. Feelings and Emotions in Speech // TESOL Ukraine: XXI Century Perspectives: 4^th National TESOL Ukraine Conference (January 26-27, 1999). – Khmelnitskiy: KTUP, 1999. – Р. 97-98.

8. Emotional Settings of Discourse: a Cross Culture Approach // Cognitive / Communicative Aspects of English: International Conference and Summer School (May 27-29, 1999). – Cherkasy: ChSU, 1999. – Р. 94.

9. Communicating Emotion in Everydaу Life: Cues // TESOL Ukraine: Language Teaching: Classroom, Lab and Beyond: 5^th National TESOL Ukraine Conference (January 25-26, 2000). – Lviv: L SU, 2000. – Р. 133-134.

10. Principles of Communication and Emotions in Social Interaction // TESOL Ukraine: The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millenium: 6^th National TESOL Ukraine Conference (January 23-24, 2001). – K.: NTU “KPI”, 2001. – Р. 41.

11. Emotions as Interpersonal Communication // TESOL Ukraine: Exploring EFL Challenges with TESOL Community: 7^th National TESOL Ukraine Conference (January 28-29, 2002). – Chernihiv: ChSPU, 2002. – Р. 117.