Досвід створення структурно-семантичного інваріанта хорового концерту (з урахуванням його історичної генези) та апробація створеної моделі на матеріалі творчості композитора Ю. Алжнєва дозволяють зробити такі узагальнення. 1. Хоровий концерт – феномен музичної культури України, своєрідний спосіб духовного спілкування людини з Космічним Законом, Природою, Світом Предків, що реалізується завдяки принципу суголосся (за виразом Ю. Алжнєва). Протягом чотирьох століть існування жанру сформувалася його особлива жанрова семантика з високим показником національної своєрідності. Важливою жанровою ознакою хорового концерту завжди було органічне поєднання новітних досягнень композиторської техніки з глибинними національними рисами традиційного українського хорового співу. Саме в цьому жанрі кристалізувалася національна музична мова. Історична генеза жанру розкриває його концепційну сутність та могутній потенціал для майбутніх утілень. У хоровій творчості композиторів ХХ ст. відродження жанрового інваріанта концерту відбувалося в складних умовах впливу на нього інших соціально-історичних естетичних критеріїв. 2. Психологія жанру хорового концерту обумовлена філософською концепцією “духу народу”, усвідомленим єднанням людей – соборністю, під якою в дослідженні розуміється колективний спосіб Буття. Звідси в хоровому концерті таке відчуття “всепросторовості” та “всечасовості” Вічності. Важливою семантичною ознакою є спрямованість на звернення до масової аудиторії, тривалий енергетичний вплив на слухача, що забезпечується циклічною формою та великим виконавським складом. 3. Семантика жанру розкриває концепцію Людини, що поєднує риси Людини сучасної та Культурного Героя усталеної традиції – української етнічної картини світу. Героєм хорових концертів Ю. Алжнєва є сучасний етнос, що втілює свої прагнення до гармонізації буття та впорядкування стильової множинності музичної культури сьогодення. 4. Філософсько-естетичну сутність хорового концерту у творчості Ю. Алжнєва виявляє авторська концепція жанру. Композитор відбиває Традицію через певний тип особистості – Людини Духовної. Завдяки цьому виникає можливість для слухача пізнавати макросвіт через усвідомлення себе як мікрокосму. Так у музичному творі формується своєрідна художня картина світу, яка розширює “горизонти” свідомості окремої людини до рівня українського етносу. Тому характерною ознакою хорового концерту як концептуального жанру вітчизняної хорової музики є орієнтація на Традицію, на її Культурного Героя як уособлення нерозривної єдності людини з рідним етносом. 5. На основі ґрунтовного інтонаційного аналізу драматургії хорових творів Ю. Алжнєва виявлено структурно-семантичний інваріант жанру хорового концерту. Генетична природа жанру протягом століть формувала особливу духовну енергетику, що зберігається у драматургії сучасних творів. Кожна з частин циклу має фіксовану, стійку функцію. Характерною рисою жанрової структури концерту на композиційному рівні є вільна міра типізованного та індивідуального шарів при стійкій семантичній визначеності цілого. Три частини хорового концерту репрезентують дії та душевні стани Культурного Героя української етнічної картини світу: медитативно-споглядальний; ритуально-обрядовий (Коло Роду); соборний, суспільно-тенденційний. 6. Суголосся – багаторівневе, фундаментальне поняття авторської концепції жанру. Його можна визначити як: 1) концепційний символ авторського стилю; 2) провідний принцип мислення, що реалізує інваріантний композиційний принцип хорового концерту – концертування, через полілог: множинні зв’язки сучасного композитора з традиційною культурою; Більш наочно цей принцип виявляється в таких партитурах, де паритетно співіснують два автономні та самодостатні стилістичні пласти: а) автентичне звучання достеменного зразка прадавньої культури; б) академічний хоровий спів на підґрунті сучасної національно-музичної мови. Яскравими прикладами є такі хорові твори, як Космогонічні суголосся “...О, Лелю!” із включенням у сучасну партитуру пісенного шедевру с. Крячківки Пирятинського району Полтавської області “Коло річки, коло броду...” в автентичному виконні та хоровий концерт № 5 “Світання Оріанти” (космологічні суголосся) з “живим” мистецьким артефактом найдавніших дохристиянських часів, веснянкою “Ой ти, соловейку...” (із фольклорних записів О. Ошуркевича); 3) метод роботи – інтонаційні, ритмічні та інші знаки і символи традиційної культури складають основу музичної лексики цілком сучасної авторської мови; 4) жанрове уточнення – хоровий концерт № 5 – космологічні суголосся; 5) новий жанр: космогонічні суголосся “...О, Лелю!”, ліричні суголосся “Рідне около”. 7. Філософсько-світоглядна позиція Ю. Алжнєва, що виявляється в продовженні фольклорних традицій, не перешкодила йому створити свій яскравий і неповторний хоровий стиль. У художніх образах Ю. Алжнєва відчувається рідкісний синтез емоційно-чуттєвого, природного та духовного, що підносить музичну думку до рівня філософського міркування про красу світу, людину, вічність. У хоровому звучанні оживає дух народного світовідчування. Звідси така увага до інтонації, пильна зацікавленість її художніми можливостями узагальнення та творення музичної образності. Отже, хорова творчість композитора спирається на Традицію як на могутній фундамент. Новий підхід до традиційної музичної культури полягає у використанні типових формул, мікропоспівок, ритмічних структур, які органічно вкраплені в цілком сучасну музику. Так автор намагається втілити “дух” фольклорного мислення, осягнути рушійні сили процесу музичного формотворення. Отже, однією з визначальних рис музики Ю. Алжнєва є перетворення народнопісенних стильових засад на високопрофесійному рівні сучасної музичної естетики, самовизначеності національної свідомості культури. Ця обставина і дозволяє хоровому концерту набути філософського змісту, відтворити соборний дух української ментальності через концепцію Культурного Героя української етнічної картини світу. Стиль музики Ю. Алжнєва слід віднести до тієї духовної традиції, в якій людина розглядається з позицій нації та народу, а мистецтво – в контексті національної культури та народної творчості. За словами композитора, “Україна – наша мати, пісня – наші крила; дай, Боже, сили нам віддано любити і шанувати її. На мій погляд, народна музика є диво світу, і робота професійного композитора полягає в тому, щоб вслухатись і вчитись, дбати про вічне. Ідемо, бо мати наша співає і мусимо стати послухати її, як написано у Велесовій книзі”. | 