У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано методичні положення структурування державної соціальної політики в реґіоні на основі використання структурно-динамічного аналізу та ідей синергетики. 1. Дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів процесу реалізації ефективної державної соціальної політики в реґіоні в умовах нестійкого розвитку дозволило зробити висновок про необхідність її структурування на підставі принципів взаємного узгодження потреб (цілей) і можливостей (ресурсів) суспільства при зростанні ролі державного управління. 2. У ході вивчення місця і ролі реґіонального управління в системі державної соціальної політики встановлено, що в сучасних умовах реґіони наділені досить широким спектром повноважень при впровадженні економічних реформ, визначенні соціальної політики тощо. Однак такою ж мірою вони знаходяться під пресом загальноекономічних, загальнонаціональних суперечок, що набувають в реґіональному масштабі своєї специфіки. Збереження фрагментів командно-адміністративної системи гальмує зміцнення ринкових сил, стримуючи розвиток соціального партнерства між державою і бізнесом, перешкоджає підвищенню довіри до влади у населення. 3. Ретроспективний аналіз практики країн з розвинутою ринковою економікою показав, що розширення ступеня участі держави в господарському житті не витримує конкуренції з бізнесом. Це означає, що основні зусилля необхідно направити на підвищення ефективності державного управління, сконцентрувавши їх на підборі інструментів, форм і цілей регулювання, а не на збільшенні частки державної економіки. Ринкові механізми, що забезпечують раціональне використання ресурсів, не можуть вважатися достатніми для поліпшення стану в соціальній сфері, однак вони є основою формування економічного базису для здійснення державою соціальних заходів. 4. На основі інтеграції соціального і економічного компонентів механізму реґіонального управління розроблена структура державної соціальної політики, втілення в життя якої направлено на підвищення соціально-економічного статусу реґіону в системі національної економіки; задоволення потреб населення в товарах, послугах і об’єктах соціальної інфраструктури; збереження найбільш цінних елементів накопиченого соціально-економічного потенціалу, їх застосування з метою реґіонального розвитку; ліквідацію деформацій, що утворилися в структурі реґіонального промислового комплексу, підтримку малого і середнього бізнесу як фактору розвитку середнього класу. 5. Дослідження динаміки промислового виробництва, доходів і витрат населення Донецької області на основі методу структурно-динамічного аналізу дозволило виявити нестабільність розвитку промисловості, взаємозв’язок її структурних зрушень із змінами в структурі доходів і витрат населення реґіону. 6. Комплексна кількісна і якісна оцінка проблем соціально-економічного розвитку реґіону довела, що оптимальна взаємодія держави і бізнесу не є постійною, вона змінюється разом із трансформацією економіки. Результати, отримані в процесі дослідження, зумовили вибір напрямків взаємовигідного співробітництва держави і бізнесу в соціальній політиці реґіону. 7. Системний аналіз стану ринку праці Донецької області, як фактору ефективності реґіональної соціальної політики, виявив структурні диспропорції, які негативно впливають на соціальну стабільність, позначивши потребу в перебудові управління ринком праці на основі створення системи достовірної інформації. 8. Проведене дослідження ефективності реґіональної соціальної політики на основі запропонованого автором економіко-демографічного показника підтвердило обґрунтованість його використання для перевірки адекватності результатів державного реґіонального управління поставленим цілям, як основи для прийняття подальших рішень органами виконавчої влади. 9. Розуміння необхідності прийняття управлінських рішень з урахуванням довгострокових наслідків дозволило використати сценарний підхід як теоретично обґрунтований інструмент динамічного моделювання державної соціальної політики реґіону, визначення її структури і параметрів. Прогнозні варіанти сценарію, розроблені на основі проведених розрахунків відповідно до різної типології структурних циклів промисловості, дозволяють встановити оптимістичну і песимістичну управлінські стратегії. |