Анотація до роботи:

Алієв М. М. Створення системи європейських і євразійських транспортних коридорів у контексті політики розширення ЄС на Схід (1991-2004 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Рівненський державний гуманітарний університет. – Рівне, 2006.

У дисертації на основі комплексного аналізу досліджено формування мережі міжнародних транспортних коридорів в регіоні ЦСЄ в контексті розширення ЄС на Схід.

У дослідженні прослідковуються нові вектори у міжнародних відносинах на зламі геополітичних епох. (після розпаду СРСР). Прослідковується тенденція до пошуку нових шляхів і можливостей для колишніх країн соціалістичного табору зайняти своє місце у світовій політичній та економічній системах

Досліджено значення міжнародних транспортних коридорів для повномасштабної інтеграції країн ЦСЄ. Велика увага приділяється транспортній політиці ЄС як одного з головних чинників інтеграції. Показана роль окремих інфраструктурних проектів як інструментів міжнародних відносин у сучасному політичному процесі. Виявлено їх значення для інтеграції європейського та азійського простору та зближення регіонів.

Дається характеристика основних нафто- газових проектів у каспійсько-чорноморському регіоні. Визначено роль нафтопроводів і газопроводів як геополітичних ліній, а також дієвого інструменту міжнародних відносин та енергетичної дипломатії. Показаний їх вплив на політику країн ЦСЄ та політичну та геополітичну боротьбу основних світових гравців за володіння енергоносіями у ХХІ ст. Доведено залежність створення енергетичних проектів від політичної ситуації в регіоні ЦСЄ.

Здійснивши докладний аналіз політичних аспектів становлення та розвитку системи транспортних коридорів у країнах ЦСЄ наприкінці ХХ – поч. ХХІ ст., ми дійшли таких висновків:

1. Поштовхом для створення сучасної системи міжнародних транспортних коридорів у країнах ЦСЄ став розпад соціалістичної системи та Радянського Союзу, а також зініційовані ЄС інтеграційні процеси. Створення нової системи міжнародних транспортних коридорів відбувається на основі тісної співпраці багатьох країн Балтійського, Каспійського та Чорноморського регіонів. Крім того держави об’єднані міжнародними організаціями, регіональним транспортними проектами, що дозволяє говорити про наявність значного інтегруючого чинника в регіоні.

2. ЄС виступив ініціатором залучення і об’єднання держав ЦСЄ у систему так званих пан’європейських транспортних коридорів. Створення автомобільних і залізничних магістралей залишається пріоритетом зовнішньополітичного впливу на країни ЦСЄ та посилення їх адаптаційних можливостей і перспектив розвитку в рамках об’єднаної Європи.

3. Маючи майже однакові стартові позиції, Естонія, Латвія, Литва та Польща завдяки політичним крокам змогли покращити й інтегрувати власну транспортну інфраструктуру в світову та європейську систему транспорту. В свою чергу Білорусь, Росія, Україна ще перебувають на шляху становлення повноцінної транспортної системи, зокрема і з точки зору стандартів об’єднаного європейського простору.

4. Після приєднання нових держав-членів ЄС намітилася тенденція до зменшення зацікавленості в транспортній галузі країн-сусідів. Створення системи пан’європейських міжнародних транспортних коридорів, реалізація проектів TRACECA та INOGATE фактично іде на різних рівнях. Нові члени Євросоюзу, країни-претенденти на вступ отримують значні кошти на переобладнання власної інфраструктури з багатьох інституційних фондів ЄС. Натомість країни-сусіди організації повинні розраховувати на власні кошти, а також інвестиції, які в свою чергу неможливі без політичної стабільності в постсоціалістичних державах.

5. Регіон Центральної та Східної Європи перебуває під значним впливом геополітичних векторів Західних держав і Росії. США здійснюють геополітичний вплив у регіоні через діяльність нафтових компаній. Основні інтереси країни зосереджені на реалізації енергетичних проектів, які дозволять політично й економічно прив’язати нові незалежні держави, а також отримати альтернативні джерела енергоносіїв для власного споживання.

6. Аналіз механізмів створення та функціонування енергетичних транспортних коридорів свідчить, що впродовж останніх років зберігається тенденція до відновлення позицій РФ у якості головного постачальника енергоносіїв у постсоціалістичні країни. Зміцнення статусу Росії як власника нафти і газу та країни-транзитера для енергоносіїв з держав Центральної Азії супроводжувалося посиленням політичного впливу на країни регіону. Фактично вона повернула собі статус найбільшого експортера енергоносіїв регіону та відновила позиції у питаннях реалізації енергетичних проектів постсоціалістичних держав. Водночас роль центральноазійських держав-власників нафти залишилася незначною. Найбільшого поступу серед них зміг досягти лише Казахстан, який отримав можливість транспортувати власну нафту на міжнародні ринки.

7. Значна кількість проектів залишилася нереалізованою через політичні та економічні зміни впродовж періоду структурної трансформації країн регіону. Крім цього, незважаючи на усі зусилля, концепція ”мирної труби”, яка передбачала встановлення миру в конфліктних зонах Кавказу шляхом реалізації економічних інтересів, так і не була впроваджена в життя. Навпаки будівництво трубопровідних артерій спричинило напруження в регіоні. З іншого боку, басейн Каспійського моря залишився законсервованим. Він не виправдав сподівання на значні поклади нафти та газу. Розвідані поклади не дозволяють у значних промислових обсягах видобувати і транспортувати нафту та газ. Фактично регіон залишився запасною базою майбутнього.

8. Незважаючи на важливість транспортної системи Чорноморського регіону для економічного розвитку постсоціалістичних країн, проведені заходи не відповідають можливостям і потребам країн регіону. ОЧЕС, Black Sea Petra, самостійно не мають значних політичних і економічних важелів для створення самодостатньої та потужної чорноморської системи транспортних коридорів. Реалізація поодиноких проектів не дозволяє говорити про значний поступ у розвитку транспортної системи регіону ЦСЄ.

9. Політичний аналіз розвитку ситуації у контексті створення системи транспортних потоків на постсоціалістичному центрально-східноєвропейському просторі дозволяє зробити прогноз на коротко- та середньотермінову перспективу. Будівництво пан’європейських транспортних коридорів буде проходити на різних рівнях. Не можна сподіватися на прихід значних інвестицій в економіку країн Східної Європи через політичну нестабільність і незавершеність системних трансформацій. Відбуватиметься подальше зростання ролі Росії як основного постачальника енергоносіїв до постсоціалістичних держав. Географічна близькість, енергодефіцит зумовить послаблення конфронтаційних моментів і посилить тенденції пошуку діалогу об’єднаної Європи та Росії в галузі енергетики, що спостерігається на даний момент у газовій сфері. Відзначимо в подальшому вірогідність обережного ставлення і навіть, можливо, послаблення зацікавленості в регіоні та його транспортних коридорах через структурні перетворення всередині ЄС. США збережуть свої позиції та відкриють новий маршрут транспортування каспійської нафти на світові ринки (Баку-Тбілісі-Джейхан). Водночас спостерігатиметься незначний переділ нафто- і газових потоків у європейські країнах. Створення нових транспортних проектів буде можливим лише на основі врахування усіх інтересів зацікавлених сторін.

Публікації автора:

1. Алієв М. М. Інтеграція країн чорноморського регіону в рамках ОЧЕС // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці: Рута, 2002. – Т.9. – С. 225-232.

2. Алієв М. М. Концепція балтійсько-чорноморського альянсу: історичні аспекти та геополітичні реалії // Політологічний вісник. Збірник наук. праць: № 12. – К.: Знання України, 2002. – С. 204-212.

3. Алієв М. М. Політика ЄС у створенні транспортно-енергетичних коридорів і проектів // Грані (науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах). – 2005. – №6 (44). – С. 125-129.

4. Алієв М. М. Політичні аспекти створення міжнародного транспортного коридору (МТК) №7 // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Т. 12-13. – Чернівці, „Рута”, 2006. – С. 158-161.

5. Алієв М. М. Значення середньовічних транспортних шляхів у розвитку міжнародної системи торгівлі // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – Т. 2. – С. 76-82.

6. Алієв М. М. Політичні аспекти створення газотранспортних проектів у регіоні Центральної та Східної Європи // Polska i jej wschodni s№siedzi / pod redakcj№ Andrzeja Andruszewicza. – Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2006. – Т. 7. – str. 150-157.

7. Алієв М. М. Євразійський транспортний коридор (ТРАСЕКА) і Україна // Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції „Теоретичні та прикладні проблеми країнознавства і краєзнавства”. – Рівне: РІС КСУ, 2002. – С. 58 - 64.

8. Алієв М. М. Забезпечення національних інтересів України в контексті оптимізації діяльності енергетичних транспортних коридорів // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 4. – Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2004. – С. 169-174.

9. Алієв М. М. Політика Європейського Союзу щодо створення міжнародних транспортних коридорів у державах Центральної та Східної Європи // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції „Молодь в умовах нової соціальної перспективи.” – Житомир, 2004. – С. 37 - 39.

10. Алієв М. М. Транспортна політика держав Балтії та України в контексті розширення ЄС на Схід // Матеріали науково-практичної конференції „Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ як важливий складник європейської стратегії України. Погляд молодих вчених”. Київ, 12-13 травня 2004 р. / За ред. І. О. Мінгазутдінова. – К.: МПП „Квартум”, 2004. – С. 5-15.

11. Алієв М. М. Участь України у створенні сучасної системи європейських та євразійських транспортних коридорів // Матеріали науково-практичної конференції „Майбутнє України: проблеми і перспективи”. – Рівне, 2002. – С. 6 - 9.