Аналізуючи процес становлення та розвитку класицизму в архітектурі Галичини, стильові особливості палацових і садибно-паркових ансамблів, можна зробити наступні висновки: 1. Класицизм в архітектурі Галичини мав міцне підґрунтя для розвитку у вигляді стійких місцевих традицій, а також сторонніх західно - центральноєвропейських впливів. Всі варіанти стилю в Галичині розвивалися в одному загальному напрямі, спираючись на теоретичні досягнення провідних філософів, художників, архітекторів і кращі зразки пам’яток європейської архітектури. Основними чинниками, що спричинили розвиток палацової та садибно-паркової архітектури Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст., стали: активна розбудова краю, зріст економіки, відкриття нових громадських навчальних закладів, театрів, поява цілої плеяди професійних архітекторів, які працювали для місцевого замовника і дотримувалися провідних мистецьких орієнтирів європейських архітектурних шкіл. 2. На основі історико-порівняльного аналізу стильових особливостей 52-х палацових і садибно-паркових ансамблів Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. у роботі доведено, що: І. Наприкінці XVIII ст. у побудові палацово-паркових ансамблів визначальними були традиції попередніх епох, зокрема, бароко, а також варшавської архітектурної школи, через посередництво якої у Галичині поширювалися впливи французького класицизму та палладіанства. ІІ. У першій чверті ХІХ ст. помітний вплив на архітектуру справляла віденська мистецька школа. У будівництві заміських комплексів простежується певна уніфікованість та однотипність забудови. ІІІ. Друга чверть ХІХ ст. характеризується поширенням впливів початково ампіру, а згодом бідермаєру. При спорудженні невеликих садибних комплексів визначальними стають традиції народної архітектури. 3. Запропоновано уточнену періодизацію архітектури класицизму в Галичині: І. Перші палацово-паркові ансамблі класицизму на теренах Галичини були споруджені на початку XVIII ст. і мали безпосередній стильовий зв’язок із французьким класицизмом XVII ст. і польським мистецтвом початку XVIII ст. ІІ. Наступний етап поширення стилю припадає на третю чверть XVIII ст. Складність датування цього етапу зумовлює незначна кількість пам’яток архітектури класицизму, що споруджувалися одночасно з бароковими. ІІІ. Провідним стилістичним напрямом класицизм стає в кінці XVIII – першій половині ХІХ ст. Цей етап можна окреслити 1772 – 1850 рр., він поділяється на три періоди: становлення стилю (1772 – 1800 рр.), розквіт (1800 – 1830 рр.), занепад (1830 – 1850 рр.). 4. В результаті дослідження виокремлено п’ять типів архітектурної забудови палацових та садибно-паркових ансамблів, що сформувалися наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. в архітектурі Галичини: 1). – П-подібна замкнута композиція; 2). – довільна композиція; 3). – прямокутна, в якій будівлі розташовуються геометрично правильно і вписуються в прямокутник; 4). – центрична, в якій центральна будівля геометрично цілісно не пов’язана з рештою споруд; 5). – підковоподібна, де будівлі в плані нагадують форму підкови і з’єднані між собою критими галереями. 5. Виділено три способи розташування палацових та садибно-паркових ансамблів відносно загальної забудови населеного пункта: 1). ансамбль поза межами забудови; 2). ансамбль на краю забудови; 3). ансамбль у структурі забудови. 6. Окреслено роль і місце об’ємно-просторової пластики у формуванні композиції палацових та садибно-паркових ансамблів Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Розглянуто художньо-стилістичні особливості монументально-декоративного оздоблення об’єктів дослідження. Визначено, що декор палаців та житлових будинків садиб виконував допоміжну функцію, акцентуючи конструктивні деталі. Поширеними були декоративні мотиви притаманні стилістиці класицизму. Основні положення дисертації викладені у наукових статтях: Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. До питання побудови ансамблю // Вісник НУ “Львівська політехніка”. “Архітектура” № 439. – Львів, 2002. – С. 246 – 250. Садибна архітектура Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. // Проблемы теории и истории архитектуры Украины. Сборник научных трудов/ Одеська державна академія будівництва і архітектури. Архітектурний інститут. Вип. 3. – Одесса: Астропринт, 2002. – С. 49 – 51. Палацово-паркові ансамблі Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. // Українська академія мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 10. – Київ, 2003. – 37 – 47. Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Особливості зонального розмежування ансамблів // Проблемы теории и истории архитектуры Украины. Сборник научных трудов/ Одеська державна академія будівництва і архітектури. Архітектурний інститут. Вип. 4. – Одесса: Астропринт, 2003. – С. 38 – 40. Палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини епохи класицизму. До питання періодизації // Народознавчі зошити. – 2000. Зош. 5. –– С. 900 – 905. Маловідомі споруди архітектора Фридерика Баумана // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич: Вимір, 2000. – С. 177 – 183.
Апробація результатів на наукових конференціях: Другі міжнародні філософсько-культурологічні читання “Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта” (Львів, 1998), ХХХІХ, ХХХХ науково-творчих конференціях професорсько-викладацького складу ЛАМ (Львів, 2000, 2001), конференції “Сакральне мистецтво. Традиції. Сучасність. Перспективи.” (Львів, 2001). | 